Hai-Nyzhnyk.%20Podatkova%20pol
.pdf1917 рр. працював лісоводом в приватних маєтках. В березні 1917 р. – київський повітовий комісар Тимчасового уряду, заступник голови Київської земської управи. Голова Всеукраїнської лісової спілки. Член Центральної Ради і Малої Ради від УПСР (член ЦК партії у 1917 – 1918 рр.). Прихильник радикально-демократичного напрямку. В серпні 1917 р. увійшов до складу Комітету охорони революції. Підтримав повстання “полуботківців”. Член Передпарламенту від національних меншин. З 1 жовтня 1917 р.
– директор лісового департаменту в Генеральному секретарстві земельних справ. 2 грудня 1917 р. – 16 січня 1918 р. – генеральний секретар пошт і телеграфу УНР. Один з співавторів IV Універсалу. За часів Української Держави – активний діяч і голова опозиційного Українського Національного союзу, безпосередній організатор повстання проти Гетьмана П.Скоропадського. Міністр земельних справ в уряді Директорії УНР (грудень 1918 р. – лютий 1919 р.). З лютого 1919 р. – в Галичині. 1919 р. виїхав за кордон. 1919 – 1920 рр. – секретар місії УНР у Будапешті (Угорщина), згодом – у Празі (Чехія). 1921 – 1925 рр. – засновник і голова Українського громадського комітету, Всеукраїнського робітничого союзу в Чехо-Словаччині, голова Соціологічного інституту (Прага). На еміграції розійшовся в поглядах з М.Грушевським і зблизився з В.Винниченком. Видавець і редактор журналу “Нова Україна”. Автор численних праць (понад 350-ти) у галузі історії, соціології, з національного питання, збірки спогадів, поезій.
Шелухин (Шелухін) Сергій Павлович (1860 – 25 грудня 1938)
– громадський, політичний та державний діяч, правник, поет (псевдонім С.Павленко), історик. Народився 1860 р. на Полтавщині в дворянській поміщицькій родині. Закінчив юридичний факультет Київського університету Св. Володимира. Служив у судовому відомстві на посадах слідчого, прокурора й члена окружного суду. Активний учасник (особливо з 1905 р.) українського громадського життя. В 1902-1917 рр. – член Кишинівського, Одеського окружних судів. Дійсний статський радник. Голова Одеської української громади. В 1917 р. – голова ревкому в Одесі, член ЦК УПСФ, член Української Центральної Ради (від Херсонської губернії). З 15 січня 1918 р. – член Генерального Суду УНР. У лютому-квітні 1918 р. – міністр судових справ УНР (відкликаний з Кабінету за партійною ухвалою).
300
За гетьманату П.Скоропадського – член Державного Сенату (з 3 серпня 1918 р.), голова мирової делегації Української Держави на переговорах з РСФРР (23 травня – 7 жовтня 1918 р.). З кінця грудня 1918 р. – виконуючий обов’язки міністра судівництва УНР, член української мирної делегації в Парижі. З 1921 р. – в еміграції: професорправаУкраїнськогоВільногоУніверситетутаУкраїнського педагогічного інституту ім. М.Драгоманова, голова Українського товариства в Чехословаччині, Українського правничого товариства в Чехії. Автор численних праць з історії, права, віршів тощо.
Шепель В.Т. – позапартійний соціаліст, член Центральної Ради, входив до складу її фінансової комісії.
Шіллер – економіст, член спеціальної комісії з вироблення нового економічного договору з Центральними державами, який й було заключено 10 вересня 1918 року (один з підписувачів: Прилоги 9. “Згоди про залізничні тарифи”, Прилоги 10. “Угоду про мито”).
Шольц – німецький таємний урядовий радник. За гетьманату П.Скоропадського – член (від німецького Міністерства залізниць) змішаної україно-німецької комісії з питань залізнично-шляхової тарифної угоди, яка розпочала роботу у Києві 27 травня 1918 р.
Шраг Микола Ілліч (1894 – 1970) – політичний діяч, економіст. Син І.Шрага. 1917 р. – студент Московського університету. Член Центральної Ради (обраний за територіальним представництвом від української громади Москви). 17 червня 1917 р. – 29 березня 1918 р.
– товариш (заступник) голови Центральної Ради, член Малої Ради, комісії для розробки проекту статуту автономії України. Учасник ДемократичноїнарадивПетрограді.НалежавдоУПСР,влипні1917 р.обранийдоЦКпартії.ПіслярозколуУПСР(1919р.)приналежний до “центральної течії”. 1919 р. – радник дипломатичної місії УНР в Угорщині. Соратник і політичний однодумець М.Грушевського. 1920 – 1924 рр. – в еміграції. 1924 р. повернувся в Радянську Україну. Працював економістом в Наркоматі зовнішньої торгівлі
301
і заступником начальника промислово-економічного управління ВРНГ. 1931 р. засуджений в справі Українського національного центру. Після звільнення (1952 р.) працював в Інституті народного господарства в Харкові та Львівському політехнічному інституті.
Шторк фон, Р. (Schtork von, R.) – генерал австро-угорської служби, представник імператорського і королівського Міністерства іноземних справ при імператорському і королівському Головному командуванні австро-угорською армією в Україні.
Шульгин Олександр Якович (30 липня 1889 – 14 березня 1960) –
політичний і громадський діяч, історик. Син Я.Шульгина. В 1917 р. – асистент Петроградського університету. Член Петроградської громади ТУПу, Української радикально-демократичної партії, в 1917 р. – УПСФ, входив до ЦК партії, автор її політичної програми.
Українською Національною Радою |
в |
Петрограді делегований |
до Петроградської ради робітничих |
і |
солдатських депутатів. |
В березні 1917 р. повернувся в Київ. Член Центральної Ради і Малої Ради (представляв УПСФ). З липня 1917 р. до 30 січня 1918 р. – генеральний секретар міжнаціональних (міжнародних) справ, генеральний секретар охорони прав національних меншин. Співавтор Статуту вищого управління України, голова комісії для скликання З’їзду народів Росії в Києві. 1918 р. – посол Української Держави в Болгарії. В 1919 – 1921 рр. – член української делегації на Паризькій мирній конференції, Першій асамблеї Ліги націй у Женеві, очолював дипломатичну місію УНР в Парижі. В 1920-30- х рр.. – діяч уряду УНР в екзилі, професор українських високих шкіл в Чесько-Словацькій Республіці. Засновник Українського академічного комітету (1924 р.). 1952 – 1960 рр. – віце-президент Міжнародної Вільної академії в Парижі.
Шуцький Д.О. – генерал-хорунжий Української Держави. За гетьманату П.Скоропадського з 15 листопада до 14 грудня 1918 р.
– військовий міністр Української Держави. Гетьман характеризував цього молодого генерала, як рішучу людину.
302
Юдченко Григорій Климович – член Центральної Ради і Всеукраїнської ради робітничих депутатів, член фінансової комісії при Міністерстві фінансів УНР.
Яснопольський Леонід М. (1 лютого 1873 - 23 травня 1957)
– професор. За гетьманату П.Скоропадського 1918 р. – член Фінансового комітету (з 10 травня 1918 р.) Української Держави; лектор консульських курсів (валюта, гроші) при Міністерстві закордонних справ Української Держави; член української делегації (фінансова комісія) на мирових переговорах між Українською Державою та РСФРР. Опрацював і подав на мировій конференції в Парижі дані про майно і борги колишньої Російської імперії.
303
Наукове в и д а н н я
Гай-Нижник Павло Павлович
Податкова політика Центральної Ради, урядів УНР, Української Держави, УСРР
(1917 - 1930 рр.)
В авторській редакції
Оригінал-макет Павла Щегельського
Підписано до друку з оригінал-макету 12.11.2006. Формат 60х84/16. Папір офсетний. Гарнітура Таймс.
Обл.-вид. арк. 18,5. Тираж 500 пр. Зам № 124
Віддруковано з готових діапозитивів на ТзОв “Цифра-друк”. Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єкта видавничої справи:
серія ДК, №2366 від 08.12.2005 р.
304