- •1.Загальна характеристика основних напрямів сучасної економічної теорії
- •2 Неокласична економічна теорія та її еволюція
- •3.Теоритична система та економічна програма Дж.М.Кейнса
- •4.Поняття мультиплікатора в економічній системі Кейнса.
- •5.Посткейнсіанство: суть, представники
- •6.Неокейнсіанський напрям в хх столітті.
- •7.Неокласична теорія економічного зростання у поглядах с.Кузнеця.
- •8.Модель економічного зростання р.Солоу.
- •9.Теорія неокласичного синтезу п.Самуельсона.
- •10. Метод ‘затрати – випуск’ в.Леонтєва.
- •11.Неолібералізм та його школи.
- •12.Німецький неолібералізм в.Ойкена і л.Ерхерда
- •13.Англійська школа неолібералізму ф. Хайєка
- •14.Французька школа неолібералізму м.Алле
- •15.Американський неолібералізм (монетаризм) м.Фрідмена.
- •16.Теорія ‘раціональних очікувань’ р.Лукаса
- •17.Теорія економіки пропозицій а.Лаффера, р.Мендель
- •18.Ідейно-теоритичні основи інституціональної та етапи його розвитку
- •19.Загальна характеристика раннього інституціоналізму
- •20.Неоінституціоналізм як сучасний напрям економічної думки.
- •21.Соціальний інституціоналізм Дж.Гелбрейта.
- •22.Теорія трансакційних витрат
- •23. Економічна теорія прав власності
- •24.Теорія суспільного вибору Дж.М. Б′юкенена
- •25. Соціал-реформістські моделі економічного розвитку
- •26. Розвиток радянської економічної науки в 30-90 роки
- •27. Розвиток економічної теорії в Україні в радянський період
- •28. Теорії трансформації капіталізму
- •29. Теорії «індустріального суспільства»
- •30. Теорія конвергенції
25. Соціал-реформістські моделі економічного розвитку
Необхідно звернути увагу, що на початку 50-х років економіки багатьох країн світу досягли врівноваженого стану, що уможливило (під тиском соціал-демократичних партій) запровадження певних соціальних реформ. Водночас відбувається об'єднання соціал-демократичних рухів на базі оновлення концепції соціал-реформізму.
Концепція «демократичного соціалізму» як теоретична платформа соціал-реформізму була спільною для всіх соціал-демократичних партій але певною мірою декларативною. Вона проголошувала принцип демократії та утвердження її в трьох сферах: соціальній, економічній і політичній.
Важливим моментом загальної теорії нового соціал-реформізму є визнання того, що національні соціал-демократичні моделі можуть відрізнятись одна від одної, залишаючись, проте, єдиним цілим.
Найтиповішими і, сказати б, найнаочнішими є такі національні моделі економічного розвитку («змішаної економіки»): німецька, лейбористська, скандинавська (шведський соціалізм), французька.
Контроль, здійснюваний за «змішаною економікою» (виробництвом, розподілом, споживанням) у державах, де перемогла демократія у трьох сферах суспільного життя (досягнуто соціального консенсусу), безперечно є провідною рисою такого аналізу. Саме завдяки такому контролю певні країни називають себе соціалістичними.
26. Розвиток радянської економічної науки в 30-90 роки
Характерними рисами економічної теорії, починаючи з другої половини 30-х рр., була її повна заідеологізованість, схоластичність, вульгаризація суспільно-економічних процесів. З науки повністю зникають альтернативність суджень, вилучається сама
науковість.
Виконуючи протягом десятиліть апологетичні й коментаторські функції, політична економія соціалізму не тільки все далі відходила від свого предмета, а й поступово знищувалася політикою.
Щоправда, у радянській економічній науці спостерігалися й періоди пожвавлення, зумовлені певним послабленням політичної цензури, переорієнтацією господарської діяльності, наявністю нових соціальних замовлень і тимчасовим розвитком демо-
кратичних процесів.
Підручник з політичної економії 1954 року став важливою основою дальшого розвитку економічної теорії в СРСР. Значний поштовх розвитку економічної теорії дали спроби змінити чинний господарський механізм, відомі під назвою господарської реформи (60-ті рр.). Розроблення відповідних теорій, присвячених проблемам трансформування директивно-планової економіки в госпрозрахункову та реалізація їх на практиці могли б стати прикладом теоретичного та практичного успіху, свідомого інституційного реформування економіки. На жаль, практичну діяльність у цьому напрямі було швидко припинено.
Наприкінці 70-х та у 80-х рр. стався новий перегляд підходів до аналізу економічних явищ. Багато хто з радянських науковців наполягав на необхідності дослідження економічних процесів з урахуванням об’єктивних факторів невартісного походження. Відбувалися активні пошуки компромісу між марксистською та іншими економічними теоріями.