практик з псих упр перс_1 / література / ekon_pidpr

	a12
A			B	B1			C
		A1						C1
				b21				C2
		a11			B2			C3

A2

b22

Характеристика якості (наслідок)

					E1			e23
D1
				D2				E2
		d21	d22
							e21	e	22
			D3
	D					E		E3

Позначення:

A, B, C, D, E — причини першого рівня (головні причини);

A1, A2, B1, B2, C1, C2, C3, D1, D2, D3, E1, E2, E3 — причини другого рівня; a11, a12, b21, b22, d21, d22, e21, e22, e23 — причини третього рівня.

Рис. 3. Принципи побудови причинно:наслідкової діаграми

(діаграми Ісікави)

Причини нижчого рівня є наслідками причин високого рівня. При побудові діаграми завдання зводиться до максимально можливого збільшення кількості рівнів, за якими розшаровуються причини і за безпечуються максимально можливі деталізації цих причин. За цією ознакою діаграми Ісікави мають спільні риси з методиками стратифі кації. При побудові діаграм використовують методи розшарування причин “5М” та “5Р”. Побудову діаграм Ісікави виконують у напрям ку: характеристика якості → головні причини → причини ІІ поряд ку → причини ІІІ порядку → і т. ін. Аналіз невідповідностей за допо

221

могою діаграм Ісікави виконують у зворотному напрямку. При вияв ленні причин невідповідностей особливо ефективне сумісне застосу вання наведених інструментів контролю якості. Для прийняття ефективних управлінських рішень недостатньо просто виявити при чини невідповідностей. Важливо визначити значущість цих причин з точки зору їх впливу на характеристику якості. Для оцінювання сту пеня впливу кожного з чинників на значення характеристики якості використовують метод діаграм Парето.

Діаграма Парето — інструмент, який дає змогу розподілити зусил ля для вирішення проблем, що виникають, та виявити ключові при чини, щодо яких слід починати діяти. За допомогою діаграми Парето розв'язуються такі проблеми: поява невідповідностей, непрацездат ність обладнання, збільшення терміну реалізації виробів, рекламації. У завданнях контролю якості використовують діаграми Парето двох видів: за результатами діяльності; за причинами.

Алгоритм побудови діаграми Парето:

1.Класифікувати проблеми, що виникають, за окремими чинни ками.

2.Зібрати та проаналізувати статистичний матеріал щодо кожного чинника.

3.Ранжирувати чинники в ряд за зменшенням вагомості кожного

зних.

4.Побудувати стовпчикову діаграму.

5.Побудувати кумулятивну криву.

Дж. Джураном доведено, що 20 % причин дають приблизно 80 % усіх наслідків. Таким чином, усі проблеми у сфері якості можуть бу ти поділені на нечисленні, але важливі, та численні, але не важливі. Мета побудови діаграми Парето — виявити нечисленні проблеми у сфері якості, які є важливими. Досягненню мети сприяє застосуван ня АВС аналізу діаграм Парето. За цією методологію всі чинники за мірою зниження їх вагомості у виникненні проблем у сфері якості поділяють на групи А; В; С. Розв'язання проблем ведуть у послідов ності А → В → С.

Наведені вище інструменти дають можливість здійснення коригу вальних дій за фактом виникнення невідповідностей продукції. Не менш важливим завданням є попередження виникнення невідповід ностей продукції. В. Шухартом було запропоновано ефективний інс трумент контролю виробничих процесів за допомогою контрольних карт.

222

Контрольні карти — інструмент, який дає змогу відстежувати пе ребіг процесу та впливати на нього (за допомогою відповідного зво ротного зв'язку), попереджуючи його відхилення від вимог, що вису ваються до процесу. Застосування контрольних карт дає можливість перейти до контролю виробничих процесів у реальному масштабі ча су і створення умов, за яких імовірність виникнення невідповіднос тей у процесі виробництва наближається до нуля.

При побудові контрольної карти на координатну площину наносять:

•центральну лінію, яка являє собою номінальне значення контро льованої характеристики якості;

•лінію верхньої контрольованої межі (Кв або UCL — Upper Control

Level);

•лінію нижньої контрольованої межі (Кн або LCL — Lover Control Level).

Процес вважається як такий, що знаходиться в контрольованому стані, якщо виконуються одночасно дві умови:

1. Всі точки на контрольній карті лежать у межах Кв — Кн.

2. Не спостерігаються тенденції у розташуванні точок (усі точки розташовані у межах поля допуску хаотично і відсутня систематична складова у похибці).

Якщо хоч одна з умов не виконується, то процес вважається як та кий, що вийшов з контрольованого стану і потребує коригувальних дій.

Процес вважається контрольованим, якщо систематичні складові його похибки регулярно виявляються і ліквідуються їх причини, а за лишаються тільки випадкові складові похибок, які, як правило, роз поділяються за нормальним законом розподілення.

Найбільшого поширення набули такі типи контрольних карт:

•середніх арифметичних та розмахів (Х–R карти) — використо вуються у випадку, коли характеристика якості описується кількіс ною величиною з малим обсягом вибірки N;

•медіан та розмахів (Ме–R карти) — використовуються у випад ку, коли характеристика якості є кількісною величиною з малим обсягом вибірки N;

•середніх арифметичних та вибіркового стандартного відхилен ня (Х–δ карти) — використовуються у випадку, коли характеристи ка якості є кількісною величиною з великим обсягом вибірки N;

•індивідуальних значень (Х карти) — використовуються у випад ку, коли характеристика якості є кількісною величиною, а обсяг ви бірки N = 1;

223

•частки невідповідної продукції (P карти) — використовуються у випадку, коли контроль ведеться за якісною ознакою кількості невід повідних одиниць у вибірці, а обсяг вибірки N = var;

•кількості невідповідних одиниць продукції (Pn карти) — вико ристовуються у випадку, коли контроль ведеться за якісною ознакою кількості невідповідних одиниць у вибірці, а обсяг вибірки N = const (можливе застосування P карти);

•кількості невідповідностей (C карти) — використовуються у ви падку, коли контроль ведеться за якісною ознакою кількості невідпо відностей у вибірці, а обсяг вибірки N = const (можливе застосуван ня U карти);

•кількості невідповідностей на одиницю продукції (U карти) — використовуються у випадку, коли контроль ведеться за якісною оз накою кількості невідповідностей у вибірці, а обсяг вибірки N = var.

Найбільшою проблемою застосування контрольних карт є квалі фіковане визначення необхідних обсягів (N), умов добору вибірок та

значень верхньої Кв і нижньої Кн контрольованих меж. Кінцеві цілі застосування контрольних карт:

•тримати під контролем значення певної характеристики якості;

•контролювати сталість процесів;

•оперативно призначати коригувальні дії;

•перевіряти результативність проведених дій.

Конкурентоспроможність та якість продукції сучасного підприємства

Перехід від ринку виробника до ринку споживача висуває нові завдання перед підприємствами, у тому числі й щодо питань якості продукції. Маючи можливість, споживач вибирає ту продукцію, що забезпечує максимальні споживацькі характеристики при макси мальній надійності та мінімальних витратах на придбання та обслу говування продукції в процесі експлуатації. Таким чином, у конку рентній боротьбі перемагає той виробник, який постачає на ринок продукцію, що більшою мірою відповідає очікуванням споживачів, тобто якісну (у сучасному розумінні) продукцію. Якість стає вирі шальним чинником конкурентоспроможності продукції, а рівень якості продукції є характеристикою її конкурентоспроможності.

За цих умов виробники вимушені шукати методики, які б забезпе чували стабільний випуск якісної продукції. Результатом таких по шуків стала розробка наприкінці 80 х років ХХ ст. стандартів на сис

224

теми якості. Сьогодні стандарти на системи якості є найуживаніши ми стандартами у світі. Понад 300 тис. підприємств та організацій по будували та сертифікували системи якості за стандартами ISO серії 9000. Головним мотивом при побудові систем якості більшістю під приємств та організацій є забезпечення конкурентоспроможності власної продукції.

2.Система управління якістю за міжнародними стандартами ISO серії 9000

Принцип відбивання якості як концептуальна основа для розробки стандартів на системи якості

Едвардом Демінгом сформульований принцип, згідно з яким якість системи відбивається на якості процесів, а якість процесів від бивається на якості продукції. Діяльність ділової організації (тобто організації, що виробляє продукцію або надає послуги) може бути представлено як сукупність процесів. Результатом реалізації проце сів є створення продукції, таким чином якість процесів переноситься на якість продукції. Якість процесів створення продукції визначаєть ся системою управління якістю. Отже, якість системи через якість процесів відбивається на якості продукції. Можна сказати інакше: продукція наслідує якість процесів, які, у свою чергу, наслідують якість системи. Таким чином, щоб випускати якісну продукцію, необ хідно забезпечити якість системи загалом, що призведе до поліпшен ня якості процесів у системі, а внаслідок цього — до поліпшення якості продукції. За цим принципом можна сформулювати вимоги до системи управління якістю, діючої на виробництві, дотримання яких забезпечить якість процесів і продукції.

Принцип відбивання якості складає основу для розробки стандар тизованих систем управління якістю.

Історія створення стандартів ISO серії 9000

Стандарти на системи якості пройшли шлях від визначення вимог до постачальників (через визначення вимог до систем забезпечення якості) до визначення вимог до систем управління якістю.

Найбільшого поширення набули міжнародні стандарти ISO серії 9000. Ці стандарти вийшли у трьох версіях: 1987, 1994 та 2000 р. Пер ші дві версії були стандартами на системи забезпечення якості. Ос

225

тання версія — стандарти ISO серії 9000 2000 року — регламентує ви моги до систем управління якістю.

Включно до 15 грудня 2003 р. одночасно існували системи якості, побудовані за стандартами версій 1994 та 2000 р. Особливістю стан дартів на системи якості є те, що вони регламентують вимоги до сис тем управління якістю загалом і ніяк не регламентують вимоги до продукції, що випускається.

Особливості стандартів ISO серії 9000

Системи управління якістю, що відповідають вимогам стандартів ISO серії 9000, можуть бути побудовані в будь яких організаціях не залежно від сфери діяльності. Важливо тільки, щоб результатом ді яльності організації була продукція, яка належала б до однієї з чоти рьох загальних категорій:

•послуги — транспортні, банківські, поштові тощо;

•інтелектуальна продукція — комп'ютерна програма, словник, комплект технологічної документації тощо;

•технічні засоби — двигун, віконні рами, секції опалювання тощо;

•переробні матеріали — мастило для двигуна, металопрокат тощо. Наведені узагальнені категорії продукції охоплюють повний діа

пазон можливих видів продукції організації. Крім того, як правило, результатом діяльності організації є продукція, що являє собою ком бінацію двох або кількох узагальнених категорій. Наприклад, органі зація виготовляє технічні засоби (пластикові вікна) та встановлює їх у покупця (послуги). Така можливість також передбачена стандарта ми на системи управління якістю ISO серії 9000.

Стандарти на системи якості розрізняють такі категорії зацікавле них сторін:

•замовники організації;

•працівники організації;

•постачальники;

•банки, синдикати;

•власники організації;

•партнери організації.

Стандарти спрямовані на захист інтересів усіх зацікавлених сто рін, але насамперед замовників.

Популярність стандартів на системи управління якістю визнача ється передусім значенням побудови систем якості та їх сертифікації для відповідних категорій зацікавлених сторін.

226

Для замовників:

•гарантія відсутності невідповідностей продукції при її придбанні;

•гарантія відповідності фактичних значень показників якості нормативним упродовж усього терміну експлуатації продукції;

•гарантія якості закупок комплектуючих (переробних матеріа лів) у сертифікованого субпідрядника — спрощення процедури вхід ного контролю.

Для організації:

•можливість виходу на нові ринки;

•можливість участі у тендерах;

•можливість стати субпідрядником у провідних виробників;

•полегшення управління якістю;

•підвищення основних показників ефективності діяльності під приємства (організації).

Для суспільства: встановлення єдиних світових вимог до забезпе чення якості та управління нею й спрощення внаслідок цього торго вельних відносин.

Фундаментальною та концептуальною основою стандартів ISO се рії 9000 є положення про те, що діяльність організації може бути представлена сукупністю процесів, які вишикуються у ланцюги і ме режі. Управління якістю в системах якості є управлінням процесами.

Уцьому разі об'єктами управління можуть бути:

•безпосередньо процеси;

•мережі процесів;

•якість в матеріальних та інформаційних потоках у мережах про цесів.

До мережі процесів висуваються такі вимоги:

•мають бути визначені;

•мають бути створені;

•зв'язки мають бути встановлені;

•проводиться аналіз та поліпшення процесів і зв'язків між ними. Мережа процесів розглядається як гарант якості пропозицій орга

нізації на ринках. Таким чином, мережа процесів, що забезпечує ді яльність організації як системи з саморегулюванням за характерис тиками якості продукції, є системою якості за змістом.

Документування в системах управління якістю розглядається як важливий засіб забезпечення їх функціонування (рис. 4).

Ступінь документування визначається рівнем кваліфікації та під готовки персоналу для ведення документування на належному рівні.

227

Процес

Методики документально

Методики

визначено

оформлено

затверджено

До методик своєчасно вносяться необхідні зміни

Можливість проведення

Можливість точного визначення поточного стану

внутрішніх та зовнішніх

справ та вимірювання поточних показників → надійне

перевірок

оцінювання результатів внесених змін

функціонування систем

якості та їх елементів —

оцінювання систем

поліпшення якості

підтримання

якості

досягнутого рівня

Рис. 4. Логічні висновки з факту документування методик у системі якості

Система якості функціонує ефективно за умов динамічного дотри мання балансу між рівнем кваліфікації персоналу та ступенем доку ментування методик системи управління якістю. Такий баланс є за порукою безперервного поглиблення документування системи уп равління якістю.

Таким чином, система управління якістю за формою є документо ваною системою. Система якості за змістом є мережею процесів, яка забезпечує функціонування організації як системи із саморегулю ванням за показниками якості продукції. Ефективне функціонуван ня системи якості можливе тільки за умови єдності форми та змісту системи управління якістю.

3. Стандартизація продукції

Загальні відомості

Стандарт — документ, розроблений на підставі консенсусу та затверджений відповідним органом, в якому встановлюються для за гального та багаторазового використання обов'язкові норми та реко мендовані вимоги, що стосуються різних видів діяльності або їх ре зультатів, і який спрямований на досягнення оптимального ступеня систематизації в певній сфері.

228

Об'єкти стандартизації — предмети, інтелектуальні та матеріаль ні продукти (виробничі процеси, продукція, послуги, системи якос ті), що підлягають стандартизації.

З точки зору управління якістю продукції стандартизація, по пер ше, дає можливість визначити базові характеристики якості продук ції, нижче яких виробник не може випускати продукцію, а по друге, є засобом уніфікації продукції.

Роль уніфікації продукції

Уніфікація як метод стандартизації продукції полягає в раціональ ному скороченні кількості типів і параметричних рядів продукції од накового чи близького цільового призначення, що супроводжується встановленням оптимальних конструкторсько технологічних рішень

[5].У промисловості існують такі види уніфікації продукції:

•модифікаційна — між базовою моделлю виробу та конструктив ними модифікаціями, що виконані на основі базової моделі;

•внутрішньотипова (розмірноAконструктивна) — між однотип ними виробами, що мають різні параметри;

•міжтипова — елементи продукції, що відрізняються конструкці єю, але подібні за основними параметрами;

•загальна — подібна за призначенням продукція, що не має конс труктивно технологічної подоби.

За мірою повноти уніфікації елементів виробу розрізняють повну і неповну уніфікацію.

Види стандартів та системи стандартів

Відповідно до об'єктів стандартизації розрізняють такі види стан дартів:

•основоположні;

•на продукцію, послуги;

•на процеси;

•на методи контролю.

Для полегшення користування стандарти об'єднують в системи стандартів за призначенням. В Україні діють такі основні системи стандартів:

•державна система стандартизації;

•єдина система конструкторської документації (ЄСКД);

•єдина система технологічної документації (ЄСТД);

•державна система забезпечення єдності вимірювань (ДСЗЄВ);

229

•система стандартів безпеки праці (ССБП);

•єдина система технологічної підготовки виробництва (ЄСТПВ);

•система розробки і постановки продукції на виробництво (СРПВ);

•системи якості;

•стандарти на штрихове кодування.

Державна система стандартизації в Україні

Основні принципи стандартизації в Україні:

•врахування рівня розвитку науки і техніки, екологічних вимог, економічної доцільності та ефективності технологічних процесів для виробника, вигоди і безпеки для споживача та держави загалом;

•гармонізація нормативних документів зі стандартизації з міжна родними, регіональними і, в разі необхідності, з національними стан дартами інших країн;

•забезпечення відповідності вимог нормативних документів ак там законодавства;

•участь у розробленні нормативних документів усіх зацікавлених сторін (розробник, виробник, споживач, орган державної виконавчої влади тощо);

•взаємозв'язок і узгодженість нормативних документів усіх рівнів;

•придатність нормативних документів для сертифікації продукції;

•відкритість інформації про чинні стандарти і програми робіт зі стандартизації з урахуванням вимог чинного законодавства;

•відповідність комплексів (систем) стандартів складу та взає мозв'язкам об'єктів стандартизації для певної галузі, раціональність, несуперечність та обґрунтованість вимог стандартів, можливість їх перевірки;

•застосування інформаційних систем і технологій у сфері стан дартизації.

До органів державної служби стандартизації належать:

•Державний комітет України зі стандартизації, метрології та сер тифікації (Держстандарт України);

•Український науково дослідний інститут стандартизації, серти фікації та інформатики (УкрНДІССІ);

•Державний науково дослідний інститут “Система” (ДНДІ “Систе ма”);

•Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики — колишній Український державний науково ви робничий центр стандартизації, метрології та сертифікації (УкрЦСМ);

230