Тема 2. Культуро генезис українського народу.

П Л А Н

( 2 год.)

1. Культуро генезис: час, ознаки, причини, періодизація

2. Трипільська культура

3. Скотарсько-степова скіфо-сарматська культура

4. Культура Північного Причорномор’я та її вплив на автохтонну культуру.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

При відповіді на перше питання слід знати, що:

Культурогенезис – процес зародження культури людства, пов”язаний зі становленням і розвитком знарядь праці, комунікаційної та семантичної діяльності .

Основною причиною культурогенезу є можливість адаптації людини і людського суспільства до змінних умов їхнього існування шляхом виникнення нових форм, технологій, продуктів людської діяльності.

Тільки людина, що володіє свідомістю можу стати на шлях розвитку культури. Ознаки свідомості: мова, самосвідомість, надбіологічна поведінки людини. Ці ознаки відповідають рівню розвитку антропогенезису – неандерталець ( 140 -100 тис. Р. до н.е.).. У процесі діяльності первісної людини змінювались соціальні зв”язки. Активність первісної людини, спрямована на виживання у складних умовах, виступає необхідною умовою формування зв”язків між знаковою формою і предметом. Саме так формуються знаки природної мови – жест, звук, слово і т.п.

Чим більше сигналів перетворювалось на знаки, тим ефективнішою ставала поведінка первісної людини. Виживали лише ті істоти, які краще орієнтувалися в цьому процесі, ставали адаптовані до нових умов.

Таким чином, для культурної діяльності головним є семіотичний процес (комунікація, означення, форми знакової поведінки).

Періодизація (по матеріалу з якого виготовляють засоби праці) : кам’яний (палеоліт, мезоліт, неоліт), мідно-бронзовий; залізний.

Культурогенезис на українських землях:

Ранній палеоліт ( від 2 млн р. до н.е.) Перща згадка про людську істоту на українських землях датована завляки археологічним розвідкам близько 1 млн. р. до н.е. село Молодове Закарпатська обл.

Пізній палеоліт (від 35 тис. р. до н.е) Перші стоянки на території України – Мізин(Чернігівська обл.) та ін. Залишки жител стародавніх мисливців; крем’яні знаряддя праці, навички видобувати і зберігати вогонь. Виникнення міфологічної свідомості - людина переносить на навколишній світ властивості, які вона помічає у собі, предмети природи є для неї живими, одухотвореними істотами. Міф – спосіб світовідчуття, що розуміє світ, як одухотворений. Поява примітивних релігійних вірувань – анімізм, фетишизм. Елементи первісного примітивного мистецтва.

Мезоліт ( від 15 – 11 тис. р. до н. е.) формування сучасного клімату, зміна флори і фауни, вдосконалення знарядь праці – лук, стріли.; одомашнення диких тварин. Остаточне формування матріархату. Релігійні вірування – тотемізм і землеробські культи.

Неоліт ( від 7 тис. р. до н.е.) - неолітична революція – перехід від привласнюваньного до відтворюючого способу життя. Початки землеробства та скотарства, гончарство (ліплене), ткацтво та ін ( нові знаряддя праці). . У техніці обробітки каменю застосовуються нові прийоми – шліфування, пиляння, свердлування, що підви­щувало продуктивність праці.

Міфологічна символіка втілюється не тільки у мовну форму – вона відображається також і в знакових обрядах, співі, танцях, малюнках, оздобленні засобів прації та предметів широкого вжитку тощо. Завдяки їх передачі із покоління до покоління, нагромаджений досвід зберігається у соціальній пам’яті..

При підготовці до другого питання звертаємо увагу на: культуру неоліту та епохи міді-бронзи.( для українських земель це трипільська культура):

Існування трипільської культури припадає на період 5 – 2 тис. до н.е. Це перша землеробська культура відома на українській території. Археологічні дослідження підтвердили сотні трипіль­ських поселень на території сучасної України. Це дає можливість добре вивчити як духовну так і матеріальну культуру цього древнього народу.

Духовна культура трипільців відоб­ражена у поховальних обрядах, численних зображеннях на посуді, в антропоморфній і зооморфній пластиці, моделях жител, у домашніх і родових святилищах.. Трипільці дотримувались політеїстичних, землеробських культів, одухотворювали природу серед якої жили. Головним ас­пектом ідеології був культ родючості

Про рівень розвитку матеріальної культури трипільців свідчать їх заняття землеробством, розвиток ремесел, кераміч­не виробництво тощо.

У трипільців особливого розвитку набула глиняна пластика. Більшу частину її складають жіночі статуетки з випаленої глини, знайдені майже на території всіх поселеннях. Ці чудові вироби образотворчого мистецтва дають нам яскраве свідчення досить високого рівня розвитку культури трипільців.

На пізньому етапі існування трипільська культура зазнала великих змін. Ці зміни були пов’язані з кризою, викликаною великим переселенням народів зі Євразії, що проходили через наші території. Змінюється система обробітку землі, будівництва городищ. Кількість розпис­ної кераміки зменшується. У гончарстві домінує шнуровий орнамент. Пластика стилі­зується і поступово зникає зовсім.

При розгляді третього питання звертаємо увагу на: цивілізаційні системи на тодішніх українських землях: скотарсько-хліборобсько-степова скіфо-сарматське культура (залізний вік):

Початок І тис. до н. е. ознаменувався істотними змінами в господарстві, культурі і побуті давнього населення України. На зміну бронзовим знаряддям праці приходять залізні У південно степовій частині України, на той час, проживали кочові племена, які займалися переважно скотарством – це були кіммерійці. Кіммерійці принесли на територію українських степів нові металеві знаряддя праці, серед яких була вже і зброя.. . Ці племена принесли також у нашу культуру становий подів, початки формування диференціації соціуму. Кімерійці були носіями іраномовної духовної культури, що проявилась у розповсюдженні нових мовних символів, міфології, світосприйняття тощо. Їх . мистещво мало прикладний характер. У більшості випадків використовували геометричний орнамент. ..

Самобутня кіммерійська культура складалася й розвивалася в період із 9 ст. і була перервана на початку 7 ст. до н. е. новою хвилею кочових племен зі Сходу — скіфів.

Скіфська культура , як і культура їх попередників іраномовна. Культура кочового, войовничого народу, який жив на нашій території до 3 ст. до н.е Основу господарської діяльності скіфів становило скотарство.Після себе залишили велику культурно-мистецьку спадщину.(Кам’янецьке городище). Житлове будівництво; розвиток господарства (залізне лиття, ремесла, торгівля); поховальні комплекси. Релігія скіфів досягла розвинутого політеїзму. Скіфська релігійно-міфологічна система сполучала у собі елементи зооморфної символіки звіриного стилю з антропо­морфною міфологемою, поєднуючи вірування трипільської культури, елементи тотемів скотарської культури з впливом грецької міфології.

У художній культурі скіфи асоціюються як автори «зооморфного» стилю у мистецтві. (Пектораль з кургану Товста могила), а також тісною співпрацею з майстрами античних міст –полісів Північного Причорномор’я.

У 3 ст. до н.е. територію Скіфії завойовують іраномовні племена сарматів. Згодом вони витіснили скіфів з степів України. Сармати займа-ли переважно степову частину України з 3 ст. до н.е. до 3 ст. н. е.

З точки зору розвитку матеріальної культури, сармати знаходились на нижчому рівні народів, яких вони потіснили. У духовній культурі вони продовжили традиції скіфського мистецтва. Вірування сар­матів мало чим відрізнялися від скіфських. Основними у сарматів були культи сонця і вогню та Великої Богині-матері Астарти, а також культ бога війни, уособленням якого був меч. Сармати вірили у потойбічне життя, тому великого значення у їх віруваннях набував культ мертвих. Елементи релігійної системи скіфів перейшли до сарматів, а згодом сармати передали їх у спадок слов’янам

У четвертому питанні акцентуємо увагу на : антично-полісно- міську культура Північного Причорномор’я та її вплив на автохтонну культуру.

Розвиток античної культури і мистецтва на теренах України простежується з 7 ст. до н.е. до 2 ст.н.е.. Колонізація Північного Причорномор’я була частиною так званої Великої Грець­кої колонізації 7-6 ст до н. е. Вона зумовлювалася низкою причин, але найголовніша з них —пошуки вільних земель , бо всі землі в материковій Греції були розподілені. «Ко­лонізацію» в даному випадку треба розуміти як господарське освоєння греками Північно­го Причорномор’я. У результаті автохтонне населення мало змогу познайомитися із здобутками матеріальної і духовної культури стародавньої Еллади; із досягненнями античної демократії міст-полісів, гуманістичної ідеологією, античними

надбаннями в царині освіти та науки.

Досягнення греків у матеріальній культурі та обмін цими досягненнями з автохтонним населенням.. Містобудування. . Розвиток ремесел. Грецькі майстри користувалися переважно металевими інструментами, широко застосовували свинець, олово, срібло, залізо. Торговельні, політичні взаємини місцевого населення з греками Причорномор’я не могли не позначитися на соціально-економічному, політичному і культурному роз-витку місцнвого населення.

Вплив гуманістичного мистецтва Антики на мистецькі смаки скіфів та протослов’ян. Мистецтво у Північному Причорномор’ї було подібним до мистецтва Греції.. У північно­причорноморських містах розвивалася скульптура, живопис, архітектура, прикладні види мистецтва тощо. Високого розвит­ку набули музика, література, театральне мистецтво. Звичайно, значному розвитку май­стерності причорноморських митців сприяли тісні контакти із Середземномор’ям. Вод­ночас, самостійний розвиток місцевої традиції у контакті з культурою навколишніх племен сприяв самобутності. Особливо яскраво це відбилося у скульптурі, монумен­тальному живописі, архітектурі. Скульптура міст античного Причорномор’я представ­лена найкраще з усіх видів мистецтва. Відома велика кількість скульптур малих форм — статуетки, рельєфи, стели. Окреме місце посідають монументальні твори. На Боспорі у надгробках виробився досить виразний місцевий реалістичний стиль. Саме тут знайде­на найбільша кількість скульптурних пам’яток. Митці прагнули до індивідуалізації о­разів, їм булиластиві реалістичність і майстерність виконання, яка майже не поступа­лася аналогічним творам з Еллади

Грецька колонізація відіграла важливу роль в історії українських земель, оскільки греки були на ви­щому, ніж скіфи, сармати, слов’яни, рівні культурного та господарського розвитку. У греків уже була розвинена держава, вони мали писемність, розвивалася наука