1.2. Аналіз інвестиційних можливостей харчової промисловості

Харчова промисловість України – один з найбільших реципієнтів інвестицій з боку інших країн. Питома вага її в загальному обсязі іноземних інвестицій перевищує 11 відсотків. Іноземні інвестори вже вклали кошти у розвиток тютюнової (120 млн. доларів) та кондитерської галузей. У системі харчової промисловості створено 20 спільних підприємств. Серед них – акціонерні товариства: “Дніпропетровський олійно-екстракційний завод”, “Роси Буковини”, “Крафт Якобс Сушард Україна” .

Найактивнішими споживачами української харчової продукції серед країн СНД протягом 2010 р. були Російська Федерація, Білорусія, Казахстан. Серед країн Європейського союзу найбільші експортери – Італія, Німеччина, Нідерланди, Іспанія, Польща.

Харчова промисловість займає одне з перших місць за обсягами іноземних інвестицій.

Рис.1.2. Прямі іноземні інвестиції у виробництво харчових продуктів, напоїв, та тютюнових виробів. (млн. дол. США)

Інвестиційна привабливість.

Волинська область розташована у північно-західній частині України. На півночі межує з Республікою Білорусь (довжина кордону – 190 км), на заході – з Люблянським воєводством Республіки Польщі (довжина кордону – 205 км), на сході – з Рівненською і на півдні – Львівською областями України. Наявність безпосереднього кордону з Європейським Союзом сприяє активному розвитку ділових стосунків із зарубіжними країнами.

Бізнес-клімат Волинської області є сприятливим для ведення господарської діяльності як місцевими, так і зарубіжними суб’єктами господарювання. Про це свідчить динамічний розвиток підприємств різних галузей та обсяги залучених іноземних інвестицій.

У залученні інвестицій в економіку області про­відну роль відіграють два фактори - бажання місце­вої влади створити нові робочі місця, збільшити над­ходження до бюджетів всіх рівнів та зацікавленість європейських корпорацій у наявності дешевої робо­чої сили на східних кордонах Європейського Союзу.

Пріоритетними напрямками у сфері залучення іноземних інвестицій є:

• розвиток агропромислового комплексу, створення нових і реконструкція діючих потужностей харчової і переробної промисловості;

• машинобудівна, деревообробна, легка та хімічна галузі;

• реконструкція і технічне переобладнання підприємств;

• харчова галузь;

• охорона довкілля та розвиток соціальної інфраструктури;

В цілому на початок 2012 року в харчовій промисловості частка прямих іноземних інвестицій становила 10% від суми активів харчової промисловості України.

Основною формою залучення іноземних інвестицій в економіку Волинської області є створення іноземними партнерами спільних підприємств з українськими юридичними та фізичними особами.

На Волині функціонує понад 240 підприємств з іноземними інвестиціями. Найбільші обсяги інвестицій вкладено в економіку міст Луцька та Нововолинська, Луцький район. Співвласниками волинських підприємств стали представники з майже сорока країн. Найактивнішими нашими інвестиційними партнерами є Польща та Велика Британія.

Ділові стосунки харчових підприємств налагоджено з фірмами США, Англії’, Італії, Австрії, Данії. Особливе місце належить німецьким фірмам:

– “ХІПП” – співпраця щодо створення спільних підприємств по виробництву продуктів дитячого харчування;

- “БАСФ” – щодо поставки пестицидів і гербіцидів в обмін на патоку;

- фірми “КРОНЕС”, “ШТАЙНЕКЕР”, “ЗЕНТУ”, “ХУПП-МАНН” постійно співпрацюють з українськими пивоварами.

Розробляючи проект варто здійснити правильний вибір джерел його фінансування. Джерела фінансування проекту поділяються на такі види: власні капітал, нерозподілений прибуток, позиковий капітал, державні субсидії.

Власний капітал включає статутний фонд і фонди власних коштів. Статутний фонд спершу формується як стартовий капітал, необхідний для створення підприємства. При цьому власники або учасники підприємства формують його з огляду на власні фінансові можливості і в розмірі, достатньому для виконання тієї діяльності, заради якої воно створюється. Якщо фірма реалізує проект, то це може бути пов’язано із збільшенням статутного фонду. В цьому випадку необхідна перереєстрація фірми як юридичної особи.

Нерозподілений прибуток як джерело фінансування відділяється від власного капіталу тільки тому, що ще не відомо, чи буде він приєднаний до нього. Рішення по прибутку приймається органом управління підприємства. Прибуток може бути реінвестований, тобто стати джерелом фінансування проекту, але може бути спрямований і на інші цілі: сплату податків, дивідендів, благодійні цілі.

Позиковий капітал характеризується тим, що має бути по­вернутий в певні терміни і за плату. Це банківські кредити, кошти від продажу облігацій підприємств і тимчасово залучені кошти (кредиторську заборгованість), інвестиційний селенг і лізинг, податковий інвестиційний кредит.

Залучення коштів може відбуватись і шляхом емісії інвестиційних сертифікатів, акцій, внесків вітчизняних і зарубіжних інвесторів у статутний фонд підприємства. Державні субсидії теж можуть розглядатись як джерело фінансування проекту, якщо такі субсидії передбачені рішенням державних органів.

При розробці інвестиційної політики звичайно беруть до уваги п’ять основних методів фінансування окремих інвестиційних програм та проектів:

1.Повне самофінансування передбачає здійснення інвестування виключно за рахунок власних (внутрішніх) джерел. Цей метод фінансування використовується переважно для реалізації невеликих реальних інвестиційних проектів, а також для фінансових інвестицій.

2.Акціонування, як метод фінансування, використовується для здійснення порівняно великомасштабних реальних (виробничих) інвестицій за умови галузевої чи регіональної диверсифікації інвестиційної діяльності.

3. Кредитне фінансування економічно вигідно використовувати, насамперед, при інвестуванні у швидко здійснювані реальні проекти з високою нормою прибутковості. Цим методом можна користуватися і для фінансових інвестицій за умови, що рівень їх дохідності (прибутковості) перевищує ставку кредитного відсотка.

4. Лізингом або селенгом користуються здебільшого за умови нестачі власних фінансових коштів для реального інвестування, а також при інвестиціях у проекти із швидко оновлюваною технологією або нетривалим періодом експлуатації виробничих об’єктів.

5.Змішане фінансування базується на можливій комбінації вищеназваних методів і може застосовуватись для всіх існуючих форм і видів інвестування.

Серед п’яти джерел фінансування проекту СГ ТЗОВ»Агропродторг» приділяє увагу двом з них, а саме:

• кредитне фінансування, яке передбачає здійснення фінансування за рахунок залучених коштів, переважно кредитних банківських коштів;

• змішане фінансування, а саме комбінація власного та кредитного фінансування.

Проаналізувавши всі можливі альтернативні варіанти фінансування даного проекту дійшло рішення, що фінансування буде проводитись методом кредитного фінансування. А джерелом фінансування проекту будуть виступати залучені кошти, тобто кредити. Оскільки, кредити є найбільш зручним, швидким та ефективним методом отримання коштів для реалізації власного бізнесу.