1.1. Портфельне інвестування

Інвестування в цінні папери є щодо новим явищем у вітчизняній економіці. Бо у радянські часи не функціонував фінансовий ринок як такої, був його важливою складовою - ринку цінних паперів, то були відсутні можливості капіталовкладень у фінансові інструменти, і, передусім, в цінних паперів.

Фінансові інструменти - це різноманітні форми фінансових зобов'язань, як довгострокового, і короткострокового характеру, що є предметом купівлі від продажу на фінансовому ринку. До фінансовим інструментам зазвичай відносять:

•цінних паперів (основні похідні);

•дорогоцінні метали;

•іноземної валюти;

•паї та інших.;

Значну частку у вкладеннях у фінансові інструменти займають інвестиції в цінних паперів (наприклад, пайові фонди 1999 року 99,45% своїх активів інвестували в цінних паперів).

Цінні папери є важливим об'єктом інвестування як інституціональних, і приватних інвесторів. Зазвичай, вкладення здійснюються над одну цінний папір, а набір цінних паперів, що й утворює “портфель”, а такого роду інвестування називають “портфельним”. [3, c. 144]

Інакше кажучи, портфельне інвестування означає вкладення засобів у сукупність цінних паперів (акції, облігації, похідні цінні папери ін.).

Завдання портфельного інвестування - отримання очікуваної дохідності при мінімально припустимому ризику.

Портфельне інвестування має низку особливостей і переваг:

- з допомогою такого інвестування можливо надати сукупності цінних паперів, об'єднаних в портфель, інвестиційні якості, які можна досягти при вкладанні коштів у цінних паперів якогось одного емітента;

- умілий добір і управління портфелем цінних паперів дозволяє їм отримати оптимальне поєднання дохідності і ризику кожному за конкретного інвестора;

- портфель цінних паперів вимагає щодо невисоких витрат у порівнянні з інвестуванням у реальні активи, тому є доступне великої кількості індивідуальних інвесторів;

- портфель цінних паперів практично забезпечує досить високих доходів за щодо короткий тимчасовий інтервал.

1.2. Цінні папери як об'єкт інвестування

Відповідно цінний папір - це документ, котра засвідчує з повним дотриманням встановленої форми і обов'язкових реквізитів майнових прав, здійснення або передачі яких можливі лише за його пред'явленні. Для інвесторів основне значення має тут класифікація цінних паперів залежно від своїх інвестиційних можливостей. З цього погляду, все цінних паперів умовно можна підрозділити втричі:

- цінних паперів з фіксованою доходом

- акції

- виробничі цінних паперів

До цінних паперів з фіксованою доходом відносять фінансові ресурси, яким притаманні три властивості:

А) їм вводиться певна дата погашення день, коли позичальник повинен виплатити інвестору, у перших, зайняту суму, що становить номінальну вартість цінних паперів, й у других, відсоток (коли він передбачено умовами цінних паперів);

Б) вони теж мають фіксовану чи заздалегідь визначену схему виплати номіналу та відсотків;

В) зазвичай, котирування їх ціни вказується у відсотках спеціальної величини- дохідності до погашення.

Є різноманітні способи класифікації цінних паперів з фіксованою доходом, однак у узагальненому вигляді вони діляться на три категорії:

1. безстрокові (до запитання) депозити і термінові депозити;

2. цінних паперів грошового ринку

3. облигациї.

Облігаціями називаються цінні папери з фіксованим доходом, якими емітент зобов'язується виплачувати власнику облігації за схемою суму відсотка голосів і, ще, щодня погашення номінал облігації. Існують дві основні відмінності облігацій від цінних паперів грошового ринку. По-перше, майже всі облігації можна за номіналу із наступною виплатою відсотка. По-друге, термін погашення облігацій перевищує рік і може мати протяжність кілька десятків років.

Залежно від типу їх емітента облігації поділяються на:

- державні - емітентом є держава;

- облігації державних установ;

- муніципальні - емітентом є місцевих органів влади.

- корпоративні - емітентом є юридичних осіб;

- іноземні - емітентом є урядових установ і корпорації інших країнах.

Акція - це цінний папір, що виходить акціонерним суспільством, і закріпляюча права її власника (акціонера) отримання частини прибутку акціонерного товариства (АТ) як дивідендів, щодо участі під управлінням акціонерним суспільством, і на частина майна, що залишилися після його ліквідації.

Існує дві принципових відмінності акцій від цінних паперів з фіксованою доходом:

•дивіденд залежить від чистого прибутку АТ й теоретично може взагалі виплачуватися, може зростати чи зменшуватися. Виплати ж із облігації фіксовані за величиною й носять обов'язкового характеру - емітент зобов'язаний здійснювати їхню незалежно від цього, чи має прибуток або збиток;

•для акцій не встановлюється ніякого терміну погашення.

Акції ділять на дві групи - привілейовані акції та звичайні акції. Привілейовані акції поєднують у собі окремі риси і акцій, і облігацій.

Звичайні акції надають інвестору дві важливі права:

•франшиза - дозволяє власнику звичайної акції брати участь у зборах акціонерів, обирати керівні органи корпорації, разом з іншими акціонерами визначати економічну політику фірми;

•переважного права - дає можливість акціонеру зберігати його у загальному обсягу випущених акцій.

До похідних цінних паперів відносять такі фінансові ресурси, чия вартість залежить вартості інших засобів, званих базовими (основними). Найпоширенішим типом базових коштів є звичайні акції. Найпоширенішими похідними цінними паперами є опціони і фінансові ф'ючерси.

Опціони бувають два види - опціон для придбання (кількісний опціон) - і опціон продаж (пут опціон).

Опціон для придбання - це цінний папір, дає своєму власникові право (але знакладивающая зобов'язання) купити певну кількість будь-яких цінних паперів по обумовленої заздалегідь ціні - так званої ціні реалізації протягом встановленого періоду часу. Інвестор, який продав опціон для придбання, зобов'язаний продати вказаних у опціон цінних паперів за ціною реалізації (у реалізації опціону інвестором, який купив даний опціон).[5, c.170]

Опціон продаж - це цінний папір, дає його власника право (також без зобов'язань) продати певну кількість якийсь цінних паперів по обговореною ціною протягом встановленого проміжку часу. Інвестор, який продав опціон продаж, зобов'язаний купити цінних паперів за ціною реалізації.

Ф'ючерсні контракти представляють угоду купити чи продати певну кількість обумовленого товару в зумовленому місці за заздалегідь установленою ціною. Ф'ючерсний контракт нагадує опціон з тим істотною різницею, що з скоєнні ф'ючерсної угоди та продавець, і покупець зобов'язані виконати взятих зобов'язань.

Збільшення інвестиційної привабливості цінних паперів оцінюється за певним набору критеріальних показників. Останні дозволяють виявити прийнятність об'єктів для інвестування і порівняти його з альтернативними варіантами.

Збільшення інвестиційної привабливості цінних паперів залежить від своїх виду. Так, інвестиційні якості акцій у основному пов'язані із можливим зростанням їх курсової вартості, отриманням дивідендів і забезпеченням майнових і немайнових прав. Збільшення інвестиційної привабливості облігацій обумовлена їх надійністю. Зазвичай, дохід за цими цінних паперів нижче, ніж у акціям, але стабільніший. Збільшення інвестиційної привабливості опціонів і ф'ючерсів визначається можливістю отримання дуже високих доходів, і навіть використанням цих інструментів при хеджируванні ризиків.