2_Monografy ТЗН

120

Таблиця 3.1.

Визначення понять "професія", "фах", "спеціальність", "кваліфікація" у довідниках

професія			фах		спеціальність	кваліфікація
"вид		трудової	"вид заняття,		вид заняття в	ступінь		придатності,
діяльності		людини,	трудової	діяль-	межах однієї	підготовленості до якого–
яка		володіє	ості,	що	професії	небудь виду праці; фах,
комплексом		спе-	вимагає	певної	[Советс. энцикл.	професія, спеціальність
ціальних		теоре-	підготовки і є		словарь, 1986.-С.	[Новий словник укр.мови.-
тичних	знань та		основним		1259];	Т1.-К., 2003.- С.823];
практичних навичок,			засобом	існу-
набутих в результаті			вання;		окрема галузь	уміння		або	якість,
фахової	підготовки,		професія,		науки, техніки,	необхідна		для виконання
досвіду роботи"			спеціальність,		мистецтва і т.ін.;	конкретної роботи
[Професійна освіта:			кваліфікація"		сфера чиєїсь	[Oxford		Wordpower
Словник.-К., 2000-С.			[Новий словник		діяльності або	Dictionary, 1996. - P. 746];
276];			укр. мови.-Т3.		вивчення чого-
			К.,2003.- С.650]		небудь; основна	комплекс		тренінгів,
"рід занять,		трудової			кваліфікація;	апробацій і тестувань, що
діяльності,		що			професія, фах	дозволяють			людині
вимагає		певних			розм., улюблена	видати диплом, прису-
знань і навичок і є					справа, заняття,	дити ступінь в кінці такого
для	кого-небудь				в якому хто-	навчання
джерелом існування;					небудь виявляє	[Хорнби А.С. Толковый
фах, спеціальність,					уміння, хист	словарь совр. англ. языка.
ремесло,						Т. II, М.,1982.- С.528].
кваліфікація"					[Новий словник
[Новий словник укр.					укр.мови..-Т3.,	1).ступінь		професійної
мови. Т3. П-Я., К.,					К., 2003.-С.370].	підготовки		працівника,
2003.- С.62].						наявність у нього знань,
						уміння й	необхідних для
						виконання		ним	певного
						виду роботи;
						2).характеристика			певного
						виду	роботи,		що
						встановлюється			залежно
						від її складності, точності
						й відповідальності;
						3)характеристика
						предмета, явища"
						[Гончаренко С.У. Укр.
						словник.-К., 1997.- С. 158].

121

професійно-освітньою програмою: бакалавр, спеціаліст, магістр. Погоджуючись із таким підходом, ми не відмовляємося і від характеристики поняття "кваліфікація" у традиційному розумінні. Таким чином, кваліфікацію, хоча інколи трактують і як синонім професії або спеціальності, частіше її розглядають як рівень, умову підготовленості фахівця до праці.

Високий рівень володіння вміннями, необхідними при виконанні певної роботи трактується як професіоналізм. Специфіка професіоналізму вчителя української мови і літератури найбільш чітко може бути представлена через професіограму. Це певна еталонна модель, характеристика особистісних і фахових якостей, знань, навичок і умінь, необхідних для виконання типових професійних завдань. У структурі професіограми виділяють такі елементи: значення фаху, його соціальна цінність, ознаки, основні вимоги, відмінність від інших професій, види діяльності педагога, перспективи професійного росту.

Поняття "модель фахівця", модель конкурентоздатного фахівця включає модель підготовки (реалізацію цілей і завдань вищої професійної освіти) і модель діяльності, тобто сферу конкретної професійної діяльності (мету, предмет, засоби, способи діяльності, аналіз професійних функцій, труднощів і помилок, перспективи даної галузі, створення і розвиток нових технологій, засобів і об'єктів діяльності). Зокрема в моделі вчителя української мови і літератури належне місце повинні знайти такі компоненти, як рівень володіння загальнокультурними, предметними, методичними, психолого-педагогічними знаннями і вміннями, мотивація педагогічної діяльності, розвиток педагогічного мислення.

Охарактеризуємо зміст і структуру професійної діяльності вчителя української мови і літератури. Аналіз літературних джерел, практичного досвіду показує, що вчитель-словесник має бути готовий до виконання викладацької, науково-методичної, соціальнопедагогічної, виховної, культурно-просвітницької, проектувальної видів професійної діяльності і професійної самоосвіти.

Учитель української мови і літератури повинен:

- мати високий рівень загальної культури та ерудиції, ґрунтовну загальнокультурну, предметну, психолого-педагогічну, методичну, українознавчу підготовку;

122

-усвідомлювати важливість завдань української мови, літератури в сучасному суспільстві, місце цих навчальних предметів

усистемі знань і цінностей учнівської молоді;

-знати державні освітні документи, основні напрями і перспективи розвитку освіти і педагогічної науки;

-бути готовим здійснювати навчання і виховання учнів згідно вимог державного освітнього стандарту та з урахуванням специфіки освітніх закладів різних типів;

-вміти проектувати власну професійно-педагогічну діяльність, аналізувати, узагальнювати й упроваджувати передовий педагогічний досвід, використовувати нові педагогічні технології;

-моделювати, проводити уроки і виховні заняття, у т.ч. з елементами інформаційно-комп'ютерних технологій, різні за рівнями підготовки і психолого-педагогічних особливостей учнів;

-формувати в учнів навички самостійної роботи, розвивати в них інтерес і мотивацію до навчання, творчі здібності, логічне мислення, створювати атмосферу продуктивно-пізнавального співробітництва;

-спрямовувати виховну діяльність на формування всебічно розвиненої, культуромовної особистості;

-моделювати науково-дослідну діяльність учня і колективу, готувати науково-методичне забезпечення навчальних предметів філологічного профілю;

-володіти педагогічним тактом, культурою педагогічного спілкування, постійно підвищувати педагогічну майстерність, вести агітаційну роботу з питань мовної культури серед населення, мати добрий фізичний розвиток.

Таким чином, сучасний учитель української мови і літератури

– це вчитель-професіонал, котрий має ґрунтовну загальнокультурну, фахову, психолого-педагогічну і методичну підготовку, займає гуманістичну педагогічну позицію, володіє філологічним і психолого-педагогічним мисленням, інформаційною і дослідницькою культурою, універсально освічений, ерудований, творчий майстер-комунікатор, інтелігент, інноватор.

Серед умов, які забезпечують ефективність професійної підготовки студентів філологічних факультетів як культуромовних особистостей і компетентних фахівців, найважливішою є готовність як особистісна психологічна якість, що вживається на позначення "стану мобілізації всіх психофізичних систем людини, який

123

забезпечує ефективне виконання певних дій [335, с.331]. Вивчення досвіду науковців з проблем готовності, аналіз психологопедагогічних досліджень з професіографії [148; 284; 396, 397]

дозволило розробити модель готовності майбутнього вчителя української мови до педагогічної діяльності. Така готовність є складним соціально-психологічним утворенням, яке містить у собі комплекс мотиваційно-оцінних якостей особистості, професійнопедагогічних знань, умінь і навичок. Компонентами готовності виступають мовно-мотиваційний, комунікативно-інформаційний, операційно-компетентнісний. Змістове наповнення компонентів готовності охарактеризовано в таблиці 3.2.

Мовно-мотиваційний компонент готовності надає всьому процесу професійної підготовки (навчально-виховній діяльності, науково-дослідницькій роботі, навчальній і педагогічній практикам) усвідомленого, цілеспрямованого характеру, виховує педагогічну захопленість як фактор професійної творчої підготовки. Важливе значення при цьому набувають такі якості особистості майбутнього вчителя, як любов і повага до рідної мови, гордість за неї, любов до дітей, задоволеність від успіху вихованців і колег, глибина гуманітарних, філологічних, мовних, літературних знань, висока філологічна, педагогічна культура, здатність до рефлексії, саморозвитку, самовдосконалення і творчості, великодушність, відповідальність, комунікабельність, благородство, скромність, чесність, відвертість, доброта, терпіння, здатність до співпереживання, оптимізм, патріотизм, широта ерудиції, досконале володіння сучасними методами і прийомами навчання, розуміння психолого-педагогічних основ виховання учнів, вимогливість, принциповість, наполегливість, дисциплінованість у роботі та ін.

Комунікативно-інформаційний компонент готовності сприяє свідомому засвоєнню певної сукупності знань, які є складовими лінгвістичної, мовної, комунікативної, фольклорної, літературної, культурознавчої, педагогічної, психологічної, методичної, інформаційної, дослідницької компетенцій (загальна характеристика професійної компетенції подана в п.1.2.2). Разом із мовномотиваційним цей компонент створює умови для реалізації операційно-компетенісного компоненту готовності до педагогічної діяльності.

Операційно-компетентнісний компонент готовності

спрямований на вдосконалення вмінь, необхідних для педагогічної

124

Таблиця 3.2.

Складові готовності майбутнього вчителя української мови і літератури до педагогічної діяльності

мовно-

комунікативно-

операційно-

мотиваційний

інформаційний

компетентнісний

формування

у

студентів

знання

мовної

системи,

уміння

оперувати

позитивного

емоційно-

фольклору

і

літератури

набутими

знаннями

у

оцінного

ставлення

та

українського

й

інших

професійній діяльності;

стійкого

інтересу

до

народів

в

їх

історичному

уміння

проектувати

рідної мови, літератури,

розвитку та на сучасному

педагогічну діяльність;

професії

учителя-

етапі;

уміння

здійснювати

словесника;

знання

духовної

і

науково-педагогічне

потреба

в

опануванні

матеріальної

культури

спілкування у відповідній

рідної мови, літератури в

українського народу;

галузі науки;

контексті

української

та

знання

законів

спіл-

уміння керувати

пізна-

світової культури;

кування, норм профе-

вальною діяльністю учнів;

переконаність

у

сійної етики, технології і

визначати рівень розвитку

суспільній

і

духовно-

психології

педагогічного

особистості;

моральній

значущості

спілкування;

уміння

формувати

рідної мови;

знання теорії

і

практики

ціннісне

ставлення

до

бажання

здійснювати

навчання,

теорії

пізнавальної діяльності.

науковий

пошук,

виховання,

загальних

і

уміння

здійснювати

підвищувати

власну

часткових

дидактик,

відбір, методичну обробку

наукову

активність,

сучасних

напрямків

у

автентичних матеріалів;

виявляти

інтелектуальну

педагогічній

теорії

і

уміння

створювати

ініціативу,

практиці,

дидактичних

навчально-методичні

прагнення

до

науково-

закономірностей

комплекси,

різні

види

педагогічного

пошуку,

навчального процесу;

наочності,

комп'ютерні

самовдосконалення,

знання загальної, вікової,

програми,

електронні

самовизначення

і

педагогічної,

когнітивної

посібники

з

елементами

самореалізації;

психології,

матеріалів

польових

передати набуті

знання і

лінгвопсихології,

експедицій

та

з

вміння вихованцям;

психології

спілкування

і

урахуванням

вікових

потреба

в

розвитку

стосунків,

особливостей та інтересів

творчого потенціалу;

знання

методологічних

і

учнів;

здатність

до

рефлексії,

теоретичних

основ

уміння

виконувати

стійкої

професійної

методики

навчання

мови,

дослідження

на

реґіо-

спрямованості.

літератури,

концепту-

нальному матеріалі;

альних основ, структури і

вміння

виконувати

змісту засобів навчання;

науково-педагогічне

знання

сучасних

дослідження;

інформаційних процесів;

уміння

організовувати

знання

професійної

самостійну,

роботи

з

науковою,

індивідуальну,

науково-

критичною літературою.

дослідну роботу.

125

діяльності. Складовими цього компонента є вміння і навички оперувати набутими знаннями у професійній діяльності. Найважливішою умовою ефективної підготовки фахівця є розвиток його пізнавальної активності, творчих задатків, обдарувань, творчого і критичного мислення. Операційно-компетентнісний компонент готовності спрямований також на опанування методології, методики і практики науководослідницької діяльності; набуття вмінь здійснювати наукові пошуки в галузі мовознавчих, літературознавчих, українознавчих, методичних дисциплін, зокрема в галузі лінгвістичного, фольклорно-етнографічного, літературного краєзнавства, використовуючи різноманітні методи наукового дослідження; вдосконалення вмінь користуватися необхідною науковою, довідковою, методичною літературою, що видана рідною та іноземними мовами,; формувати навички виконання самостійних спостережень над побутуванням і видозміною фольклорних жанрів, говірки, етнографічних особливостей у відповідному населеному пункті, різними виявами культури, психології народу, користуватися інструментарієм науководослідної роботи; володіти навичками роботи збирача й обробки, у т.ч. комп‘ютерної, автентичного матеріалу тощо.

Визначивши структуру готовності на основі складових професійної компетенції, обґрунтуємо логіку процесу її формування на різних етапах професійної підготовки майбутніх учителівсловесників. Внутрішніми джерелами будь-якого процесу виступають протиріччя, тобто те, що відображає внутрішнє співвідношення сторін процесу, які впливають і водночас заперечують одна одну. Аналіз сучасного стану шкільної освіти, підготовки студентів у педагогічних університетах підтверджують існування проблеми в задоволенні потреби загальноосвітньої школи, закладів нового типу у вихованні високоосвіченого, культуpомовного, професійно компетентного вчителя, котрий досконало володіє рідним словом, підтримує інтерес і відроджує традиційну педагогічну культуру, та реальним станом системи професійної підготовки у вищих педагогічних навчальних закладах. Необхідний комплексний, системний підхід до формування професійної компетенції, культуромовної особистості педагога-

словесника у навчально-пізнавальній, виховній, науково-дослідній підсистемах та підсистемі практик професійної підготовки на

126

різних освітньо-кваліфікаційних рівнях у педагогічному університеті.

З метою підготовки майбутніх учителів-словесників у нових соціокультурних умовах колективом викладачів філологічного факультету Глухівського ДПУ в 1997-2000 рр. було розроблено концепцію фахової підготовки з урахуванням вимог до кваліфікаційних характеристик педагогічних працівників і додатку до типового положення про атестацію педагогічних працівників України, затвердженого наказом Міністерства освіти України №30 від 20 серпня 1993 року.

Згідно концепції передбачалося якісне оновлення методології, змісту і технологій підготовки компетентних фахівців, виховання духовно-моральних особистостей на основі сучасної культурологічної парадигми освіти, поєднання цілісного педагогічного процесу з науковими дослідженнями, урахування позитивного вітчизняного і світового педагогічного досвіду. Мету університетської педагогічної освіти викладацький колектив вбачав у підготовці таких учителів, котрі мають потребу у філософському, науковому осмисленні дійсності; володіють комплексом сучасних універсальних знань фундаментального характеру, а також системою знань про зміст і структуру освітніх процесів, особистість дитини з урахуванням її індивідуальних особливостей; вміннями, навичками, досвідом самостійної діяльності, проведення наукового дослідження; роботи з комп'ютерною і мультимедійною технікою; особистою відповідальністю, здатністю до професійного вдосконалення, професійної саморефлексії і самоактуалізації, до розвитку професійної інтуїції, умінням використовувати наочні методи і сучасні технічні засоби навчання.

Реалізація концепції ґрунтується на спільній діяльності студентів і викладачів, у процесі якої майбутній фахівець визначає мету свої освітньої програми, формує систему особистісних і професійних цінностей, гуманістичний світогляд, готує себе до творчої діяльності, безперервної післявузівської самоосвіти, розвиває здатність до професійної мобільності, усвідомлює власну відповідальність за виховання громадянина Української держави. Сприяє цьому творча взаємодія науково-педагогічного колективу факультету із загальноосвітніми школами, педагогічними коледжами, ВНЗами, іншими освітніми установами. Результатом професійної підготовки на філологічному факультеті педагогічного

127

університету є отримання відповідних кваліфікацій на ступені бакалавра, спеціаліста, магістра.

Навчальний процес на філологічному факультеті будується на основі принципів загальності освітнього процесу (різнобічний інтелектуальний, духовний, емоційний і фізичний розвиток особистості); наступності між шкільною, середньою спеціальною та вузівською освітою; фундаментальності (системне вивчення досягнень вітчизняної і світової науки); науковості, об‘єктивності в оцінці фактів, явищ, процесів, подій; особистісної орієнтованості; професійної компетентності; гуманізації і гуманітаризації; демократичності; інтегративності; єдності навчання, виховання в розвитку особистості; варіативності; національної спрямованості освіти; соціалізації; креативності; спрямованості навчання на розвиток мотиваційно-ціннісної сфери особистості; гармонізації стосунків із колективом та навколишнім середовищем.

Якість педагогічного процесу на факультеті забезпечується поєднанням традиційних і інноваційних моделей підготовки; поглибленням інтеграції і міждисциплінарних зв'язків освітніх програм; збагаченням результативними педагогічними технологіями; уведенням модульно-рейтингової оцінки якості одержуваної освіти.

Процес професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури ми умовно поділили на кілька взаємопов'язаних етапів: у загальноосвітньому та середньому спеціальному навчальному закладі - допрофесійний; на ступені бакалавра - актуалізаційний, навчально-інформаційний, навчально-

науковий; на ступені спеціаліста і магістра – конструктивний; а

також післявузівський.

На допрофесійному етапі, в загальноосвітній школі виникає протиріччя між вимогами шкільної програми і станом сформованості базових компетенцій. Тому зростає роль уроків української мови, літератури, історії України, народознавства, інформатики, виховних заходів, пошуково-, науково-дослідницької роботи, спрямованої на формування мотиваційно-ціннісного компоненту готовності отримати фах учителя-філолога, а також оволодіння учнями лінгвістичною, мовною, комунікативною, культурознавчою, фольклорно-літературною, комунікативною, дослідницькою, інформаційною компетенціями.

128

На наступних етапах під час вивчення мовознавчих, літературознавчих, психолого-педагогічних, методичних дисциплін виникає протиріччя між потребами творчого характеру професійної діяльності і репродуктивним навчанням студентів, бажанням сформувати відповідні компетенції і недостатнім спрямуванням навчальних дисциплін. У період навчальних, педагогічної практик визначальним стає протиріччя між рівнем системи професійних знань і вміннями їх використовувати в різноманітних і динамічних умовах педагогічної діяльності. Вирішення протиріч на кожному з етапів дає можливість реалізувати модель професійної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури в умовах педагогічного університету (див. таблицію 3.3.).

На етапі актуалізації наявного досвіду (1 курс) з метою формування потребово-мотиваційного і операційного компонентів готовності необхідно шляхом опитування, тестування, виконання письмових робіт, різноманітних завдань перевірити сформованість лінгвістичної, мовної, комунікативної, культурознавчої, фольклорної, літературної, комунікативної, дослідницької, інформативної компетенцій. Викладачам суспільних, спеціальних, психолого-педагогічних дисциплін важливо наповнити зміст лекцій, практичних занять, самостійної та індивідуальної роботи, програму фольклорної та пропедевтичної пасивної педагогічної практики студентів інформацією, що сприяє розвитку як вище вказаних компетенцій, так і педагогічної, психологічної насамперед. Існує потреба у збагаченні мовознавчих, літературознавчих курсів інформацією про культуру рідного народу в діалозі з іншими слов'янськими культурами.

Одним із головних чинників професійної пiдготовки майбутнього вчителя української мови і літератури має стати українознавчий, культурологічний напрям, що дає можливість через етнокультуру, етнопедагогіку, етнопсихологію, етнолінгводидактику відтворювати світогляд українського народу, особливості його історії, культури, характеру, мовної картини світу, глибше усвідомити україномовну картину світу в зіставленні з національномовною картиною світу інших народів. Застосування культурознавчого підходів у викладанні сучасної української літературної мови, українського фольклору, літературного краєзнавства, педагогіки сприятиме подоланню суперечностей між

					129
					Таблиця 3.3.
			Збагачення підсистем професійної підготовки
			майбутнього вчителя української мови і літератури
	Освітньо- кваліф. ступінь		Збагачення підсистем професійної підготовки
		Курс
			Навчально-пізнавальна	Науково-дослідна	Практика
			діяльність	діяльність
			Інтегрований курс		Фольклорна
		1	українського фольклору,	Наукові роботи	практика і пропе-
			Web-посібник		девтична пасивна
			"Український фольклор"		педагогічна
					практика
			Інтегрований курс вступу	Залучення до роботи	Діалектологічна
			до слов‗янської	науково-дослідної	практика і
	бакалавр	2	філології,	лабораторії у ВНЗі,	пропедевтична
			Web-посібник "Вступ до	Web-посібник	активна
			слов‗янської філології",	"Наукова робота	педагогічна
			с/к ―Виховний потенціал	студентів-філологів"	практика
			лінгвокультури‖
			С/к ―Етнолінгво-	Робота в науково-	Пасивна
			дидактична культура	дослідній лабораторії,	педагогічна
		3	вчителя-словесника‖,	створення інформацій-	практика,
			Web-посібник	но-пошукової системи	літня педагогічна
			"Мовне родинознавство"	"Традиційна культура	практика
				Східного Полісся"
			С/к ―Практика в системі	Робота в науково-	Педагогічна
			професійної підготовки	дослідній лабораторії,	практика у 5-9
		4	вчителя-словесника‖	створення	класах,
				повнотекстової бази	етнографічна
				наукових робіт	практика
			С/к ―Професійна	Робота в лабораторії,	Педагогічна
	спеціаліст -		компетенція вчителя укр.	створення	практика у 9-11
		5-	мови і літератури‖,	електронних	класах
	магістр	6	Web-посібник	навчальних посібників
			"Педагогічні ситуації в	для учнів
			художній літературі"
			Курс ―Методика	Участь у роботі	Педпрактика в
			викладання української	науково-дослідних	закладах
			мови і літератури у	лабораторій	інноваційного
			ВНЗі‖		типу