21.Облога Збаража. Зборівська битва та укладення Зборівської угоди.

Зборівська битва (5 серпня — 6 серпня 1649 року) — переможна битва української армії, яку очолював Богданом Хмельницьким, з польським військом під командуванням короля Яна II Казимира під Зборовом (тепер Тернопільська область).

Передумови

Після тяжких поразок протягом 1648 року польська армія, порушивши перемир'я, навесні 1649 року рушила в Україну. В червні 1649 року козаки завдали поразки передовим частинам польської армії, які очолював Ярема Вишневецький, і оточили залишки ворожих військ у фортеці Збараж (тепер Тернопільська область). На підмогу обложеним з-під Любліна вирушило 30-тисячне військо, очолюване королем Яном II Казимиром. Основні сили українських і польських військ зустрілися під Зборовом на річці Стрипі.

Хід битви

5 (15) серпня, під час переправи через Стрипу, Коронне військо зненацька атакували супротивники.

Ян Казимир розпочав переговори з ханом. Не зацікавлений у перемозі й посиленні Хмельницького, кримський хан пішов на переговори і уклав угоду з польським королем, який пообіцяв татарам виплатити велику суму упоминків і дозволив брати ясир та грабувати українські землі на шляху до Криму. Не маючи можливості одночасно воювати проти польських військ і татар, Хмельницький під тиском хана змушений був почати переговори і укласти з польським королем договір, що дістав назву Зборівського, умовами якого були:

• поширення влади гетьмана на Київське, Чернігівське, Брацлавське воєводства;

• збільшення реєстру до 40 тис. козаків;

• призначення на вищі посади представників української шляхти;

• передача на розгляд сейму питання про скасування Брестської унії 1596 р.;

• залишення України у складі Речі Посполитої;

• право польської шляхти повертатися в свої маєтки;.

Як виявилося пізніше, місцева польська шляхта і римо-католицьке духовенство, які в результаті договору втрачали свій вплив та власність в Україні, не збиралися виконувати його умови.

22.Берестецька битва і укладення Білоцерківського перемир’я.

У 1651 Польща після Зборівського миру відновила воєнні дії проти козацької України. Однак через позицію хана Іслам-Гірея, котрий не хотів допустити розгрому Речі Посполитої, Б.Хмельницький змушений був відмовитися від активних наступальних дій. Лише діждавшись у середині червня прибуття хана з 30—40 тис. татар, гетьман негайно вирушив у похід. Не знаючи про це, 27 червня поляки подалися до м. Дубно, і коли їхній авангард уже подолав 7—8 км, стало відомо про наближення українців. Тоді було вирішено повернутися до табору під Берестечком. Ранком наступного дня почалися сутички. Три етапи битви. 1-й охоплює бої 28—29 червня, в яких не брали участі головні сили супротивників. У другій половині дня 28 червня польські полки успішно контратакували татар і змусили їх тікати до переправи. 2-й етап — кульмінація битви — припадає на події 30 червня. Після таємних переговорів з поляками хан вирішив не брати активної участі в бою. Рятуючи ситуацію, Хмельницький відвів табір до р. Пляшівки. Розпочався 3-й етап битви — облога українського табору. Незважаючи на серйозні втрати, головні сили армії вирвалися з оточення. Втім поразка під Берестечком стала тяжким ударом для Української держави, поставивши її на грань катастрофи. Білоцеркі́вський ми́рний до́говір 1651 — договір між польським урядом і гетьманом України Богданом Хмельницьким, укладений в Білій Церкві 18 вересня 1651 року після невдалої для селянсько-козацьких військ Берестецької битви. Умови договору були важкими для України. За Білоцерківським договором Україна залишалася під владою шляхетської Польщі. Польській шляхті поверталися маєтки у Київському, Брацлавському і Чернігівському воєводствах; територія, підвладна Богдану Хмельницькому, обмежувалася лише Київським воєводством; реєстрове козацьке військо скорочувалося з 40 до 20 тисяч чоловік; Україна була позбавлена права вступати у відносини з іноземними державами і повинна була розірвати союз з Кримським ханством. Після початку воєнних дій Білоцерківський договір в травні 1652 був анульований Б. Хмельницьким.