1.4. Інвестиційні операції з облігаціями внутрішнього державного валютного позики

З розвитком ринку карбованцевих інструментів, і запровадженням валютного коридору дещо знизилася привабливість державних облігацій, номінованих в іноземній валюті. Проте що сформувався ранок облігацій внутрішньої позики – другій за обсягом після ринку ДКО-ОФЗ – стійко функціонує, зберігаючи основних своїх учасників.

До першої групи ставляться клієнти чи користувачі даного сектора ринку. Це найбільш пасивна група. Клієнти здійснюють операції у разової контрактній основі чи доручають своєму банку здійснювати операції з облігаціями від імені. Клієнтами виступають, зазвичай, непрофесійні учасники, отримали облігації має значення погашення боргу валютним рахунках у Зовнішекономбанку. Попри те що, що у окремі періоди угоди над ринком «вебок» відбуваються досить активно, небагатьом із непрофесіоналів вдавалося заробити ними. Тому підприємства- власники цих цінних паперів вибирали найприйнятніший їм варіант: або продати їх й одержати що завгодно, а тепер, або чекати до погашення. Тих, хто віддав перевагу перший варіант, виявилося більше й із нею працюють банки, функціонуючі як брокери, дилери імаркет-мейкери. Оскільки нині активні біржові операції у межах ММВБ немає, торгівля сконцентрована на позабіржовому ринкові, підтримуваному маркет-мейкерами. Торгуючи своїми власними коштами і ризик ведення власної позиції з облігаціях ВГВЗ, вони постійно здійснюють операції у вторинному ринку. [7, c. 70]

Дилери - це, зазвичай, юридичних осіб (банку, і фінансові компанії), виступаючі під час проведення угод від імені, тобто. що відкривали позицію у цінні папери своєму балансі. Операції з облігаціями ВГВЗ- частина їхньої основний професійної діяльності, і беруть він зобов'язання постійно бути присутніми при вторинному ринку облігацій ВГВЗ, щодня котирувати ціни на всі все транші зіспредом, не перевищують 30 базисних пунктів. Їх завдання у цьому, що обслуговувати учасників ринку, які стосуються першої групи. Проте основна торгівля цьому ринку розгортається безпосередньо між професійними торговцями-маркет-мейкерами і дилерами. Слід зазначити, що ОВГВЗ досить вузький, елітарних. Нею діє п'ять- шість першокласних маркет-мейкеров, до 30 ділерів і філії понад сто клієнтів. Тут «професіонали» торгують один з одним однакові. Це вимагає певну прозорість ринка, встановлені правил гри у ньому. Нині ринок облігацій ВГВЗ фактично поділений між десятком українських та російських банків (Зовнішторгбанк, МФК, ОНЭКСИМ банк, Приватбанк, Альфа- банк, Ощадбанк та інших.) і банків, створених із участю іноземного капіталу (ING, CSFB, Московський міжнародний банк),

Отже, основними організаторами операцій цьому ринку є маркет-мейкери і дилери. Діючи з метою добування прибутку, вони забезпечують безперебійне функціонування ринку України і згладжують коливання цін.

Зазвичай, портфелі вебовок активних операторів ринку шляхом викупу облігацій своїх клієнтів, і навіть прийняття їх у відповідальне збереження. Нові можливості у такому випадку надає випуск в звернення додаткових номерів 2-5 серій у сумі 350 000 000 американських доларів на погашення внутрішньої валютної боргу, який було враховано щодо обсягу емісії, а точніше, у сумі 1200 000 000 американських доларів на цілях врегулювання внутрішньої валютної боргу перед російськими підприємцями- власниками балансових валютних рахунків, куди нараховуються кошти на клірингових, замкнених і спеціальних валютах по міжурядовим договорами і платіжним угодам, термін дії яких минув.

У Постановлені Уряди Міністерству фінансів доручено на погашення валютної комерційної заборгованості зробити 1996 року випуск облігацій 6-го і 7-го траншей загальну суму 3500 000 000 американських доларів. Оскільки цей вид облігацій дозволяє банкам використовувати їх як забезпечення при запозиченні середньострокових ресурсів на зовнішніх ринках, торгових операцій із нею зазвичай проводять в обмежених обсягах. Професіонали прагнуть використовувати арбітражні можливості, що виникають у зв'язку з пожвавленням чи падінням попиту вебовки з боку іноземних інвесторів, проте загалом розглядають їх як консервативної частини свого портфеля і важливого інструмента регулювання ліквідності. [8, c. 243]