- •Сільський зелений туризм
- •1.1. Туристська індустрія та інфраструктура туризму
- •1.2. Основні поняття, суть і особливості ринку туристичних послуг
- •1.3. Класифікація туризму за формами і видами
- •1.4. Класифікація основних та додаткових засобів розміщення туристів
- •2.1. Основні поняття та визначення: сільський туризм, агротуризм, екотуризм і зелений туризм
- •2.2. Мета і мотивація вибору відпочинку в сільській місцевості (за типом green rural tourizm або green village tourism)
- •2.3. Історія розвитку сільського зеленого туризму (виникнення і становлення приватних засобів розміщення за типом в&в)
- •2.4. Сільський зелений туризм у сучасному туристському бізнесі
- •3.1. Необхідні правові й економічні умови для гс
- •3.2. Хто і як може почати займатися
- •3.3. Як стати суб'єктом підприємницької діяльності?
- •4. Персонал гостинної садиби
- •4.1. Вимоги та сподівання ваших гостей
- •4.2. Основні етапи налагодження дружніх стосунків з гостями
- •4.3. Як вирішувати конфлікти й спірні питання
- •4.4. Права та обов'язки власників гостинної садиби
- •4.5. Забезпечення умов безпечного відпочинку
- •5.1. Проживання
- •5.1.1. Прибирання та підтримання необхідних стандартів чистоти
- •5.3. Окремі особливості обслуговування і харчування іноземних гостей і традиційні особливості харчування
- •5.4. Надання додаткових послуг у гостинних садибах
- •6.1. Маркетинг послуг гостинної садиби й управління якістю послуг. Маркетинг — це філософія вашого бізнесу
- •6.2. Оптимізація механізму ціноутворення
- •6.3. Рекламна діяльність
1.3. Класифікація туризму за формами і видами
Класифікація туризму має важливе значення для практичної діяльності. Вона дозволяє вирішувати проблеми його територіальної організації, планувати розвиток матеріально-технічної бази, визначати попит і формувати ринок туризму, виробляти та реалізовувати туристичний продукт, відповідним чином організовувати обслуговування туристів.
Класифікація в туризмі — це виділення його окремих форм і видів у залежності від основного показника — критерію.
Практично неможливо виділити форми та види туризму в їх чистому вигляді, тому немає в світі єдиної класифікації.
Ті, що існують в спеціальній літературі, мають більші або менші розбіжності, але в цілому узгоджуються між собою.
За формою організації виділяють чотири форми туризму:
• груповий;
• індивідуальний;
• індивідуально-груповий: тури купуються клієнтами індивідуально, а обслуговування відбувається в групі;
• сімейний.
Туризм можна класифікувати за такими критеріями:
• метою подорожі;
• спрямованістю туристичних потоків;
• масштабами охоплення території;
• способом пересування та використанням транспортних засобів;
• терміном поїздки;
• сезонністю;
• демографічним і соціальним складом учасників подорожі;
• ступенем організованості;
• принципами організації продажу туру та формою організації туристичного обслуговування.
Перший критерій поділу туризму на види має вирішальне значення, адже саме мета подорожі є визначальною при формуванні туру, вибору маршруту та організації відповідного очікуванням гостей туристичного обслуговування.
Звичайно, може бути не одна мета подорожі — їх може бути декілька. Але все одно — тільки одна з них буде тією головною, яка приведе туриста у Вашу гостинну садибу. Чим багатограннішою буде Ваша пропозиція, тим більша ймовірність того, що окрема її складова частина якнайповніше відповідатиме меті подорожі того чи іншого туриста.
1.4. Класифікація основних та додаткових засобів розміщення туристів
Для класифікації готелів у різних країнах використовуються різні системи, яких на сьогоднішній день існує понад тридцять.
Запровадженню єдиної класифікації готелів у світі перешкоджає ряд факторів, пов'язаних з культурно-історичним розвитком держав, що здійснюють туристську діяльність, їхніми національними особливостями, відмінностями в критеріях оцінки якості обслуговування тощо.
Ще більшою проблемою є запровадження єдиної класифікації для приватних засобів розміщення неготельного типу або додаткових засобів розміщення.
Загалом підприємства розміщення можна класифікувати за рядом ознак.
Одна з ознак передбачає розподіл усіх засобів розміщення на два основних типи: засоби розміщення готельного типу і додаткові засоби розміщення.
Одним з найважливіших блоків у технології туристської індустрії є засоби розміщення туристів, іншими словами, готелі, мотелі, кемпінги, туристські бази, пансіонати й ін. Ринок засобів розміщення, які надають послуги гостинності, перебуває у постійному поступальному розвитку. Пропозиції у цьому сегменті настільки різноманітні, що створити якусь одну всеохоплюючу схему практично неможливо. Всесвітньою туристичною організацією (ВТО) запропоновано класифікатор на основі специфіки організації діяльності та особливостей використання в туризмі, у якому всі існуючі засоби розміщення туристів зведені до чотирьох основних груп. Цей класифікатор і використовується у світовій практиці сфери послуг розміщення.
1). готелі та аналогічні підприємства (готелі, пансіонати, мотелі, клуби і будинки для гостей);
2). комерційні й соціальні засоби розміщення (туристські бази і кемпінги, молодіжні готелі, бунґало й ін.);
3). спеціалізовані засоби розміщення (санаторні готелі, табори відпочинку, трейлери, родтелі, ботелі, флотелі, альпотелі);
4). приватні засоби розміщення туристів (приватні та орендовані приміщення: помешкання і будинки).
Кожна з категорій готелів розрахована на цільові сегменти клієнтів, і їхня діяльність цілком і повністю залежить від місцезнаходження, сезонності, якості наданих послуг і т. д. Українські туристські підприємства й організації часто звертаються до зіркової системи класифікації готельного сервісу, що заснована на французькій національній системі класифікації. У деяких країнах при класифікації готелів застосовується бальна система. Також є країни, у яких готелі класифікуються не за зірками або коронами, а за місцем розташування. Так, наприклад, у Японії прийнято розрізняти готелі трьох основних типів: міські готелі, курортні готелі і «рекан» — невеликі приватні готелі в японському національному стилі.
Приватні засоби розміщення подекуди не мають уніфікованої класифікації навіть в окремо взятих країнах.
У розвитку екологічного туризму в США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії і країнах Скандинавії все більшу популярність здобувають так звані готелі «Bed & BreaKfast», що в перекладі з англійської означає «Нічліг і Сніданок» (далі в тексті використовується скорочення В&В). У європейській і українській навчально-методичній літературі термін «В&В» мало застосовується при перекладі в значенні «нічліг і сніданок», а в більшому ступені терміном В&В позначаються приватні пансіонати або малі готелі. Необхідно відзначити, що В&В (приватні пансіонати і готелі) відносяться до тієї категорії готельних господарств, які за технологічними нормами проектування і стандартами не відносяться до стовідсоткових готелів.
В Україні засоби розміщення туристів гостинні садиби — аналогічні В&В, як правило, також відносяться до неготельних засобів розміщення.
РОЗДІЛ 2.
СІЛЬСЬКИЙ ЗЕЛЕНИЙ ТУРИЗМ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНИЙ СТАН