21.Соціальний інституціоналізм Дж.Гелбрейта.

Інституціоналізм — це напрямок економічної теорії в умовах індустріалізму в США, які вийшли до кінця XIX ст. на перше місце за рівнем економічного, виробничого потенціалу у світовій економіці. Але потенціал цей концентрується в найбільших корпораціях. Саме вони — об’єкт уваги інституціоналістів, але досліджуються й технологічні процеси, їхні роль і місце в прогресі цивілізації. Інституціоналісти — прихильники вивчення техніко-технологічних процесів, в яких вони вбачають визначальний фактор розвитку. Утім у 70-х роках XX ст. вони відійдуть від даної тези. У цьому — їхня особливість, їхня історична позиція як віддзеркалення зміненої ситуації, що обумовлена відходом з історичної арени змішаної економіки. За Гелбрейтом, є дві системи всередині сучасної економіки розвинутих країн: а) планова (корпорації); б) ринкова (дрібні фірми).

У плановій є серйозний недолік — бракує механізму стримування цін. За останні сто років більшість економічних завдань зважуються організаціями (промисловими корпораціями, авіаком­паніями, системами роздрібних крамниць та ін.), державними бюрократичними системами. Вони мають владу, керують як окремими людьми, так і державою у своїх власних інтересах, повторюють своїх попередників. Тут «Форд», «Шелл», «Проктер енд Гембл», що мають велику владу, а у фермера, будівельника її немає. Є дві категорії: одна користується повним набором інструментів влади над цінами, витратами, постачальниками, споживачами, урядом; друга ними не володіє. Гелбрейт відзначає, що економічна теорія як наукова дисципліна сформувалась у той час, коли ділові підприємства були невеликі за розмірами і прості за своєю структурою, а сільське господарство поглинало велику частину енергії людей. Вибір спо­живача і далі керує всім, а тому економічна теорія перетворилась на ширму, що прикрила владу корпорації. Те, що було тоді економічною теорією і було прийнятно, тепер стало «неокласичною теорією», і це стосується інституціоналізму під час «нового індустріального суспільства.

За Гелбрейтом, консерватори боялися, що держава може витиснути і розорити підприємців. Але вони не помітили, що підприємці дедалі тісніше поєднуються з державою. Гелбрейт чітко визначає детермінованість розвитку цивілізації.

22.Теорія трансакційних витрат

трансакції — це стратегічні відносини в ході еко­номічної діяльності, оскільки без них не могло б бути виробництва, споживання, покупки, продажу, інвестування і т.п. Поняття «трансакція» було введено в економіку Дж.Р. Коммонсом, який розглядав проблему економіч­ної організації в тісному зв’язку з проблемами конфлікту, взаємної залежності і порядку. Конфлікт інтересів егоїстичних індивідів уна­слідок обмеженості ресурсів — основна проблема соціального жит­тя. За твердженням Дж. Коммонса, важливий не фізичний, а право­вий контроль. Саме при трансакції здійснюється правовий контроль, а конфлікт інтересів індивідів, які залежать один від од­ного, вирішується у такий спосіб, що з’являється соціальна потреба в порядку. Тому Дж. Ком- монс оголосив власність, суть якої полягає в законному праві утри­мувати ким-небудь те, що йому необхідно, основою інституціона- льної економіки і проголосив трансакцію елементарною частинкою економічної діяльності і, отже, основною одиницею економічного аналізу. Трансакції — це не обмін товарами, а відчуження і привла­снення прав власності і свобод, прийнятих в суспільстві. Є й інший аспект визначення трансакції. Інститути забезпе­чують розповсюдження волі окремої людини за сферу, в рамках якої вона може впливати на навколишнє середовище безпосеред­ньо своїми діями, тобто за рамки фізичного контролю. Таке роз­повсюдження називається трансакціями на відміну від індивіду­альної дії як такої (акції) або обміну товарами.