23. Лістеріоз овець: діагностика,профілактика та заходи ліквідації.

Лістеріоз –Listeriosis-природно –осередкова хв. різних видів тв. і птахів ,що харак септичними явищами,ураженням ЦНС і статевих орг..

Діагностика Діагноз хвороби встановлюють на підставі комплексу епізоотологічних, патологоанатомічних даних, а також результатів лабораторного дослідження відповідно з методичними вказівками з лабораторної діагностики лістеріозу. Для дослідження в лабораторію направляють трупи дрібних тварин або голову (головний мозок), шматочки печінки, селезінки , нирки, лімфатичні вузли, уражені ділянки легенів, абортований плід і його оболонки, закінчення з статевих органів абортировавших самок, молоко з уражених часток вимені при маститах або при підозрі на прихований мастит.

Матеріал посилають свіжий або консервований в 30%-ном розчині гліцерину. Для прижиттєвої діагностики для серологічного дослідження надсилають кров або сироватку крові від хворих і підозрілих на захворювання тварин (бажано парні сироватки, взяті з інтервалом 7 ... 14 днів). Бактеріологічна діагностика включає мікроскопію вихідного матеріалу, посіви на живильні середовища, ідентифікацію виділених культур по культурально-біохімічними, тинкторіальними і серологічним властивостям, а також постановку біологічної проби на лабораторних тварин. Вирішальне значення належить виділенню культури. Причому, якщо культура лістерії в бактеріальної формі не виділена, але є обгрунтовані підозри на лістеріоз, проводять додаткове дослідження на виявлення L-форм лістерії. Для прискореної діагностики лістеріозу можна застосовувати пряму або непряму реакцію імунофлюоресценції (РІФ) та ІФА. Для ідентифікації використовують також лістеріозні бактеріофаги. Для виявлення приховано хворих тварин і лістеріоносітелей проводять серологічні дослідження (РА і РСК, РНГА). При дослідженні парних сироваток наростання титру в 2 ... 4 рази і більше підтверджує діагноз на лістеріоз.

 Профілактика. В цілях профілактики лістеріозу необхідно комплектувати ферми тваринами з благополучних щодо лістеріозу господарств, проводити клінічний огляд і при необхідності лабораторні дослідження тварин, а також забезпечувати тварин повноцінними кормами, дотримуватися ветеринарно-са-тарні вимоги і знищувати гризунів. Заходи боротьби. Господарства (ферми), в яких виявили захворювання тварин лістеріозом, оголошують неблагополучними і в них вводять обмеження. При цьому проводять поголовний огляд і термометрію тварин. Хворих з ознаками ураження центральної нервової системи направляють на забій. Підозрілих по захворювання ізолюють і лікують. Решту тварин вакцинують або з профілактичною метою дають їм антибіотики. Сироватку крові тварин досліджують за допомогою РА і РСК. Позитивно реагують також ізолюють і лікують. Періодично проводять дератизацію (знищення гризунів) в тваринницьких приміщеннях, в сховищах кормів та лабораторні дослідження відловлених звірків на лістеріоз. Приміщення, де перебували хворі тварини, очищають і дезінфікують 3%-ним гарячим розчином гідро-Ксідо натрію, 5%-ною емульсією ксілонафта, 20%-ної суспензією свіжогашеного вапна (гідроксид кальцію), освітленим розчином хлорного вапна, що містить не менше 2% активного хлору. Гній знезаражують біотермічним. При ВСЕ туш і внутрішніх органів голова і уражені внутрішні органи (печінка, селезінка, серце, кишки, мають некротичні ураження) від хворих лістеріозом тварин підлягають технічній утилізації. При виснаженні або дегенеративних змінах в мускулатуру тушу з усіма внутрішніми органами утилізують. За відсутності патологічних змін у мускулатурі і внутрішніх органах тушу направляють на проварювання. Молоко від хворих корів кип'ятять. Обмеження з господарства знімають через 2 міс після останнього випадку виділення клінічно хворих тварин і отримання негативних результатів по РСК (РА, РНГА), а також проведення заключної дезінфекції приміщень і території ферм. Особливу увагу звертають на дотримання працівниками тваринництва заходів особистої профілактики