2.1. Поняття короткострокового виробництва
Короткостроковий період виробництва - це проміжок часу, на протязі якого хоча б один ресурс, що використовується фірмою, не може змінитись. Найчастіше в якості фіксованого розглядають капітал. В цьому періоді фірма може лише змінювати, інтенсивністьвикористання фіксованих потужностей, .наприклад обладнання, приміщень, ділянок землі. Продовженість короткострокового періоду, таким чином, визначається не фізичним відрізком часу (один тиждень, один рік і т.і.), а можливостями внесення змін в обсяги задіяних факторів виробництва. Ці можливості, в свою чергу, залежать від специфіки галузі діяльності. Наприклад, для зміни потужностей (будівництва нової плотини) в електроенергетиці потрібно декілька років. А в торгівлі обсяги торгівельного приладдя та кількість продавців можливо змінити за лічені години або й хвилини.
Результати виробництва в короткостроковому періоді в залежності від обсягу задіяних ресурсів розглядають за допомогою понять середнього та граничного продукту праці, при цьому праця розглядається як єдиний змінний ресурс.
2.2. Середня та гранична продуктивність
Середній продукт праціявляє собою обсяг випуску продукції, що припадає на одиницю задіяного фактору: АР = Q/L.
Середній продукт часто називають продуктивністю праці. Дані про нього, як правило, знаходять у звітності підприємства.
Приріст випуску, отриманий внаслідок залучення додаткової одиниці змінного ресурсу, називають граничним продуктом(МР):
МР = Q/L
В таблиці показаний взаємозв'язок між сукупним, середнім та граничним продуктом. З неї видно, що граничний продукт розраховується шляхом віднімання. Динаміка результатів виробництва при різних обсягах випуску проілюстрована малюнками.
З таблиці та графіка видно, що коли обсяги затрат праці невеликі, то граничний продукт зростає. Додатковий працівник приносить користь навіть більшу, ніж попередні. Тому зростає і середній продукт, але з певного моменту додатковий продукт починає знижуватись, тобто через фіксований склад капіталу можливості ефективного використання додаткових працівників поступово падають. Але до тих пір, поки додатковий продукт додаткового працівника вищий, ніж результат попередньо зайнятих, то середні результати праці зростають. І навпаки. Тобто середній продукт завжди досягає максимуму тоді, коли він дорівнює граничному продукту. Коли середні результати праці найвищі, то сукупний продукт зростає найшвидше, тобто лінія (функція) сукупного продукту найкрутіша.
Таблиця 1
Виробництво з одним змінним ресурсом
|
Затрати праці, чисельність зайнятих робітників за тиждень |
Сукупний продукт (випуск) од. в тиждень |
Граничний продукт праці (випуск) од. на одного зайнятого |
Середній продукт праці (випуск) од. на одного зайнятого |
|
0 |
0 |
- |
- |
|
1 |
2 |
2 |
2 |
|
2 |
6 |
4 |
3 |
|
3 |
12 |
6 |
4 |
|
4 |
20 |
8 |
5 |
|
5 |
30 |
10 |
6,3 |
|
6 |
38 |
8 |
6.3 |
|
7 |
44 |
6 |
7.3 |
|
8 |
48 |
4 |
6 |
|
9 |
50 |
2 |
5.5 |
|
10 |
50 |
0 |
5 |
Коли починають падати середні результати праці, зростання сукупного продукту відбувається все повільніше. Воно зовсім припиняється тоді, коли додатково залучений робітник вже не приносить користі. Тобто граничний продукт праці стає від’ємним. Це означає, що виробництво стало неефективним і вже не описується виробничою функцією.
max
Рис.2.Виробництво
з одним змінним ресурсом
Ефективне виробництво
