- •1.Загальна характеристика основних напрямів сучасної економічної теорії
- •2 Неокласична економічна теорія та її еволюція
- •3.Теоритична система та економічна програма Дж.М.Кейнса
- •4.Поняття мультиплікатора в економічній системі Кейнса.
- •5.Посткейнсіанство: суть, представники
- •6.Неокейнсіанський напрям в хх столітті.
- •7.Неокласична теорія економічного зростання у поглядах с.Кузнеця.
- •8.Модель економічного зростання р.Солоу.
- •9.Теорія неокласичного синтезу п.Самуельсона.
- •10. Метод ‘затрати – випуск’ в.Леонтєва.
- •11.Неолібералізм та його школи.
- •12.Німецький неолібералізм в.Ойкена і л.Ерхерда
- •13.Англійська школа неолібералізму ф. Хайєка
- •14.Французька школа неолібералізму м.Алле
- •15.Американський неолібералізм (монетаризм) м.Фрідмена.
- •16.Теорія ‘раціональних очікувань’ р.Лукаса
- •17.Теорія економіки пропозицій а.Лаффера, р.Мендель
- •18.Ідейно-теоритичні основи інституціональної та етапи його розвитку
- •19.Загальна характеристика раннього інституціоналізму
- •20.Неоінституціоналізм як сучасний напрям економічної думки.
- •21.Соціальний інституціоналізм Дж.Гелбрейта.
- •22.Теорія трансакційних витрат
- •23. Економічна теорія прав власності
- •24.Теорія суспільного вибору Дж.М. Б′юкенена
- •25. Соціал-реформістські моделі економічного розвитку
- •26. Розвиток радянської економічної науки в 30-90 роки
- •27. Розвиток економічної теорії в Україні в радянський період
- •28. Теорії трансформації капіталізму
- •29. Теорії «індустріального суспільства»
- •30. Теорія конвергенції
15.Американський неолібералізм (монетаризм) м.Фрідмена.
Економічна модель капіталістичного суспільства Фрідмена має всі ознаки неолібералізму. Діяльність держави обмежується, по-перше, створенням умов
для вільного функціонування ринку, а не для його регламентації; по-друге, забезпеченням безпеки громадян; по-третє, законодавчою функцією та
контролем за дотриманням законодавства. Фрідмен, як і інші неоліберали, визнає, що ринкове господарство має
великий внутрішній потенціал самоврівноважування, саморегулювання. Коли в ринковому механізмі й виникають диспропорції, то тільки через надмірне
зовнішнє втручання. Тому втручання в економіку необхідно обмежити макроекономічною сферою, зокрема контролем за грошовим обігом.
Кількість інструментів державного регулювання (так званих адміністративних методів впливу) необхідно скоротити, відмовившись від
бюджетних засобів впливу на економіку, від спроб перерозподілу доходів,;: у тім числі через прогресивне оподаткування.
Таким чином, монетаризм, продовжуючи традиції класичного ринкового лібералізму, відкинув гасла соціальної справедливості, у тім числі й
підтримки повної зайнятості, як такі, що не можуть бути проблемою держави, оскільки їхня реалізація зв'язана з дестабілізацією економічних процесів.
Натомість заходи .щодо жорсткої грошової і стабільної фіскальної політики, підтримки бюджетної рівноваги та забезпечення законності і порядку монетаризм визнав важливими умовами функціонування вільної ринкової економіки.
На засадах монетаризму виникла низка нових доктрин та шкіл, що дотримуються ліберальних поглядів, розвивають їх та пристосовують до
сучасних вимог.
16.Теорія ‘раціональних очікувань’ р.Лукаса
Теорія раціональних очікувань — одна із течій сучасного економічного консерватизму, яка виникла у 70-80-х рр. XX століття (Ф. Модільяні), її ще називають “нова класична макроекономіка” (Дж. Тобін), “нова класика”. Деякі економісти вважають нову класику не самостійною школою економічної думки, а лише особливою версією, “правим крилом” (М. Блауг) монетаризму[1].
Засновником та ідейним лідером теорії раціональних очікувань є професор Чиказького університету Р. Лукас. Через десятиліття Р. Лукас та його однодумці плідно використали гіпотезу раціональних очікувань для обґрунтування неефективності державного регулювання економіки.
Як відомо, монетаристи оперували поняттям “адаптивні очікування”, які економічні суб’єкти формують поширюючи минулі тенденції, досвід на майбутнє. Тому їх інколи називають очікуваннями, орієнтованими на минуле. Нові класики вводять поняття “раціональних очікувань”. Вони вважають, що економічні суб’єкти формують очікування, виходячи із усієї доступної інформації, а також знань про закономірності функціонування економіки, уявлень, стосовно майбутньої політики уряду та її наслідків. Раціональність очікувань означає, що вони є результатом оптимального (за критерієм максимізації) використання інформації
З теорії РО випливають два суттєвих висновки:
гроші є не просто нейтральними (по відношенню до реальних змінних, як то зайнятість, обсяги виробництва), а супернейтральними. Якщо монетаристи визнавали нейтральність грошей лише в довгостроковому періоді, то нові класики стверджують, що вони є нейтральними й в короткостроковому періоді;
раціональні очікування економічних суб’єктів нейтралізують, а тому роблять неефективним державне регулювання економіки у будь-яких формах – чи то бюджетне, чи то грошово-кредитне[1].