1.3. Інвестиційна діяльність ринку корпоративних цінних паперів

Власні операції з корпоративними цінними паперами здійснюється за ініціативи інвестора від імені і її рахунок. З розвитком акціонерних товариств, активно емітірующих цінних паперів, російські оператори отримали широкі спроби з вкладення коштів у акції, векселі, облігації промислових компаній, і банків. У цьому власні операції з цінними паперами поділяються на інвестиції і торгових операцій.

Однак у бухгалтерський облік, та й у практиці, немає такої чіткого розподілу. Зазвичай під інвестиціями розуміють кошти, вкладені, у разі, в корпоративні цінних паперів підприємств на щодо тривалий час.

На цивілізованому фондовий ринок основні чинники, які визначають мета інвестиційної діяльність у даному секторі ринку- це потреба у отриманні прибутку і забезпеченні ліквідності певної групи активів. [5, c.175]

Інвестиції в корпоративні цінних паперів можна розділити на основні категорії:

1. придбання акцій контролю над власністю, участі у капіталі та інших цілей, що з пайовий природою даної цінних паперів;

2. вкладення цінних паперів з єдиною метою вигідного розміщення коштів, забезпечення їхніх диверсифікації й отримання як регулярного (дивіденд, відсоток), і спекулятивного доходу від їхнього продажу;

3. короткочасні спекуляції і арбітражні угоди;

4. угоди Рєпо чи вкладення векселі та інші боргові зобов'язання, є власне формами кредитування.

У першому випадку оператор ринку діє і як стратегічний інвестор, у другому- як портфельний інвестор, у третій- як спекулянт й у четвертому- як кредитор. Поруч із ринком акцій деяке розвиток отримав ринок корпоративних облігацій і векселів. Великі корпорації, випускають користуючись попитом продукцію, запустили ринку свої векселі і облігації (наприклад, АТ «ГАЗ»), що викликало певний інтерес учасники ринку

Цілі проведення операцій:

1. довгострокові інвестиції в обраний підприємство, наприклад, до участі в капіталі чи з розміщення власних емісій.

Інвестування здійснюється шляхом забезпечення технологічних, економічних чи інших взаємозв'язків. Банки, наприклад, виробляли придбання акцій з розміщення власних емісій. Це було досить притаманно періоду активної емісійною діяльності банків. Нині хвиля банківських емісій пішла на спад і банки активно зайнялися придбанням акцій з метою контролю над власністю, розглядаючи цю операцію як засіб збільшення свого економічногопотенциала.[9, c. 68]

2. придбання акцій контролю над власністю.

Вкладення до участі під управлінням компанією і навіть формування холдингу/ фінансово- промислової групи, і навіть скуповування, наскільки можна, контрольного пакета із метою впливу управління підприємством, і його розвитку пріоритетні, проти можливістю отримати дохід на фондовий ринок.

Оскільки контроль над акціонерним суспільством дозволяє вживати усі його фінансові потоки, оптимізувати податкові платежі і .т.д., то, здійснюючи інвестиції з цією метою, необхідно проаналізувати можливості ефективне використання власності.

4. Короткострокові спекуляції з акціями і арбітражні угоди.

Неустойчивий, нестабільний, то падаючий, то піднімається ринок акцій створює виняткові змогу отримання спекулятивного доходу. Проте достовірну інформацію дозволяє зробити подібні операції багатьом операторів ефективними. У переважному становищі виявилися банки, які, володіючи знанням кредитної історії емітента, а й у доступом має до депозитарію, оскільки чимало їх ведуть реєстри акціонерів підприємств, впевнено, проти місцевими брокери чи іноземними інвесторами, орієнтувалися ринку акцій.

Отже, за умов явною недооцінки акцій більшості російських емітентів, що практично характеризує всі що народжуються ринки, інформаційної закритості і нерозвинену інфраструктуру ринку, банків опинилися в кращому становищі й змогли досить ефективно інвестувати вільні кошти. Успіх мали ті, які обмежили власні інвестиції операціями з акціями добре знайомих клієнтів, чи використовували мережу власних філій для короткострокових арбітражних операцій із грою різниці ціни пакети різного розміру регіонів. Ті ж, хто ухвалював рішення про інвестиції, слідуючи оцінкам фондових індексів, сформували вкрай неефективні портфелі. Нині можна дійти невтішного висновку про про недостатню ефективність застосування технічного аналіз над ринком корпоративних цінних паперів.[№4, c. 175]

5. придбання акцій як ризиковій складової портфеля під час здійснення довгострокових інвестицій.

Досягнення цього потрібно фундаментальний аналіз. Можна упевнено сказати, що її практично кожному професіоналу доступний інструментарій технічного аналізу, але з кожному-фундаментальний.