2. Взаємна коагуляція.

2. підвищення седиментаційної стійкості.

2. седиментація.

2. підвищення агрегатної стій-кості.

58. Розчини протарголу і коларголу з часом можуть змінювати свою структуру і втрачати агрегатну стійкість внаслідок злипання час-тинок дисперсної фази, цей про-цес називається:

А. гелеутворення

2. коагуляція

2. пептизація

2. набухання

2. седиментація

60. В разі ослаблення захисної дії білків частинки холестерину зли-паються і відкладаються на стін-ках судин; це явище є:

А. сенсибілізація

2. пептизація

2. тиксотропія

2. синергізм

2. Коагуляція

61. Протаргол і коларгол можуть втрачати агрегатну стійкість при злипанні часточок дисперсної фази, цей процес називають:

А. набрякання

2. драглеутворення

2. коагуляція

4. пептизація

4. седиментація

62. Підвищити стійкість колоїдного розчину можна шляхом:

А. додавання високомолеку-лярних речовин

2. додавання електролітів

2. збільшення концентрації дисперсної фази

2. зміни температури

2. зменшення концентрації дисперсної фази

63. Золь AgI одержано додаванням до 100 см³ 0,001 М розчину КІ 10 см³ розчину AgNO₃ такої ж концент-рації. Який електроліт буде мати до утвореного золю найменший поріг коагуляції?

А. MgSO₄

2. K₃[Fe(CN)₆]

3. AlPO₄

4. NaCl

5. AlCl₃

64. Явище підвищення порогу коагу-ляції при додаванні до золю висо-комолекулярних речовин – це:

А. седиментація

2. коагуляція

2. діаліз

2. сенсибілізація

2. колоїдний захист

65. Золь AgI одержано додаванням до

100 см³ 0,001 М розчину AgNO₃

10 см³ розчину КІ такої ж концен-трації. Який електроліт буде мати до утвореного золю найменший поріг коагуляції?

А. K₃[Fe(CN)₆]

2. AlPO₄

2. MgSO₄

2. AlCl₃

3. NaCl

66. Коагулююча здатність йонів з однаковим зарядом:

А. зростає зі зменшенням раді-уса гідратованого йона

82

2. не залежить від розмірів йонів

2. зростає зі зменшенням раді-уса дегідратованого йона

2. зростає зі збільшенням раді-уса гідратованого йона

2. зростає зі зменшенням раді-уса дегідратованого йона

8.67. Коагуляція – це:

А. процес осідання частинок дисперсної фази під дією зовнішніх чинників

2. дезагрегація частинок дис-персної фази

2. зменшення здатності до ві-льного переміщення части-нок дисперсної фази

2. зменшення дисперсності системи внаслідок злипання частинок дисперсної фази

2. адсорбція низькомолеку-лярних домішок частинками дисперсної фази

68. Йон може проявити коагулюючу дію лише тоді, коли:

А. його заряд протилежний заряду колоїдних частинок

2. він має позитивний або нега-тивний заряд не менше 2

2. його заряд співпадає з заря-дом колоїдних частинок

2. його діаметр більший від діаметра молекули диспер-сійного середовища

2. його концентрація у розчині достатньо висока

69. Явище зниження порогу коагуля-ції при додаванні до золю певних речовин – це:

А. седиментація

2. звикання

2. коагуляція

2. колоїдний захист

2. сенсибілізація

69. Золь сірки одержано окисненням сірководню киснем повітря. Який

йон має найбільшу коагулюючу

здатність до цього золю?

А. PO₄^3–

B. Al³⁺

C. [Fe(CN)₆]^4–

D. Cl^–

E. K⁺

71. Величиною, що кількісно харак-теризує захисну дію ВМР, є:

А. захисне число

2. коагулююча здатність

2. поріг коагуляції

2. потенціал седиментації

2. дзета-потенціал

72. Кінетична стійкість дисперсних систем – це їхня здатність:

А. утворювати зв‟ язки між час-тинками, які перешкоджають їх переміщенню

2. протистояти агрегації части-нок

2. протистояти дії зовнішнього електричного поля

2. утворювати стійкі сольватні оболонки

2. протистояти силі тяжіння

73. Агрегативна стійкість дисперсних систем – це їхня здатність:

А. протистояти дії зовнішнього електричного поля

2. утворювати зв‟ язки між час-тинками, які перешкоджають їх переміщенню

2. утворювати стійкі сольватні оболонки

2. протистояти силі тяжіння

2. протистояти агрегації части-нок

74. Швидкість коагуляції істотно залежить від концентрації елект-роліту-коагулянта під час пері-оду:

А. швидкої коагуляції

2. повільної коагуляції

2. всього процесу коагуляції

2. явної коагуляції

83

5. прихованої коагуляції

75. В основі захисту ліофобних золів від коагуляції електролітами ле-жить:

А. підвищення ступеня диспер-сності частинок дисперсної фази

2. зменшення міжфазного по-верхневого натягу

2. збільшення міжфазного по-верхневого натягу