1.5. Класифікація інвестицій та юридичних осіб-учасників

інвестиційної діяльності

Розглянемо досить-таки велику і складну мережу економічних відносин, яка займається випуском цінних паперів і отриманням від них доходів.

У світовій практиці умовно існує чотири типи цінних паперів:

1. Казначейські векселі - представлені короткостроковими кредитами.

2. Довгострокові державні облігації.

3. Облігації корпорації або корпоративні бони - відповідають 20 - річним кредитами, що надаються самим надійним корпораціям.

4. Четвертий і останній тип цінних паперів - це звичайні акції. Вони відображають зобов'язання з боку корпорації періодично виплачувати дивіденди в розмірі, визначеному радою директорів. Хоча величина дивідендів, які будуть виплачені в наступному році, досить невизначена, проте в цілому вона передбачувана.

Статистичні дані, при порівнянні раціональних стратегій інвестування ризик і прибутковість змінюються в одному напрямку, тобто, чим вище середня доходність цінного паперу, тим більше пов'язаний з нею ризик.

Чи є один з чотирьох цінних паперів явно найкращим? Ні. кажучи спрощено, правильний вибір цінного паперу або комбінації цінних паперів залежить те того, в якій конкретній ситуації знаходиться інвестор і як ставиться його прагнення збільшити дохід і знизити ризик. Для конкретної особи чи цілі можна визначити «хороші» й «погані» цінні папери. Однак не можна знайти цінний папір, яка була поганою для будь-якого інвестора і будь-якої мети. Така ситуація просто неможлива на ефектному ринку.

Акціонерне товариство - це господарське товариство, грошові кошти якого утворюються шляхом продажу акцій. Створенням акціонерних товариств займаються підприємці-засновники при активній участі банку. Вони вкладають у підприємство власний капітал, а для залучення додаткових коштів випускають акції, які продаються всім бажаючим.

Акція - це цінний папір, який свідчить про внесення її власником паю в капітал (фонди) акціонерного підприємства і дає йому право на отримання дивіденду - доходу, що припадає на акцію. У вигляді дивіденду розподіляється лише частину прибутку корпорації. Більша її частина зазвичай йде на накопичення (для поповнення резервного капіталу та на розширення виробництва). Вона так само витрачається на виплату високих посадових окладів і особливих премій (тант'ем) керівному персоналу корпорації, сплату податків державі, на рекламу й інші цілі.

Сума, зазначена на акції, становить її номінальну вартість. Вона визначається так. Сума реального капіталу, вкладеного в діюче акціонерне підприємство, ділиться на кількість акцій. Але купівля-продаж акції відбувається не за таким номіналом, а за цінами, стихійно складаються на ринку цінних паперів. Ціна, за якою акція продається і купується, називається курсом акції.

Курс акції спочатку залежить від двох факторів: від величини дивіденду і від рівня відсотка.

Природно, що курс акції, тим вище, чим більше дивіденд. Тим часом перед людиною, яка думає купити акцію, виникає можливість вибору: а) віддати гроші в позику або покласти в банк і одержувати більш стійкий депозитний відсоток. б) купити акцію, яка дає у вигляді дивіденду значно більшу суму, ніж депозитний відсоток. [6, c. 284]

Той, хто віддає перевагу надійно отримати від продажу акції дохід не нижче величини депозитного відсотка (виплачується банком), буде обчислювати свою вигоду за формулою:

Курс акцій = дивіденд / банківський відсоток * 100

Припустимо, акція номінальною вартістю 300 дол щорічно приносить дивіденд у розмірі 25 дол, а ставка депозитного відсотка дорівнює 5%. Тоді ця акція може бути продана за курсом 500 дол ця сума, покладена в банк з розрахунку 5% річних, принесе дохід, рівний дивіденду (25 дол.)

Всі особи, які набувають цінні папери, прагнуть визначити ступінь ризику, який пов'язаний з отриманням доходу. Мабуть, простіше і надійніше мати справу з облігаціями, які випускають акціонерні товариства і банки.

Облігація - боргове зобов'язання, за яким його власнику виплачується щорічний дохід у формі відсотка до номінальної вартості облігації. Доход по облігації може виплачуватися також у формі виграшів, що розігруються у спеціальних тиражах, або шляхом оплату купонів (частин цінного паперу, які відрізаються від неї і передаються замість розписки при отриманні доходу).

Бажаючі стати акціонерами вибирають види акцій залежно від того, як вони пов'язані з комерційним ризиком. За цією ознакою акції поділяються на привілейовані та звичайні. Привілейовані акції не дають їх власникам права голосу при вирішенні питань про діяльність акціонерного товариства на загальних зборах і надають переважне право на отримання частини прибутку у вигляді твердо встановленого дивіденду. Навпаки, звичайні акції наділяють їх власника правом голосу, а розмір дивіденду визначається за підсумками господарського року.

Зрештою, найбільший ризик пов'язаний з купівлею-продажем акції на вільному ринку цінних паперів. На такому ринку ціна акції постійно коливається навколо нормальної величини залежно то зміни співвідношення між попитом на ті чи інші акції та їх пропозицією. Під час підйому економіки, коли прибутки, а разом з тим і дивіденди ростуть, курс акцій підвищується. Коли ж через спад виробництва дивіденди скорочуються, курс різко знижується. Таким барометричним коливанням ринок цінних паперів сигналізує про те, наскільки благополучно справи йдуть на різних підприємствах. Курс акцій високоприбуткових фірм може перевищити їх номінальну вартість в 10-20 разів і більше. Ринок дає можливість домагатися набагато більшого виграшу від спекулятивних операцій. [9, c. 75]

Виходячи з цих обставин, покупці цінних паперів враховують, що акціонерні товариства розрізняються за їх зв'язку з ринком на закриті (не продають акції) і відкриті (беруть участь у купівлі-продажу акцій).

Відповідно до Федерального закону «Про б акціонерні товариства» в закритому суспільстві акції розподіляються тільки серед його засновників або іншого заздалегідь визначеного кола осіб. Таке суспільство не має права проводити відкриту підписку на випущені їм акції чи іншим чином пропонувати їх для придбання необмеженому колу осіб. Кількість акціонерів закритого суспільства не повинно перевищувати 50.

Закон встановлює, що члени відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів цього товариства. Таке суспільство вправі проводити відкриту підписку на випущені їм акції та здійснювати їх вільний продаж з урахуванням вимог цього Закону та інших правових актів Російської Федерації. Кількість акціонерів відкритого товариства не обмежено. Відкрите суспільство зобов'язане щорічно опубліковувати певні дані про свою діяльність у засобах масової інформації, доступних для всіх акціонерів цього товариства. Зокрема, опублікуванню підлягають річний звіт, бухгалтерський баланс, рахунок прибутків і збитків і ін .

Спочатку ознайомимося з тим, як утворюється і діє ринок цінних паперів. Ринок цінних паперів являє особливу частину сфери обігу, до якої залучено акції, облігації, ощадні сертифікати (документи, що засвідчують факт володіння цінними паперами), векселі, казначейські (казначейство - фінансовий орган уряду) державні зобов'язання.

На ринку цінних паперів беруть участь такі суб'єкти: а) емітенти - юридичні особи, які займаються емісією (випуском) цінних паперів і несуть відповідальність за них; б) інвестори - юридичні та фізичні особи, які набувають цінні папери від свого імені і за свій рахунок; в ) інвестиційні інститути - юридичні особи, що діють в якості інвестиційних консультантів. Фінансових посередників та інвестиційних компаній.

Ринок цінних паперів підрозділяється на два типи: первинний і вторинний.

На первинному ринку емітент (підприємство, державна установа) продає нові випуски цінних паперів і отримує за них потрібні грошові кошти. Такі папери відразу ж набувають первинні інвестори (за кордоном - фінансово-кредитні установи або індивідуальні інвестори).

Вторинний ринок складається з наступних інвесторів, між якими відбувається перепродаж (перша та наступні) цінних паперів. Вторинна торгівля підтримується банками і спеціалізованими фірмами (інвестиційними інститутами).

Позабіржовий оборот володіє такими рисами: а) у ньому немає єдиного торгового центру, б) купівля-продаж цінних паперів здійснять через брокерські контори, які посередником при укладенні угод і розташовані по всій території країни, в) ціни угод встановлюються в ході переговорів між контрагентами; г) брокерські контори не спеціалізовані за видами угод; д) самі угоди відбуваються за допомогою телефонних переговорів і особливих комп'ютерних мереж (систем автоматичного встановлення цін), що охоплюють всю країну. [11, c. 143]

Біржовий оборот має наступні ознаки: а) для купівлі-продажу цінних паперів створюється центр-фондова біржа - біржа, на якій здійснюється торгівля цінними паперами; б) на біржі цінні папери продаються на аукціоні - продаж з публічних торгів, при якій продаваний товар або майно набуває особа, що запропонувала за них найвищу ціну; в) всі операції з купівлі-продажу реєструються за правилами біржі; г) біржові угоди вузько спеціалізовані на окремі види; д) реалізація цінних паперів здійснюється через торгових посередників (маклерів, брокерів.).

Таким чином, розглянувши питання класифікації інвестицій та осіб, що беруть участь в інвестиційній діяльності, необхідно розглянути і вивчити обсяг інформації, що стосується джерел фінансування інвестиційної діяльності.