25. Соціал-реформістські моделі економічного розвитку

Необхідно звернути увагу, що на початку 50-х років економіки багатьох країн світу досягли врівноваженого стану, що уможливило (під тиском соціал-демократичних партій) запровадження певних соціальних реформ. Водночас відбувається об'єднання соціал-демократичних рухів на базі оновлення концепції соціал-реформізму.

Концепція «демократичного соціалізму» як теоретична платформа соціал-реформізму була спільною для всіх соціал-демократичних партій але певною мірою декларативною. Вона проголошувала принцип демократії та утвердження її в трьох сферах: соціальній, економічній і політичній.

Важливим моментом загальної теорії нового соціал-реформізму є визнання того, що національні соціал-демократичні моделі можуть відрізнятись одна від одної, залишаючись, проте, єдиним цілим.

Найтиповішими і, сказати б, найнаочнішими є такі національні моделі економічного розвитку («змішаної економіки»): німецька, лейбористська, скандинавська (шведський соціалізм), французька.

Контроль, здійснюваний за «змішаною економікою» (виробництвом, розподілом, споживанням) у державах, де перемогла демократія у трьох сферах суспільного життя (досягнуто соціального консенсусу), безперечно є провідною рисою такого аналізу. Саме завдяки такому контролю певні країни називають себе соціалістичними.

26. Розвиток радянської економічної науки в 30-90 роки

Характерними рисами економічної теорії, починаючи з другої половини 30-х рр., була її повна заідеологізованість, схоластичність, вульгаризація суспільно-економічних процесів. З науки повністю зникають альтернативність суджень, вилучається сама

науковість.

Виконуючи протягом десятиліть апологетичні й коментаторські функції, політична економія соціалізму не тільки все далі відходила від свого предмета, а й поступово знищувалася політикою.

Щоправда, у радянській економічній науці спостерігалися й періоди пожвавлення, зумовлені певним послабленням політичної цензури, переорієнтацією господарської діяльності, наявністю нових соціальних замовлень і тимчасовим розвитком демо-

кратичних процесів.

Підручник з політичної економії 1954 року став важливою основою дальшого розвитку економічної теорії в СРСР. Значний поштовх розвитку економічної теорії дали спроби змінити чинний господарський механізм, відомі під назвою господарської реформи (60-ті рр.). Розроблення відповідних теорій, присвячених проблемам трансформування директивно-планової економіки в госпрозрахункову та реалізація їх на практиці могли б стати прикладом теоретичного та практичного успіху, свідомого інституційного реформування економіки. На жаль, практичну діяльність у цьому напрямі було швидко припинено.

Наприкінці 70-х та у 80-х рр. стався новий перегляд підходів до аналізу економічних явищ. Багато хто з радянських науковців наполягав на необхідності дослідження економічних процесів з урахуванням об’єктивних факторів невартісного походження. Відбувалися активні пошуки компромісу між марксистською та іншими економічними теоріями.