практик з псих упр перс_1 / література / ekon_pidpr

1. Принцип граничної ефективності розкриває взаємозв'язок між процесом вкладення капіталу та відповідним показником ефектив ності (прибутковістю) цих послідовних вкладень інвестованого капі талу.

Як видно з рис. 3, ефективність кожного наступного вкладення коштів знижується. Це означає, що під час прийняття інвестиційних рішень підприємству необхідно визначити граничний рівень інвести цій, тобто той їх розмір, який забезпечує позитивну ефективність вкладення капіталу (заштрихована ділянка на рис. 3).

Ефективність вкладення

капіталу, %

Капіталовкладення

Рис. 3. Гранична ефективність капіталовкладень

На ефективність капіталовкладень впливають два чинники — темп зростання виробничих витрат і ступінь монополізації вироб ництва. Чим швидше зростають виробничі витрати за стабільнішої ціни реалізації продукції, тим меншим стає отриманий підприємс твом прибуток, тобто зменшується ефективність вкладень. Графік у цьому разі буде крутішим на вигляд. Пологішим він буде, якщо під приємство займає монопольну позицію на ринку з виробництва певної продукції. За таких обставин воно буде встановлювати ціни на рівні, що забезпечить отримання необхідного прибутку, а отже, і рентабельності здійснених капіталовкладень. Оскільки встановлен ня рівня цін обмежується антимонопольними заходами держави,

121

підприємство не зможе підвищувати ціни понад певний рівень, що також, зрештою, призведе до зниження ефективності вкладень капі талу.

2.Принцип “замазки”. Його сутність полягає в тому, що інвестуван ня є подібним до роботи із замазкою: свобода прийняття рішень змі нюється все більшою неволею в ході їх реалізації. Проте підприємс тво може позбутися реалізації рішень, зробивши дезінвестування (вилучення вкладеного капіталу).

3.Принцип поєднання матеріальних та грошових оцінок ефектив ності інвестицій. Існує три варіанти оцінки ефективності інвестицій:

1) вартісна оцінка — передбачає здійснення порівняння витрат, спричинених прийняттям інвестиційних рішень і доходів, отриманих внаслідок їх реалізації; в умовах високих темпів інфляції викорис тання цього методу вкрай обмежено;

2) поєднання грошових та технічних критеріїв; цей підхід є надій нішим, оскільки дає змогу оцінити вартісну вигоду і вигоду, що отри мана від реалізації проекту, виражену технічними параметрами;

3) суто технічний підхід оцінки ефективності; він не враховує рин кову (у вартісному виразі) оцінку діяльності підприємства і тому зас тосовується дуже рідко.

4.Принцип адаптаційних витрат. Існування та необхідність вра хування таких витрат пов'язані з адаптацією (пристосуванням) ор ганізації до нового інвестиційного середовища. Адаптаційні витра ти визначаються обсягом реалізації продукції (надання послуг), що втрачається в результаті реорганізації виробництва, перепідготовки кадрів, переналагодження устаткування тощо. Оскільки майже зав жди існує розрив між прийняттям рішення і його практичною реа лізацією, цей час використовується для адаптації, тому що присто суватися до змін миттєво неможливо. Крім того, будь яка адаптація несе із собою низку витрат на нову інформацію, нові технології, пе репідготовку кадрів, компенсації робітникам та службовцям, які втратили внаслідок відповідних скорочень місце роботи тощо.

5.Принцип мультиплікатора спирається на існуючий міжгалузе вий зв'язок. Знаючи дію мультиплікатора, можна заздалегідь визна чити час і економічну силу конкретної події та використати цю ін формацію для себе: припинити неперспективне інвестування і зав часно зайнятися новим проектом, випереджаючи кон'юнктуру. Це може бути у такій формі, як, наприклад, перепродаж цінних паперів, перепрофілювання виробництва тощо. Ефект мультиплікатора стає

122

слабкішим по мірі віддалення від галузі генератора конкретного еко номічного впливу.

У процесі планування інвестицій підприємству необхідно врахо вувати найважливіші чинники, дія яких може вплинути на очікува ний результат від прийнятого інвестиційного рішення.

Основні чинники, на які необхідно звертати увагу, можна поділи ти на загальноекономічні, галузеві і такі, що виникають безпосеред ньо на рівні підприємства.

До загальноекономічних чинників можна віднести фінансово кре дитну політику уряду, рівень інфляції у країні, державне стимулю вання інвестиційної діяльності підприємств, грошовий обіг у країні, ступінь активності іноземних інвестицій, економічні зв'язки з інши ми країнами, чинне податкове законодавство тощо.

Галузеві чинники характеризуються такими показниками, як рівень науково технічного розвитку галузі, енергоємність, наукомісткість, ка піталомісткість виробництва, забезпеченість трудовим потенціалом, сировинними та енергоресурсами, зв'язки з іншими галузями народ ного господарства, тип галузі (розвивається швидко або повільно), те риторіальне розташування підприємств галузі та ін.

До чинників, що діють на рівні конкретного підприємства, нале жать такі: існуючий виробничий потенціал та наявність виробничих ресурсів, фінансовий стан підприємства, зв'язки зі споживачами про дукції підприємства, відносини з конкурентами та ін.

Залежно від дії зазначеного комплексу чинників і стадії життєвого циклу, в якій перебуває підприємство, його керівництво може обрати одну з таких базових стратегій, яку буде прийнято за основу для роз робки інвестиційної стратегії організації:

•стратегія виживання. Ця захисна стратегія використовується під час кризового стану економічної діяльності підприємства;

•стратегія стабілізації. Така стратегія спрямована на усунення нестабільності (коливання) обсягів продажу виробленої продукції (обсягів надання послуг, виконання робіт) і отримуваної величини доходів;

•стратегія зростання. Ця найефективніша стратегія спрямована на досягнення стабільного зростання обсягів продажу, прибутку, ка піталу.

На підставі обраної базової (генеральної) стратегії підприємства керівництво формулює вимоги до економічних показників, які мають бути досягнуті в результаті його виробничо господарської ді

123

яльності, та розробляє загальну економічну стратегію свого розвитку, загальні цілі якої є базою для формування інвестиційної стратегії.

Відповідність сформованої інвестиційної стратегії підприємства його загальній економічній стратегії визначається обраним критері єм (показником) ефективності вкладення капіталу.

Пріоритети підприємства можуть бути дуже різноманітними. Як що підприємство прагне бути прибутковим, то критерій ефективнос ті його інвестиційної діяльності визначається у вигляді норми при бутку від інвестицій. Інвестування в проект буде доцільним, якщо прибуток, отриманий підприємством від реалізації продукції, буде вищим або дорівнюватиме встановленому організацією мінімально му рівню прибутковості.

Для зміцнення позиції на ринку економічною метою може бути розвиток підприємства. Критерій ефективності інвестування тоді мо же виглядати як щорічне відсоткове збільшення обсягів обігу капіта лу та певної частки ринку.

Якщо метою є зростання продуктивності праці, то критерієм буде максимальна ефективність використання засобів виробництва та ро бочої сили. Чим вищою є вартість, яку створює робітник за годину, тим вищою є продуктивність праці. Однак висока продуктивність праці не завжди означає високу прибутковість.

Зазначимо, що вибір стратегії економічного розвитку та інвести ційної діяльності значною мірою залежить від суб'єктивного чинника — рішучості, енергійності, досвіду та високого професійно го рівня керівника підприємства.

Процес планування капітальних вкладень на підприємстві склада ється з двох послідовних етапів. На першому етапі передбачається обчислення необхідного обсягу реальних інвестицій на певний роз рахунковий період (рік, декілька років); на другому — визначення конкретних джерел фінансування інвестицій.

Трудомісткість і складність розрахунків на першому етапі зале жать від можливих варіантів економічної ситуації, що може виник нути на ринку загалом і підприємстві зокрема. Розглянемо три варі анти.

1. Ринковий попит на вироблювану підприємством продукцію заA довольняється повністю, сенсу збільшувати обсяг її виробництва немає.

У цьому разі підприємство може здійснювати лише просте відтво рення основних фондів переважно за рахунок амортизаційних відра

124

хувань. Розрахунки при цьому обмежуються визначенням акумульо ваної суми амортизаційних відрахувань та її порівнянням з потребою в капіталі для заміни застарілих видів устаткування. Потреба в капі талі (К) визначається у такий спосіб:

К = Nуст Ці + Св ,

(1)

де Nуст — кількість одиниць обладнання (устаткування); Ці — ціна одиниці обладнання (гр. од.); Св — витрати супутні (гр. од.).

Супутні витрати містять витрати на доставку, монтаж обладнання, комісійні посередникам, митні збори та інші витрати, пов'язані з придбанням об'єктів основних фондів.

Джерелами фінансування при цьому можуть бути як акумульова на сума амортизаційних відрахувань, так і дохід від реалізації машин та інших засобів праці, що вибувають з експлуатації.

2. Продукція підприємства користується зростаючим попитом на ринку.

У цьому разі підприємство прагне до збільшення обсягів вироб ництва продукції, оскільки це сприятиме збільшенню суми отрима ного прибутку. За таких обставин необхідно здійснювати розширене відтворення основних фондів і нарощувати виробничу потужність підприємства до необхідних розмірів. Реалізувати це можна переваж но шляхом його технічного переозброєння, реконструкції або розши рення.

Збільшення виробничих можливостей підприємства зумовлює не обхідність складання плану (програми) його технічного переозбро єння і реконструкції (розширення).

Для визначення необхідного обсягу капітальних вкладень вико ристовуються декілька методів.

Перший метод базується на здійсненні попередніх приблизних розрахунків у такій послідовності:

• обчислення необхідної середньорічної величини виробничої по

	тужності підприємства:
	Nн =	Qп	,	(2)
		kвп

де Nн — необхідна середньорічна величина виробничої потужності підприємства (нат. од.);

Qп — виявлений ринковий попит на продукцію підприємства; kвп — коефіцієнт використання потужностей підприємства;

125

• визначення різниці між необхідними та існуючими обсягами ви робничих потужностей:

N = Nн – Nі ,

(3)

де Nі — існуючий обсяг виробничих потужностей (нат. од.);

• обчислення абсолютної величини необхідного додаткового вве дення до ладу виробничих потужностей. Для цього середньорічну виробничу потужність за допомогою коефіцієнта переводять в абсо

	лютну:
	Nабс =	N	,	(4)
		0,5

де Nабс — абсолютна величина необхідного додаткового введення в

дію виробничих потужностей;

• визначення загальної суми необхідних вкладень капіталу:

К = КВ1 Nабс , (5) де КВ1 — капітальні витрати на одиницю приросту виробничої по

тужності (гр. од.).

Другий метод передбачає здійснення прямих розрахунків за дани ми кошторису технічного переозброєння (реконструкції або розши рення) підприємства.

3. На ринку відбувається різке скорочення попиту на продукцію підприємства через втрату її конкурентоспроможності.

У такому разі підприємству потрібно здійснити не просто розши рене відтворення основних фондів, а докорінно перебудувати техні ко технологічну базу свого виробництва. Такої перебудови можна до сягти через модернізацію існуючого виробництва або організацію ви робництва нової продукції.

Розрахунки необхідного обсягу капітальних вкладень здійснюють здебільше за розглянутою вище схемою. Однак при цьому треба до датково враховувати значні капітальні витрати, пов'язані з проведен ням маркетингових досліджень і проектуванням нових виробів, які мають задовольняти вимогам покупців.

Крім правильного визначення необхідних обсягів капіталовкла день на певний розрахунковий період, дуже важливо визначити оп тимальну структуру джерел їх фінансування.

Фінансування капітальних вкладень здійснюється за рахунок як власних, так і залучених коштів (рис. 4).

До власних джерел фінансування капітальних вкладень підприємс тва належать внески його засновників; акумульовані амортизаційні

126

Джерела фінансування капітальних вкладень підприємства

Власні джерела фінансових

ресурсів підприємства

Готівкові кошти

засновників

підприємства

Акумульована сума

амортизаційних

відрахувань

Резервні фонди

Кошти від продажу

власного майна

Кошти від продажу

цінних паперів,

придбаних раніше на

фінансовому ринку

Кошти, отримані від

здавання майна

в оренду

		Джерела зовнішнього
		фінансування
	Залучені та позичені	Централізовані
	фінансові ресурси	фінансові ресурси
	Довгострокові	Кошти
	кредити банків	державного та
		місцевих
	Кошти від	бюджетів
	емісії та	Кошти
	розміщення
	цінних паперів	державних
	підприємства	позабюджетних
		фондів
	Іноземні	Кошти
	інвестиції
		благодійних
		фондів

Рис. 4. Склад джерел фінансування капітальних вкладень на підприємстві

відрахування; кошти створених на підприємстві фінансових резервів та фондів; кошти, отримані від реалізації непотрібного майна; дохо ди, отримані від продажу придбаних раніше на фінансовому ринку цінних паперів; доходи, отримані від здавання майна в оренду тощо. До залучених джерел фінансування капітальних вкладень підприємс тва належать кошти, отримані від розміщення на фінансовому ринку власних цінних паперів (акції, облігації), довгострокові кредити бан ків; інвестиції іноземних партнерів у створення спільних підпри ємств.

Користування зовнішніми джерелами довгострокового фінансу вання передбачає додаткові витрати підприємства. Так, випуск і про

127

даж цінних паперів підприємства потребує витрат на їх випуск та оп лату послуг фінансових посередників за їх розміщення на фінансово му ринку, а в подальшому — виплату за ними дивідендів акціонерам і відсотків власникам облігацій.

Залучення позик пов'язане з необхідністю повернення основних сум боргу з виплатою відсотків за користування кредитом.

Для державних підприємств джерелами фінансування капіталь них вкладень також можуть бути кошти державного та місцевого бюджетів, державних позабюджетних фондів, благодійних фондів.

Формування структури джерел фінансування капітальних вкла день залежить від дії багатьох чинників — від чинної системи оподат кування підприємств; темпів зростання обсягів реалізації продукції підприємства, їх стабільності; структури активів підприємства; стану ринку капіталів; кредитної політики Національного банку України та низки інших чинників.

Вибір оптимальної структури джерел фінансування капітальних вкладень має дуже важливе значення, оскільки дає змогу підприєм ству мінімізувати ризик втрати своєї платоспроможності та запобіг ти банкрутства.

4.Оцінка ефективності капітальних вкладень

підприємства

Методи оцінювання ефективності капітальних вкладень, що ви користовувалися в умовах планової економіки, не можуть застосо вуватися в умовах ринкових відносин, оскільки мають низку суттє вих недоліків. По перше, вони не враховують вплив фактора часу на вартість грошей в різні часові періоди; по друге, не враховують існуючі у ринковій системі господарювання підприємницький ри зик та інфляцію; по третє, оцінювання окупності інвестицій перед бачало врахування лише отриманого прибутку від здійснених капі тальних вкладень і зовсім не приділяло уваги потоку амортизацій них відрахувань, що значно викривляє результати розрахунків; по четверте, розрахунки ефективності капіталовкладень базуються на мінімальних наведених витратах, а не на розмірі отриманого при бутку.

В умовах ринкової економіки такі підходи є менш прийнятними. З появою великої кількості недержавних та змішаних підприємств,

128

розвитком фондового та кредитного ринків більшість підприємств самостійно формують свої фінансові ресурси і насамперед приділя ють увагу зростанню прибутку як важливого джерела забезпечення життєздатності та підвищення конкурентоспроможності на ринку. Саме прибуток, а не витрати, є інтегрованим (узагальнюючим) по казником, який враховує не тільки скорочення поточних витрат під приємства, а також його ділову активність, ефективність функціону вання.

Економічне обґрунтування доцільності капітальних вкладень здійснюється на підставі дослідження відповідних інвестиційних проектів.

Сучасна практика оцінювання ефективності реальних інвестицій використовує певні базові принципи та методичні підходи.

Розглянемо основні базові принципи оцінювання ефективності капіталовкладень.

1.Ефективність проектів інвестування капіталу має оцінюватися на підставі співставлення обсягу інвестованих коштів, з одного боку, та сум і термінів повернення інвестованого капіталу — з іншого.

2.При визначенні необхідного обсягу інвестиційних витрат необ хідно враховувати як основні, так і супутні витрати капіталу. Це по яснюється тим, що під час інвестування досить часто підприємство, крім основних витрат, передбачених проектом, несе і супутні витра ти, спричинені реалізацією цього проекту. Через це також необхідно їх враховувати у процесі оцінювання ефективності капіталовкла день.

3.Повернення інвестованого капіталу оцінюється за допомогою показника грошового потоку від інвестицій.

Під грошовими потоками від інвестицій (ГП) розуміють отрима ні від їх реалізації чистий прибуток та суми амортизаційних відра хувань:

ГП = П + АВ,

(6)

де П — річний прибуток, отриманий в результаті реалізації інвести цій (гр. од.);

АВ — річна сума амортизаційних відрахувань (гр. од.).

4. Приведення до теперішньої вартості майбутніх грошових пото ків від інвестицій.

Оскільки грошові кошти під впливом фактора часу знецінюються, вартість сьогоднішніх грошей (тобто їх купівельна спроможність) є вищою за вартість грошей, що будуть отримані в майбутньому. Такий

129

вплив часу на вартість грошей враховують шляхом дисконтування майбутніх грошових коштів. Дисконтування передбачає коригуван ня майбутніх потоків грошей шляхом помноження їх на коефіцієнт, який відповідає певній дисконтній ставці, що враховує ризик та не певність, пов'язані з фактором часу. В умовах очікування постійного річного темпу інфляції за допомогою постійної річної ставки дискон ту обчислюють теперішню вартість отриманих у майбутньому гро шових потоків:

T	ГПі
ТВ = Σ			,	(7)
	(1	t
t=1		+ r)

де ТВ — теперішня вартість майбутніх грошових потоків від інвести ційного проекту (гр. од.);

ГПі — грошовий потік, очікуваний в і му році від реалізації проек ту;

r — річна ставка інфляції (у вигляді десяткового дробу); t — кількість років;

(1+1r)t— коефіцієнт коригування майбутніх сум грошових потоків.

Необхідність приведення сум інвестованого у майбутньому капі талу до теперішньої вартості пояснюється тим, що у більшості випад ків інвестування здійснюється не воднораз, а протягом певного пері оду (декількох років). Тому всі наступні після першого року інвесто вані суми також потрібно приводити до їх теперішньої вартості за до помогою відповідних дисконтних ставок.

5. Диференційований вибір дисконтної ставки.

Ставки для дисконтування грошових потоків від реалізації різ них проектів обираються диференційовано, з урахуванням таких чинників, як очікуваний темп інфляції, премії за ризик та ймовір ність низького рівня платоспроможності, тривалість періоду інвес тування тощо.

Виходячи з наведених принципів проводяться обчислення основ них характеристик інвестиційних проектів, таких як чиста теперішня вартість, індекс прибутковості, термін окупності, внутрішня ставка доходності.

Чиста теперішня вартість проекту (ЧТВ) характеризує загальну абсолютну величину ефекту від реалізації інвестицій. Обчислюється як різниця між теперішньою вартістю майбутніх грошових потоків,

130