3.Критерії оптимального використання ресурсів.

В економічній літературі в цілому і у реальній економіці завжди існує проблема ефективного використання економічних ресурсів. При виробництві кожного економічного блага використовуються конкретні економічні ресурси. Участь кожного економічного ресурсу у виробництві валового продукту, як ми зазначити вище, визначається його граничною продуктивністю, яка визначається обсягом граничного продукту, поведінка якого пояснюється дією закону спадної граничної продуктивності.

Закон спадної граничної продуктивності, по-перше, пояснює порядок створення доходів, а по-друге, обґрунтовує співвідношення між економічними ресурсами з метою максимізації прибутку. Згідно з цим законом заробітна плата визначається граничною продуктивністю праці. Коли чисельність робітників зростає при незмінному капіталі, то продуктивність праці зменшується, а це зумовлює зменшення заробітної плати. Прибуток визначається граничною продуктивністю капіталу: при зростанні величини капіталу і постійній чисельності робітників зменшується і віддача на одиницю капіталу, і прибуток, оскільки всі одиниці капіталу в такій ситуації не можуть використовуватись на повну потужність. Рента також визначається граничною продуктивністю землі. Коли зростає площа орних земель при незмінних технічних умовах і постійній чисельності робітників, віддача одного гектара знижується і зменшується рента.

Проблема обмеженості економічних ресурсів, як існує як на макрорівні, так і мікрорівні, визначає таке правило: якщо економічні ресурси не можна збільшити абсолютно, то необхідно змінювати співвідношення їх використання.

Так само поводиться конкретна фірма: з метою максимізації прибутку, коли вона не може збільшити обсяг економічних ресурсів, вона змінює їх комбінацію. Для визначення найпродуктивнішої комбінації економічних ресурсів можна використати одне із двох правил: 1)правило найменших витрат; 2)правило максимізації прибутку.

Правило найменших витрат (least cost combination rule of resourses) – це правило, за яким витрати на виробництво будь-якого обсягу виробництва продукції будуть мінімальні в тому випадку, коли остання гривня, витрачена на кожний ресурс, дає однакову віддачу – однаковий граничний продукт. Інакше кажучи, витрати мінімізуються при такій комбінації економічних ресурсів, при якій співвідношення між граничним продуктом ресурсу і граничними витратами на ресурс буде однаковим для всіх економічних ресурсів, що використовуються. Тобто:

= = ... =,

де: MP_L ,MP_K ,....,MP_N – граничний продукт відповідно праці, капіталу, N- го ресурсу; P_L, P_K,....., P_N - ціна відповідно праці, капіталу, N- го ресурсу

Дане правило аналогічне правилу максимізації корисності споживача, яке лежить в основі теорії споживчої поведінки в ординалістській теорії. Правило найменших витрат є важливим для ефективного ведення виробництва, яке орієнтується на максимізацію випуску продукції при даних економічних ресурсах.

Для характеристики рівня взаємозамінності ресурсів в економічній теорії використовують граничну норму технологічного заміщення. Вона визначається, з одного боку, відношенням граничних продуктів, а з другого – відношенням цін. Формулу можна записати так:

= .

Така модифікація формули означає: фірма, що мінімізує витрати, повинна орієнтуватись на таку структуру витрат при купівлі ресурсів, щоб співвідношення цін дорівнювало співвідношенню їх граничних продуктів.

Для виробника, який максимізує прибуток, недостатньо тільки мінімізувати витрати. Існує багато варіантів поєднання факторів виробництва, при яких фірма виробляє продукт з мінімальними витратами. Проте є лише один рівень виробництва, при якому фірма максимізує прибуток. Це такий рівень виробництва, при якому граничний дохід (MR) дорівнює граничним витратам (МС). Коли ж фірма змінює обсяги використання лише одного економічного ресурсу, наприклад, праці, то вона буде одержувати максимальний прибуток, коли гранична дохідність праці дорівнює ціні цього ресурсу: MRP = P. У довгостроковому періоді, коли всі ресурси, що використовуються в виробничому процесі, є змінними, то це правило стосується всіх виробничих ресурсів. Так, коли фірма використовує працю і капітал, змінює їх обсяги, щоб одержати максимальний прибуток, то повинно виконуватись правило:

MRP_L = P_L ; MRP_K = P_K.

Отже, правило максимізації прибутку (profit-maximizing rule) – це правило, згідно якого фірма максимізуватиме прибуток за такого співвідношення економічних ресурсів, за якого величина граничної дохідності кожного ресурсу збігається з ціною відповідного ресурсу, тобто:

= = ... == 1.

Правило максимізації прибутку означає, що недостатньо, щоб гранична дохідність змінних ресурсів була пропорційна до їхніх цін. Фірма буде максимізувати прибуток тоді, коли гранична дохідність всіх ресурсів дорівнює їхнім цінам, тобто співвідношення між граничною дохідністю всіх ресурсів і їхніми цінами буде дорівнювати одиниці.

Правило максимізації прибутку означає дальший розвиток правила мінімізації витрат. Фірма, яка максимізує прибуток, повинна виробляти продукцію за такого поєднання економічних ресурсів, що забезпечує найменші витрати. Передумовою максимізації прибутку є мінімізація витрат. Тому в довгостроковому періоді фірма максимізує прибуток і використовує оптимальне співвідношення ресурсів, яке мінімізує її витрати.

Отже, фірма забезпечує мінімальні витрати за будь-якого обсягу виробництва, коли затрати, пов’язані з функціонуванням економічного ресурсу, по відношенню до його граничного продукту, є однаковим для всіх економічних ресурсів. Фірма, що максимізує прибуток, вибирає такий обсяг використання ресурсів, щоб величина граничної дохідності кожного ресурсу збігалася з ціною відповідного ресурсу. Згідно з теорією граничної продуктивності, кожний фактор виробництва одержує той дохід, який він створює, тобто одержує свою частку доходу в певній формі: робітник – заробітну плату, власники капіталу – прибуток і процент, власники землі – ренту. Такий розподіл економісти вважають справедливим.