практик з псих упр перс_1 / література / ekon_pidpr

Розділ 8

НАУКОВО ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС ТА ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

1.Сутність науково технічного прогресу та інноваційної діяльності підприємства

Світова спільнота переживає третю інформаційну революцію — суцільний перехід до автоматизації та комп'ютеризації соціально ви робничих процесів. Сучасні умови визначають рівень добробуту на селення будь якої країни через стан її науково технічного розвитку, сприятливість економіки до науки, техніки, засобів роботи з ними. Рівень розвитку та частота впровадження результатів науково тех нічного прогресу відіграють провідну роль у вирішенні всіх проблем економічного, соціального, культурного, екологічного розвитку. Ре зультати наукового пошуку як своєрідний “інформаційний ресурс” дають змогу підвищити ефективність суспільного виробництва і до сягти вищого рівня соціально економічного розвитку. Розповсюд ження та впровадження нових технологій відіграє центральну роль в забезпеченні зростання випуску продукції, її якості, конкурентоспро можності, підвищення продуктивності праці, показників діяльності підприємства.

Підприємство має безперервно вдосконалювати всі сфери своєї діяльності через впровадження новацій у зв'язку з такими об'єктив ними процесами, як збільшення народонаселення та його потреб, розвиток науки та техніки, розширення виробництва, конкуренція. Такі події спонукають підприємство безперервно розвиватися, збіль шувати обсяги та асортимент продукції, що викликає необхідність збільшення матеріальних та ресурсних витрат. При цьому зростають ціни на сировину та паливо, витрати на охорону довкілля, підвищу

141

ються вимоги до якості продукції, з'являється жорстка конкуренція тощо. Щоб уникнути всіх цих труднощів і вижити у сучасних соці ально економічних умовах, підприємство має вдосконалювати шля хи та методи організації виробництва: освоєння нової та модерніза ція продукції, що випускається; впровадження новітніх технологій і видів техніки, обладнання, інструментів та матеріалів, нових прогре сивних методів, засобів і правил організації та управління вироб ництвом.

Завдання вдосконалення техніки та організації виробництва безпосередньо пов'язані з потребами ринку, тобто визначаються якісно кількісні показники продукції, споживачі, конкуренти тощо. Ці питання вирішують інженери, маркетологи та економісти, які розробляють та реалізують технічну політику підприємства, визна чають напрямки його технологічного розвитку і сектор ринку діяль ності.

Як показує світовий досвід, загальноприйнятою формою підпри ємництва є трансфер технологій — розробка та обмін прогресивни ми технологіями, що набуває особливого розповсюдження в умовах сучасних комунікацій. Підприємства на національному і міжнарод ному рівнях обмінюються інноваціями у процесі проведення спіль них робіт, конференцій, семінарів, виставок, де проходить безпосе реднє обговорення, обмін досвідом та думками між науковцями та практиками, а інновації набувають нового змісту, більшої сили і ва ги як для суспільства загалом, так і для кожного конкретного під приємства.

Ринкові закони, вимоги сучасного розвитку країни докорінно змі нюють дві схеми виробництва: “Купують все, що виготовляється” і “Наука — виробництво”. Тепер вони звучать так: “Виготовляти те, що купуватимуть” і “Дослідження — розробка — виробництво — збут — застосування”. Нова орієнтація підприємств пов'язана зі змінами технологічних засад суспільного виробництва, де спостерігається вплив на створення нового продукту, використання нової технології, техніки та організації виробництва, а також поява нових ринків збу ту, джерел сировини. Таким чином, одним з основних напрямів роз витку підприємства у сучасних економічних умовах України стає розробка його інноваційної та науково технічної політики.

Інноваційна політика — сукупність заходів та інноваційної діяль ності, що регламентовані етапами їх розробки та організації, ресур сного забезпечення від народження ідеї до створення нової техніки,

142

продуктів та послуг, їх комерціалізації в умовах ринку та конкурен ції.

Сучасна концепція інноватики розрізняє нововведення щодо ви робничих процесів та модифікації продуктів. Це альтернативні нап рямки інноваційної діяльності, що здійснюється у системі “наука — технологія — економіка — освіта”. Отже, інноваційна діяльність пе редбачає як безпосередньо інноваційні процеси, так і широке коло робіт з опанування наукомістких та ресурсозбережувальних техно логій, а також щодо ефективного використання ліцензій, винаходів, ноу хау, розповсюдження та тиражування нових виробів, технологій, методів організації виробництва та управління. Системні знання з ін новаційної політики, що визначаються їх принциповим змістом, нап рямами використання та розповсюдження, знаходять своє практичне впровадження через тлумачення таких понять, як новації, інновацій ні процеси та нововведення.

Новація (новизна) — це нова продукція (техніка), технологія, що можуть бути кінцевим результатом науково технічної діяльності, ре алізації ідеї, винаходу, методу, що змінює середовище.

Інноваційний процес — сукупність прогресивних, якісно нових змін, що відбуваються у часі та просторі.

Нововведення — новація, впроваджена у виробництво, побут, інші сфери діяльності.

Усі ці поняття мають певний життєвий цикл (період від ідеї до мо рального (фізичного) старіння (зносу) інформаційного продукту або послуги. Так, багато новацій, не дочекавшись впровадження, втратили свою новизну і комерційну привабливість, якісно кількісні виміри, соціально економічний зв'язок. Інновація — це не просто нововведен ня, а нова функція виробництва. Вона означає вже іншу якість засобів виробництва. Інновація є нововведенням, однак не кожне нововве дення є інновацією. Так, сьогодні нововведенням у громадському транспорті Києва є повернення до обслуговування тролейбусів, авто бусів кондукторами, яких не існувало протягом багатьох останніх ро ків. Справді, це дасть тимчасові прибутки міністерствам автомобіль ного транспорту і комунального господарства, а також міському бюд жету. Проте це “нововведення” не є інновацією, оскільки явище пов торюється. Новим же могло б стати введення оплати за транспортні послуги через впровадження транспортного податку з громадян або підприємств, де вони працюють, або встановлення на зупинці місько го транспорту компостера, який визначав би певний час або маршрут

143

користування проїзним квитком. Таким чином, поняття “інновація”, і так воно визначено міжнародними стандартами, є кінцевим результа том інноваційної діяльності, що знайшов втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або вдосконаленого технологічного процесу, що використовується в прак тичній діяльності, або нового підходу до соціальних послуг.

Основою інноваційного процесу є процес створення і освоєння продукту (технології) — науково інноваційний процес. Він містить ту чи іншу сукупність стадій: фундаментальні та прикладні дослід ження, дослідно конструкторські, проектні розробки, випробування та промислове освоєння новації. Ці види робіт можуть бути віднесе ні до циклу створення інновації і входять до складу галузі “наука та наукове обслуговування”. Однак усі вони мають бути спрямовані на результат, придатний до практичного використання задля одержання прибутку. Тільки за таких умов вони можуть бути віднесені до інно ваційної діяльності. Всі вони потребують певних джерел фінансуван ня, оскільки є “збитковими” — знаходяться нижче лінії беззбитковос ті. Тому при побудові інноваційної стратегії розвитку підприємства для робіт на стадії створення інновації повинні передбачатися певні економічні стимули.

Крім науково інноваційних процесів, до інноваційної діяльності належить також діяльність з реалізації інновації. Роботи, що належать до цього циклу, є переважно прибутковими (серійне вироб ництво та його вдосконалення, а також освоєння новацій у спожива чів через широку рекламну діяльність, застосування різних каналів збуту тощо).

Прийнято виокремлювати чотири фази розвитку інновації, залеж но від яких необхідно будувати механізм управління інноваційною діяльністю.

Перша фаза — розробка та освоєння новації, вихід на ринок. Вона охоплює стадії фундаментальних та прикладних досліджень, конс трукторських та технологічних розробок, впровадження у виробниц тво. Ця фаза є виключно збитковою.

Друга фаза — освоєння та зростання виробництва, досягнення зап ланованого рівня рентабельності. Збільшення масштабів виробниц тва та зниження витрат призводять до максимального ефекту від впровадження. На цій фазі, для якої характерні найвищі темпи розA витку виробництва, споживачі відкривають для себе новизну і оці нюють її як споживчу вартість.

144

Третя фаза — фаза зрілості. Вона характеризується зменшенням темпів зростання виробництва, стабілізацією. Основним напрямком роботи у цій фазі стає вдосконалення продукту, поліпшення його якісних характеристик, подальша модифікація. У цей час зростає конкуренція, оскільки відбуваються дифузія (поступове проникнен ня) та тиражування (копіювання) нововведення. Щоб втриматися на ринку, підприємству необхідно вдосконалювати свій продукт або за рахунок організаційних заходів зберігати монопольність зі своїм про дуктом на ринку.

Четверта фаза — фаза занепаду, моральне старіння продукту. По пит падає, нововведення стає неконкурентоспроможним і витиска ється іншими новаціями. Тому ще до того, як наступить ця фаза, не обхідно розробити і вивести на рівень прибутковості чергову нова цію. Оптимальним треба вважати освоєння замінного нового продук ту (технології) саме на той час, коли попереднє нововведення знахо диться ще на стадії зрілості (рисунок).

	Вартісні показники
		Науково інноваційний цикл			Виробничо комерційний цикл
						Обсяг
					Обсяг прибутку	реалі
						зації
	Запланована рента
	R			C		D
	A		B
						Час,
						Т
	Науко Дослідно		Освоєн	Зростання
				виробництва
	во дос конструк		ня ви	(дифузія)	Зрілість	Занепад
	лідні	торські	робниц
				інновацій
	роботи	роботи	тва
		1 фаза		2 фаза	3 фаза	4 фаза
			Стадії інноваційного процесу

145

Максимальне зростання прибутку досягається на початковій ста дії виробництва за рахунок монопольно високої ціни на ринку. Ціна перекриває збитки, пов'язані з розробкою продукту. Після безпри буткової реалізації (низький обсяг продаж) крива прибутків різко прямує вгору, випереджаючи обсяги продажу. Насичення ринку призводить до зниження норми прибутковості, однак за рахунок ве ликих обсягів продажу підприємство почуває себе на ринку ще до сить впевнено.

Падіння прибутковості спостерігається дуже різко, якщо не ство рюються нові модифікації продукту, які необхідно випустити на ри нок ще на третій стадії. Можна також продовжити життєвий цикл ін новації, якщо активно працювати в маркетинговій сфері, підтримую чи попит на свою продукцію шляхом зниження цін, через рекламу, пошук нових ніш, ринків та каналів збуту. Проте тут варто врахову вати, що маркетингові заходи без проведення науково дослідних ро біт з поліпшення якісно кількісних параметрів продукції, без розроб ки та освоєння нових видів продукції носять тимчасовий характер, що необхідно передбачати при побудові інноваційної та маркетинго вої стратегії підприємства.

Для проведення аналізу у сфері інновацій, за даними комітету, який в системі ЮНЕСКО регулює роботу всіх видів науково техніч них досліджень та розробок, нині використовуються:

•дані, що характеризують ресурси та можливості досліджень і розробок у країнах — членах Організації економічної співпраці і роз витку;

•сфери патентознавства, основна частина яких утримується в па тентних бюро США — WIPO та європейських патентних бюро;

•бібліографічні дані з питань наукових публікацій та цитування. Інноваційна діяльність має безперервний перебіг, постійно вдоско

налюється в певній галузі практичної діяльності. Інновації завжди орієнтовані на ринок, на конкретних споживачів чи конкретну потре бу, тому інноваційну діяльність треба розцінювати як взаємодію сприятливих можливостей (в технологічній та ринковій сферах), по тенціалу і стратегій. Сприятливі можливості та стимули можуть ви никати, наприклад, в результаті зміни структури попиту, місткості ринку, життєвого циклу продукції або розвитку науково технологіч ної сфери. При цьому найголовнішим є те, як підприємство сприйма тиме та реагуватиме на ці чинники через розробку загальної стратегії розвитку виробництва та його інноваційної діяльності.

146

Для успішної реалізації інновацій підприємству необхідно врахо вувати багато чинників:

•орієнтацію на ринок;

•відповідність інновації меті виробничої діяльності;

•наявність на підприємстві джерела творчих ідей або сприйнят ливість до нововведень;

•ефективне управління технічними проектами і контроль;

•індивідуальну та колективну відповідальність за результати ін новаційної діяльності тощо.

Особливості інноваційної діяльності визначаються умовами під приємницького середовища. У конкурентному середовищі підпри ємства намагаються першими вийти на ринок з новим продуктом (технологією), щоб отримати додаткові прибутки у вигляді інтелек туальної ренти, оскільки з тиражуванням новації попит на неї змен шується. Крім того, вони зацікавлені у створенні продукції, що суттє во перевищує за своїми споживчими властивостями існуючі аналоги

іможе стати базовою для подальшої модифікації.

Товарність досягнень науки і техніки має і певні обмеження. Нау ково технічна продукція на певний час може становити споживчу вартість (тобто користуватися попитом, бути об'єктом комерціаліза ції), а може і не становити. Однак через якийсь час споживча вартість може проявитися. Наприклад, результати фундаментальних науко вих досліджень з різних суб'єктивних причин тривалий час чекають свого впровадження у вигляді звітів, баз і банків даних, а їх впровад ження може принести відчутні результати як для окремої галузі ви робництва, підприємства, так і для держави загалом. Тому ефектив ність нововведення визначається якістю перетворюючого ресурсу розвитку (людського інтелекту, економічного рівня, потребами тощо).

Оскільки на першій фазі розробки інновацій підприємство пере живає певні фінансові труднощі, необхідно створити дієву систему стимулювання інноваційної діяльності відповідно до класифікації ін новацій:

•за типом — продуктові, технологічні, управлінсько організацій ні та інфраструктурні;

•за ступенем новизни — базові, поліпшуючі та псевдоінновації;

•за значенням наслідків та охопленням частки ринку — локальні, регіональні, державного та міжнародного значення.

Вивчення та аналіз інновацій за такими ознаками допоможе під приємству визначитися з джерелами фінансування інноваційної ді

147

яльності (складання бізнес плану), розробити систему стимулюван ня (соціальна та матеріальна мотивація праці на різних рівнях менед жменту), побудувати економічні механізми та організаційні форми управління, змоделювати поведінку підприємства щодо реалізації своєї інноваційної продукції на ринку.

Необхідність комплексного підходу до створення та впроваджен ня інноваційної діяльності спонукає розвиток науково технічного прогресу (НТП). Нині між наукою та виробництвом встановлено прямий зв'язок, на основі якого наукові знання, ідеї та технічні роз робки втілюються у виробництво. Із впровадженням нової техніки, технологій виникає потреба:

•у вдосконаленні на науковій основі методів управління та орга нізації виробництва і праці;

•підвищенні знань, навичок та кваліфікації кадрів;

•вдосконаленні системи ціноутворення, оцінки ефективності ви робництва тощо.

При впровадженні інженерних рішень на будь якому підприємстві необхідно володіти знаннями з економіки, соціології, математики. Це дасть змогу повністю використовувати досягнення науково техніч ного прогресу, що, зрештою, характеризує також ступінь розвитку на уки і техніки та практичне втілення розробок задля вирішення проб лем підприємства.

НауковоAтехнічний прогрес — це спосіб безперервного та всебічно го вдосконалення суспільного виробництва на базі досягнень науки і техніки. Він охоплює:

•фундаментальні та прикладні дослідження з різних галузей знань;

•доведення результатів досліджень до науково практичних роз робок, інженерних рішень і практичного впровадження;

•вдосконалення технічних засобів, форм та методів організації праці, виробництва та управління;

•технічне переоснащення підприємства, підвищення ефективнос ті виробництва, впровадження нових технологій тощо.

Таким чином, НТП — процес взаємопов'язаного розвитку науки, техніки і виробництва, який забезпечує дію єдиного комплексу “нау ка — техніка — виробництво — споживання”. Науково технічний прогрес охоплює всі сфери вдосконалення продуктивних сил та ви робничих відносин суспільства і характеризує сучасні форми їх роз витку. Так, у процесі НТП відбуваються:

148

•фундаментальні наукові пошуки та розробки;

•прикладні наукові дослідження, науково дослідницькі та дослід но конструкторські роботи (НДДКР);

•технічний розвиток виробництва на базі досягнень науки і тех ніки.

На першому етапі НТП вирішуються питання розробки нових способів використання природних законів розвитку Всесвіту та сус пільства. На другому — конкретизуються методи, форми і місце реа лізації наукових результатів, зокрема, визначаються стан ринку, рі вень розвитку підприємства, можливості виготовлення нової продук ції, потреби підприємства у нововведеннях;

•розробляються конкретні наукові рекомендації щодо задоволен ня потреб виробників товарів і послуг;

•укладаються договори на розробку нових конструкцій і техноло гій для конкретних підприємств з підготовкою відповідної докумен тації;

•надається допомога у впровадженні нових технологій та вдоско наленні конструкцій виробів.

На третьому етапі підприємство на підставі отриманої від нау кових та проектно конструкторських організацій технічної доку ментації та робочих креслень приступає до опанування нової техні ки і технологій, налагодження серійного та масового виробництва нової продукції, надання допомоги її споживачам у процесі експлуа тації.

Науково технічний прогрес має такі форми свого прояву:

•еволюційна — поступове, безперервне вдосконалення традицій них технічних засобів і технологій, їх накопичення. Такий процес мо же відбуватися тривалий час і бути результативним тільки на почат ковому етапі;

•революційна — накопичені технічні вдосконалення не дають очікуваного ефекту, чим викликають необхідність принципових змін продуктивних сил, знарядь праці, технологічних рішень. Виникає ре волюційна ситуація, яка і є поштовхом для досягнення якісно нової, більш продуктивнішої суспільної праці.

Основні напрями НТП:

•комплексна механізація та автоматизація виробництва. Тут спос терігаються свої особливості, які проявляються через впровадження взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих систем машин, апаратів, приладів, обладнання на всіх ділянках виробництва, операціях і ви

149

дах робіт. Вона сприяє інтенсифікації виробництва, підвищенню про дуктивності праці, зниженню трудомісткості продукції тощо;

•хімізація, вдосконалення виробництва за рахунок хімічних тех нологій, сировини, матеріалів, виробів для інтенсифікації, одержан ня нових високоякісних продуктів, підвищення ефективності та зміс товності праці, полегшення її умов;

•електрифікація, процес економного використання електроенер гії як джерела живлення виробничого силового обладнання в техно логічних процесах, а також засобів управління та контролю за ходом виробництва;

•інформатизація, процес якісного перетворення інформаційної сфери (знання, технології, засоби комунікацій) у сферу автоматизо ваного отримання та обробки, а також використання новітніх відо мостей у всіх сферах виробництва і людської діяльності.

2.Науково технічний прогрес як основа інтенсивного розвитку підприємства

Інтенсифікація виробництва — це підвищення ефективності вико ристання виробничого потенціалу для отримання максимальних прибутків при зменшенні ресурсних витрат. Досягти цього можна на засадах удосконалення господарського механізму діяльності підпри ємства і насамперед через впровадження досягнень НТП.

Урядом України визначено, що розвиток науки і техніки — це діє вий шлях вирішення соціально економічних завдань, прискорення переходу економіки на інтенсивні рейки розвитку, підвищення ефек тивності суспільного виробництва, рівня добробуту населення.

Як показала практика, жодне сучасне підприємство не може існу вати без вирішення двох завдань:

1)визначення ринкових потреб і складання на цій основі організа ційно управлінської та виробничої програми (бізнес план);

2)визначення шляхів реалізації сучасної технології, новітньої тех ніки, засобів комунікації, маркетингу тощо, тобто використання знань та досягнень НТП.

Звідси випливає, що головним чинником розвитку підприємства

євпровадження досягнень НТП. Цей процес здійснюється через вивчення потреб ринку у продукції підприємства, його техніко еко номічних та ресурсних показників та визначення на цій основі шля

150