12

Лабораторне заняття № 15 хвороби невиясненої етіології Зяброве захворювання

Захворювання вперше зареєстроване в Північно-західних рибницьких господарствах. В останні роки воно реєструється в рибницьких господарствах України, Росії, Білорусії та інших.

До захворювання сприйнятливі коропи всіх вікових груп, але найбільше уражуються дворічки, ремонтний матеріал і плідники. Рідше хворіють карасі. Епізоотії частіше спостерігаються в найтепліший період року, до осені вони припиняються. Однак відомі випадки зябрового захворювання риб в кінці зими, а плідників – в переднерестовий період.

Етіологія захворювання повністю невияснена.

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ І ГІСТОЛОГІЧНІ ЗМІНИ. Хворі риби відказуються від корму, втрачають приріст живої маси. На початку захворювання зябра мають легкий білуватий колір, невеликий набряк, кровонаповнені. Інколи відмічається мозаїчне забарвлення зябрових пелюстків, інші бліді анемічні. Пізніше зяброві пелюстки набувають різного забарвлення - від червоного до блідо-рожевого, різко потовщуються, апікальні кінці руйнуються, сторчать в різні сторони. Риби гинуть протягом 2-3 днів. Загибель риби в нагульних ставах в окремих випадках досягає 50-80%. При мікроскопічному дослідженні зябер хворих риб влітку і восени виявляють дрібні рухомі амебоїдні клітини (розміром від 7 до 29 мк.) з еозинофільною зернистістю. Ці клітини локалізуються головним чином в апікальних частинах зябрових пелюстків, інколи повністю витискають зябровий епітелій. Подібні клітини в меншій кількості знаходять у здорових коропів і різних видів смітної риби (висловлюється думка, що зернисті амебоїди можуть бути захисними клітинами організму). Крім зернистих, амебоїдних клітин, влітку і восени в уражених зябрових пелюстках виявляють округлі утворення розміром від 21 до 76 мк. їх умовно називають "поліплоїдними клітинами". В нативному матеріалі вони виглядають як прозорі пухирці з подвійною оболонкою. На гістологічних зрізах (при забарвленні гематоксиліном) внутрішня частина цих клітин буває темно-синьою (рис.1).

В кінці зими і ранньою весною в зябрах хворих риб знаходять білі цисти. Більш крупні з них досягають до 2 мм. в діаметрі. Цисти заповнені масою дрібних спор. Припускають, що це паразитичні організми роду Dermocystidium. Однак систематичне положення їх та цикл розвитку в даний час не вивчені.

Етіологія описаних утворень не вияснена і потребує всебічного і глибокого вивчення. Деякі дослідники висловлюють припущення про можливу ідентичність зябрового захворювання і бранхіонекрозу (непаразитарної гнилі зябер), а також зв'язок зябрового захворювання з токсикозом, який виникає в ставах з високим рівнем інтенсифікації і сильним забрудненям різними органічними речовинами.

Рис.1 Ознаки зябрового захворювання нез’ясованої етіології.I- зернисті амебоїди II. - "поліплоїдні" клітини, III. — спори з цист

ДІАГНОЗ встановлюють за клінічними ознаками і мікроскопічного дослідженням патологічного матеріалу. При встановленні діагнозу дуже важливо диференціювати зяброве захворювання від бранхіомікозу і токсикозу.

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ І ПРОФІЛАКТИКИ. На господарство, неблагополучне по захворюванню зябер накладають карантин. В стави вносять по воді три дні підряд, з інтервалом 7-10 днів хлорне вапно з розрахунку 2-3 г/м³ (вміст активного хлору 25-30%). Це значно полегшує перебіг хвороби, різко знижує загибель риби і сприяє регенерації зябрових пелюсток.

З метою профілактики рекомендується створювати в ставах оптимальні умови для вирощування риби: годівля риби повноцінними концентрованими кормами, не практикувати дуже щільних посадок риби в стави, не допускати забруднення води органічними речовинами, підтримувати рН на рівні 7,2-7,5 для чого треба вносити по воді негашене вапно з розрахунку 100-150 кг/га.