- •1.Загальна характеристика основних напрямів сучасної економічної теорії
- •2 Неокласична економічна теорія та її еволюція
- •3.Теоритична система та економічна програма Дж.М.Кейнса
- •4.Поняття мультиплікатора в економічній системі Кейнса.
- •5.Посткейнсіанство: суть, представники
- •6.Неокейнсіанський напрям в хх столітті.
- •7.Неокласична теорія економічного зростання у поглядах с.Кузнеця.
- •8.Модель економічного зростання р.Солоу.
- •9.Теорія неокласичного синтезу п.Самуельсона.
- •10. Метод ‘затрати – випуск’ в.Леонтєва.
- •11.Неолібералізм та його школи.
- •12.Німецький неолібералізм в.Ойкена і л.Ерхерда
- •13.Англійська школа неолібералізму ф. Хайєка
- •14.Французька школа неолібералізму м.Алле
- •15.Американський неолібералізм (монетаризм) м.Фрідмена.
- •16.Теорія ‘раціональних очікувань’ р.Лукаса
- •17.Теорія економіки пропозицій а.Лаффера, р.Мендель
- •18.Ідейно-теоритичні основи інституціональної та етапи його розвитку
- •19.Загальна характеристика раннього інституціоналізму
- •20.Неоінституціоналізм як сучасний напрям економічної думки.
- •21.Соціальний інституціоналізм Дж.Гелбрейта.
- •22.Теорія трансакційних витрат
- •23. Економічна теорія прав власності
- •24.Теорія суспільного вибору Дж.М. Б′юкенена
- •25. Соціал-реформістські моделі економічного розвитку
- •26. Розвиток радянської економічної науки в 30-90 роки
- •27. Розвиток економічної теорії в Україні в радянський період
- •28. Теорії трансформації капіталізму
- •29. Теорії «індустріального суспільства»
- •30. Теорія конвергенції
17.Теорія економіки пропозицій а.Лаффера, р.Мендель
Економіка пропозиції за основу моделі бере не підприємство, не фірму, а індивідуума — індивідуальний капітал та індивідуальну працю, які виробляють з певною метою. Тому державне регулювання ринку має бути спрямоване на підвищення прибутковості, дохідності, на розвиток виробництва, а не виходити з проблем бюджету та вирішування їх за допомогою оподаткування.
Ці засадні принципи політиків знайшли дальший розвиток у працях економістів. Серед тих, хто обгрунтував їх теоретично, були американські професори А. Лаффер (університет Південної Кароліни) та Р. Мандель (Колумбійський університет), які вважали, що економіка пропозиції формується на підставі вирішення проблем нагромадження капіталу та державних фінансів.
Лаффер указав на необхідність визначення оптимальної ставки податку, яка, на його думку, залежить від економічної ситуації, розмірів та структури виробничої сфери, національних, культурних, психологічних та інших чинників.
Мандель указував, що за допомогою податкової політики можна також здешевити розширення виробництва, а тим самим сприяти підвищенню зайнятості, не стимулюючи інфляції.
Представники школи «економіки пропозиції», захищаючи принципи вільного підприємництва, піднесли проблему оподаткування до рангу конкретної економічної політики, обґрунтовуючи свої висновки економетричними моделями та програмами дальшого розвитку економіки.
18.Ідейно-теоритичні основи інституціональної та етапи його розвитку
Інституціоналізм (з лат. institutio - "звичай, повчання") - напрям економічної думки, який сформувався у 20- 30-ті роки XX ст. для дослідження сукупності соціально-економічних чинників (інститутів) у часі, а також для запровадження соціального контролю суспільства над економікою.
Інститути - це первинні елементи рушійної сили суспільства, що розглядаються в історичному розвитку. Серед інститутів виділяють:
1 суспільні інститути - сім'я, держава, правові норми, монополія, конкуренція;
2 поняття суспільної психологи - власність, кредит, прибуток, податок, звичаї, традиції.
Інституціоналізм характеризується такими основними рисами:
3 основа аналізу - метод опису економічних явищ;
4 об'єкт аналізу - еволюція соціальної психології;
5 рушійна сила економіки поряд із матеріальними чинниками - моральні, етичні та правові елементи в історичному розвитку;
6 трактування соціально-економічних явищ з позицій суспільної психології;
7 обмежене застосування абстракцій, властивих неокласицизму;
8 прагнення до інтеграції економічної науки із суспільними науками;
9 необхідність детального кількісного дослідження явищ;
10 захист ідеї підтримки антимонопольної політики держави.
У розвитку інституціоналізму виділяють три етапи.
Перший етап - 20-30-ті роки XX ст. - характеризується формуванням основних положень інституціоналізму; родоначальниками цього етапу є Т. Веблен, Дж. Коммонс, У. Мітчелл.
Другий етап - середина XX ст. - досліджуються демографічні проблеми, соціально-економічні суперечності капіталізму, була розроблена теорія профспілкового руху; типовими представниками є Дж. М. Кларк, А. Берлі, Г. Мінз.
Третій етап - 60-70-ті роки XX ст. - цей етап називають неоінституціоналізмом. Тут економічні процеси ставляться в залежність від технократії, а також пояснюється значення економічних процесів у соціальному житті суспільства; видатними ідеологами цього етапу є Дж. Гелбрейт, Р. Коуз.