2. Система забезпечення індивідуальної та колективної техногенної безпеки на промислових об`єктах і в побуті.

Техногенна безпека забезпечується, починаючи з моменту проектування і створення різних об`єктів народного господарства (ОНГ), систем, машин, агрегатів і ін. технічних зразків. Кожний промисловий елемент обладнання підлягає експертизі на рівні безпеки.

На етапі експлуатації планується ряд послідовних заходів, які забезпечують безаварійну експлуатацію обладнання у ході технологічного процесу. Особлива увага звертається на ноосферу, тобто техногенні небезпеки, які неможливо локалізувати.

Деякі методологічні основи локалізації окремих видів техногенної безпеки:

а). Електромагнітне (ЕМВ) випромінювання та заходи захисту від нього:

1. Захист часом, тобто нормування, обмеження часу впливу опромінення на людину. Приклад, якщо час роботи з ПК перед монітором обмежений двома годинами, то більше часу працювати не можна.

2. Захист відстанню. Наприклад, при підключенні до мобільного телефону зовнішньої антени або виносної мікротелефонної гарнітури відстань між користувачем і антеною телефона збільшується, внаслідок чого досягається зменшення долі поглинутої тілом енергії.

3. Захист екрануванням. Екрануванням називають локалізацію електромагнітної енергії в певному просторі за рахунок обмеження її поширення. Ефективністю екранування (S) називають відношення напруженостей (И) електричного або магнітного полів за наявності екрана до відповідних напруженостей у відсутності його.

S = И _{з екр}./И _{без екр}.

Для екранів ЕМВ використовують як феромагнітні, так і немагнітні матеріали.

4. Захист блокуванням. Цей спосіб не гарантує захисту організму від впливу ЕМВ. Він розрахований на усунення порушень в обміні речовин людини медикаментозними засобами.

5. Проведення моніторингів електромагнітної обстановки як планових, так і епізодичних.

6. Індивідуальний захист людини (спецодяг, шоломи, окуляри, комбінезони).

Для мінімізації випромінювання з мобільних телефонів необхідно:

• перебуваючи на вулиці необхідно включати телефони на відкритій місцевості. Не слід вести розмови з під`їздів, закритих приміщень;

• перебуваючи в приміщенні необхідно розмовляти поблизу вікна;

• ефективним засобом підвищення безпеки є підключення мікротелефонної гарнітури з довгим (0,5-1,5м) кабелем. При цьому телефон буде більш віддаленим від голови.

• Перебуваючи довго у підвальному чи підземному приміщенні, слід повністю виключити мобільний телефон. Необхідність цього продиктована тим, що істотно послаблюється зовнішній сигнал і він приведе до істотного збільшення випромінювальної потужності.

б). Електробезпека. Вимоги до спеціалізованих приміщень:

1. Приміщення повинні бути світлими, сухими і теплими.

2. Радіатори і трубопроводи опалювальної та водопровідної систем обладнують діелектричним (дерев`яним і т.п.) засобом захисту.

3. У цих приміщеннях повинна бути аптечка з набором медикаментів та речей для особистої гігієни, мило і рушник.

4. У робочих приміщеннях повинен бути кран з проточною холодною, гарячою водою. Під час виконання робіт з паянням необхідно мити руки для видалення слідів припою, флюсів, електроліту.

5. Штучне освітлення, як правило, повинно бути комбінованим (природне поєднання з місцевим). Потрібна освітленість підтримується використанням ламп відповідної потужності, негайною їх заміною у разі виходу з ладу і систематичним очищенням світильників і ламп від пилу не рідше як 1 раз на місяць. Висота підвішування світильників загального освітлення повинна бути не менше як 3 метри від підлоги.

Вимоги до електропроводки, розподільних щитів і пультів живлення:

1. Дозволяється застосовувати як відкриту, так і заховану електропроводку.

2. Проводи й кабелі, що використовуються для електропроводки повинні мати ізоляцію, розраховану на напругу змінного струму, не нижче ніж 500 В.

3. Відстань від відкрито прокладених на ізолюючих опорах незахищених проводів до поверхні стіни чи якихось предметів повинна бути не менше ніж 10мм.

4. Споживачі електроенергії повинні живитися від розподільних щитків і пультів.

5. Панелі щитків і пультів повинні мати чіткі написи, що вказують на призначення окремих кіл. Розподільні щити розміщують так, щоб забезпечити ширину проходу при відчинених дверцях не менше як 0,8м. Висота приміщення має бути не нижчою за 1,9м.

6. Всі несправності ліквідовувати тільки після знеструмлення всієї мережі.

7. Контрольний інструмент повинен мати надійно ізольовані ручки.

8. Використовувати пробки, перемикачі тільки заводського виробництва.

Вимоги до споживачів електричної енергії та інструментів:

1. Електродвигуни і трансформатори встановлюють на міцних фундаментах, щоб під час їх роботи вібрація самого обладнання, основ і частин будівлі не перевищували допустимих величин, які відповідають установленим нормам.

2. Обертові частини електричних машин, а також відкриті струмопровідні частини обладнання повинні мати надійні захисні засоби.

3. Електродвигуни й трансформатори повинні облаштовуватись захистом мережі живлення від коротких замикань.

4. Комутаційна, пускова апаратура повинна мати конструкцію, що забезпечує недоступність усіх струмопровідних частин. Застосовувати рубильники з центральною рукояткою забороняється.

5. Інструмент, що використовується для роботи, повинен бути справним, зручним, відповідати характеру виконуваної роботи, не мати гострих кромок і задирок.

6. При роботі з електрооб`єктами бажано використовувати резинове взуття;

в). Хімічна безпека:

1. Чітке знання природи хімічних небезпек, їх перелік і характеристики.

2. Вплив хімічних небезпек на людину і середовище проживання.

3. Можливе нормування дії.

4. Розробка методів локалізації контролю.

5. Екологізація технологій і виробництв.

6. Підтримання в постійній готовності засобів індивідуального і колективного захисту.

7. Профілактичні заходи по підтриманню здоров`я.

г). Захист від шуму:

1. Зниження рівня шуму джерела.

2. Раціональне планування приміщення.

3. Зміна напрямку випромінювання шуму.

4. Використання шумопоглинаючих матеріалів.

5. Використання шумогасників.

6. Застосування засобів індивідуального захисту.

д). Захист від вібрації:

1. Розміщення обладнання на більшій віддалі, в підвалах.

2. Віброгасіння, вібродемпферування (спеціальні покриття, які застосовують для зниження коливань по трубопроводах, компресорних станціях тощо).

2. Віброізоляція (на спеціальних пружних елементах, установка гумових прокладок) – організаційні.

3. Інженерно-технічні (використання автоматизації у виробництві).

4. Лікувально-профілактичні (дотримання режиму праці і відпочинку).

е). Побутова безпека: у будь-якій квартирі, гуртожитку, на вулиці мають місце ті ж самі небезпеки, що і протягом виробничої діяльності (механічні, хімічні, енергетичні). Рекомендації по забезпеченню побутової безпеки багато в чому подібні з рекомендаціями по забезпеченню техногенної безпеки.