10.Сальмонельози молодняку

Salmonellosis

Загальна інформація

Інфекційні хвороби, переважно молодняку с/г та промислових тварин (телята, поросята, ягнята, хутрові звірі, лошата, птиця), із симпто¬мами септицемії, токсемії, ураження травного каналу та респіраторних шляхів, суглобів; у овець, кобил, дещо рідше у корів, проявляється абортами.

Збудник хвороби

Сальмонели належать до роду Salmonella, що включає (за схемою Кауфмана — Уайта) 2017 сероварів, які за біохімічними властивостями поділені на підроди. Це дрібні палички із заокруглени¬ми кінцями рухливі (за винятком S.gallinarumm, S.pullorum), спор і капсул не утворюють, фарбуються аніліновими барвниками, грамнегативні, ростуть на звичайних живильних середо¬вищах (МПА, МПБ) при температурі 37 °С і рН 7,2—7,6. Специфічний збудник для телят — S. dublin і S. enteritidis, свиней — S. cholerae suis, ягнят — S. abortus ovis, лошат — S. abortus equi; рідше від тварин виділяють S.typhimurium, але захворювання може бути спричинене й іншими (неспецифічними для даного виду тварин) представниками роду. Сальмонели досить довго живуть і розмножуються у навко¬лишньому середовищі: в питній воді 1—120 днів, грунті, фекаліях — 9 - 10 міс, пилу — до 18 міс, ковбасних виробах — 60—130 днів, замороженому м'ясі — 6—13 міс, яйцях — до 13 міс, заморожування штримують 3—4 міс. Чутливі до дії високих температур: при 70— 75 °С гинуть за 15—30 хв, кип'ятіння викликає миттєву загибель; чутливі до дії 3—5%-х гарячих розчинів гідроокису натрію, освіт¬лених розчинів хлорного вапна з вмістом 3%-го активного хлору, 5%-го розчину формальдегіду, 20%-ої зависі свіжогашеного вапна.

Епізоотологія

Джерело збудника — хворі, реконвалесцентні та торові тварини-бактеріоносії, які виділяють збудника з екскремен¬тами й секретами. У деяких випадках джерелом збудника інфекції ожуть бути люди-сальмонелоносії. Шляхи зараження — аліментарний, аерогенний, а для ягнят та лошат, крім того, — внутрішньоутробний. Фактори передачі збудника — контаміновані корми (в тому числі незбиране і збиране молоко), грунт, обладнання й предмети огляду за тваринами. Виникнення хвороби спричиняють порушення ветеринарно-санітарних правил утримання і годівлі, рівень групового імунітету (диспозиція) та умови навколишнього середовища (експозиція). На сальмонельоз хворіє молодняк (телята у 10—60-денному віці, іноді старші, поросята з перших днів життя до 4-місячного віку, ягнята з перших днів життя, лошата в перший тиждень після народження, рідше — у 20—90-денному віці) та дорослі, які є бактеріоносіями.

Симптоми

І-ний період триває від 2 до 12 днів. Розрізняють гостру, підгостру й хронічну форми перебігу хвороби. Гострий перебіг спостерігається на початку спалаху захво¬рювання серед ослабленого молодняку. У хворих тварин пригнічення, анорексію, підвищення температури тіла до 40—42 °С, аритмічний пульс — 110—150 ударів за 1 хв, адинамію,гіперемію кон'юнктиви, виді¬лення серозного ексудату з ніздрів; діарею виявляють, звичайно, на другий день, фекалії рідкі, жовто-зеленого кольору із слизом; реєст¬рують симптоми ураження нирок — хворобливе сечовипускання, сеча каламутна. Тварини гинуть на 2—7-й день. У поросят наприкінці хвороби з'являється синюшність шкіри вух, шиї, черева. Підгострий перебіг хвороби триває 10—15 днів. Температура тіла підвищена, про¬нос чергується із запором, відзначають риніт, кон'юнктивіт, кашель і ознаки бронхопневмонії. Інколи гострий та підгострий перебіг хворо¬би переходить у хронічний, при якому уражуються легені, відмічають артрити, відставання в рості й розвитку- тварини залишаються сальмонелоносіями.

Патологічні зміни

При гострому перебігу сальмонельо¬зу слизові оболонки шлунка, кишечнику набряклі, гіперемійовані, з крововиливами. Брижові лімфатичні вузли збільшені, соковиті, на розрізі видно крововиливи. Селезінка збільшена, з наявністю кровови¬ливів. При підгострому й хронічному перебігу трупи загиблих тварин виснажені. У легенях знаходять гнійно-некротичні вогниша, наявність фібринозних спайок. Стінка кишечнику потовщена і вкрита дифтиретичними плівками. В пе¬чінці й селезінці виявляють вогнища некрозу.

Діагноз

Діагноз на основі епізоотологічних даних клінічні картини захворювання, патолого-анатомічних змін і результатів бактеріологічного та серологічного досліджень. З метою бактеріологічних досліджень у лабораторію направляють труп або паренхіматозні органи, трубчасту кістку, при абортах — плід. Для при¬життєвої діагностики направляють фекалії, кров, виділення з матки при абортах, сироватку крові. Для діагностики сальмонельозу при підгострому і хронічному перебігу та виявлення сальмонелоносіїв — сироватку крові. Виявлення титрів антитіл 1:100 і вище свідчить про захворювання тварин на сальмонельозну інфекцію. Сальмонельоз слід диференціювати від колібакте¬ріозу, пастерельозу, анаеробної ентеротоксемії, стрептококової інфек¬ції; крім того, у поросят — ще й від чуми та дизентерії, ягнят — кокцидіозу, бруцельозу, вібріозу, ензоотичного аборту овець, коней— ринопневмонії, птиці — кокцидіозу, аспергільозу, орнітозу, каченят — інфекційного гепатиту та синуситу, у хутрових звірів — ще й від лептоспірозу, чуми та енцефаломієліту.

Лікування

Хворих тварин переміщують в ізолятор, де створюють оптимальний мікроклімат і забезпечують повноцінну дієтичну годівлю. Застосовують комплексний метод терапії, спрямований на зни¬щення збудника в організмі, детоксикацію та відновлення порушених функцій органів травлення й дихання. Доцільно використовувати ан¬титоксичні сироватки проти сальмонельозу, бактеріофаги. Призна¬чають антибіотики (після перевірки збудника на чутливість до них) і сульфаніламідні препарати у терапевтичних дозах, можливе комплексне застосування різних видів антимікробних препаратів із синергідною Дією. З метою регулювання процесів травлення тваринам згодовують АБК, ПАБК, ацидофілія, бактерин-СЛ, інші пробіотики, ентеросор-бенти, премікси, вітаміни.

Профілактика

суворе дотримання зоогігієнічних і ветеринарно-санітарних правил, що забезпечує оптимальні умови утримання й годівлі тварин, регулярну планову дезінфекцію приміщень. У стаціонарно неблагополучних господарствах вагітних тварин імунізують вакцинами. У разі виникнення захворювання господарство оголошують неблагополучним. Проводять клінічну диспансеризацію поголів'я, розділяючи його на групи:

1) хворі тварини — їх ізолюють і лікують;

2) підозрілі на захворювання - обробляють полівалентною антитоксичною сироваткою;

3) умовно здорові — їх вакцинують.

Здійснюють ретельну дезінфекцію приміщень, станки й стіни тричі білять свіжогашеним вапном. Гній знеза¬ражують біотермічним методом.