МВ Сем_ІС

чинником був капітал. У постіндустріальну епоху формується якісно нова система створення суспільного багатства, що ґрунтується на знаннях як ресурсі та є суперсимволічною. При цьому капітал, будучи засобом реалізації влади в економічній системі, визначає розвиток сфери знань та освітньої системи.

Крім того, в сучасних умовах поширення використання технічних засобів збору, обробки та збереження інформації, інформаційних і комунікаційних технологій відбуваються зміни у процесі праці: трудові функції вимагають від працівників володіння такими знаннями, уміннями та навичками, які не регламентуються жорсткими інструкціями, а

перетворюють працю у творчий процес.

В інформаційному суспільстві принципово змінюється відношення до чинників виробництва. Якщо в індустріальну епоху ефективність виробництва головним чином залежала від його насиченості обладнанням, то в постіндустріальному суспільстві перше місце посідають технології та працівники, здатні їх використовувати й оновлювати. В умовах інформатизації та інтелектуалізації праці значно підвищується значущість інтелектуального продукту в ієрархії суспільних цінностей. У зв’язку з цим посилюється залежність економічного розвитку держав від якості їхніх людських ресурсів. Освітні характеристики людських ресурсів, сформовані в процесі навчання, все більшою мірою визначають параметри соціально-

економічного розвитку.

Економічну основу інформаційного суспільства та суспільства, що базується на знаннях, складає національна інноваційна система, в якій провідними складовими виступають наука й освіта. У зв’язку з цим європейські країни на початку ХХІ ст. оголосили нову стратегію розвитку,

орієнтовану на підвищення конкурентоспроможності європейського ринку товарів і послуг, істотне збільшення кількості інтелектуально-наповнених робочих місць за рахунок гармонізованого розвитку трьох вершин так званого «трикутника знань» – освіти, наукових досліджень та інновацій.

31

В інформаційному суспільстві основними чинниками економічного зростання є: інвестиції в освіту, кількість і якість людських ресурсів,

чисельність зайнятих у галузях знання, розширення доступу компаній до венчурного капіталу, розвиток інформаційно-комп’ютерних технологій.

Провідні країни надають усе більшого значення регуляторним і політичним заходам щодо розвитку людського капіталу та знань як основи конкурентоспроможності країни.

Завдання до теми

1.Написати реферат (теми 30, 33, 36, 37, 48, 69).

2.Охарактеризуйте основні ознаки нового суспільного устрою,

притаманного «економіці, що ґрунтується на знаннях».

Контрольні питання

1.Проаналізуйте системи створення суспільного багатства індустріального суспільства та «суспільства знань».

2.Які види інновацій вам відомі? Які з них активно застосовуються в інформаційній діяльності?

3.Визначте роль людського потенціалу в інноваційній економіці.

Література: [12, с.3–680; 38; 63, с.10–157; 70, с.12–680; 78; 80].

Семінарське заняття № 12

Тема. Гуманітарні проблеми розвитку інформаційного суспільства

Мета: сформувати знання про інформаційний спосіб життя,

інформаційну безпеку та нові форми зайнятості в інформаційному суспільстві; визначити коло проблем, пов’язаних із життєдіяльністю людини в інформаційному суспільстві.

План заняття

1.Інформаційний спосіб життя.

2.Нові форми зайнятості.

3.Інформаційна безпека. Людина як головний чинник ризику в інформаційному суспільстві.

4.Соціальні суперечності в інформаційному суспільстві.

32

5. Нетократія.

Короткі теоретичні відомості

Основними відмітними ознаками інформаційного способу життя сучасної людини є наступні:

• нове інформаційне оточення людини, яке виявляється в сучасному суспільстві повсюдно (реклама, міські покажчики, радіо, телебачення, газети

іжурнали і т. п.);

•інформатизація ділової сфери, що виявляється у все ширшому використанні нової інформаційної техніки, систем зв’язку і телекомунікацій як на робочих місцях в офісах, лабораторіях та організаціях, так і в домашніх умовах при виконанні виробничих завдань вдома або у відрядженні;

•усе більш висока інформатизація суспільно-політичної діяльності,

зумовлена необхідністю проведення аналітичних досліджень, соціологічних опитувань, проведення виборних компаній і т. п.;

• інформатизація сфери побуту і відпочинку, використання нового інформаційного вигляду ігор і розваг, інформатизація засобів поширення масової інформації для населення;

• інформатизація соціальної сфери, а також розвиток нових,

інформаційних форм паломництва, якими сьогодні все частіше користуються не лише інваліди та пенсіонери, але і сповна працездатні громадяни, що віддають перевагу роботі вдома щоденним обов’язковим відвідинам своєї фірми;

• інформатизація деяких видів творчості в галузі архітектури, дизайну,

створення відеокомпозицій і музичних кліпів, а також у галузі мультимедійних розробок і тих нових форм мистецтва, які останніми роками отримують усе більший розвиток під назвою «Екранного мистецтва»;

Телеробота (Teleworking) – це робота, що виконується з використанням інформаційно-комунікаційної інфраструктури в місці, віддаленому від місця використання результатів цієї роботи.

33

1) Дистанційна зайнятість розосереджена у декількох місцях: частково вдома, частково в місцях, які є власністю роботодавця. Зазвичай таку роботу виконує кваліфікований робітник, що користується повною довірою,

професійний виконавський персонал. Більша частина таких робіт регулюється колективними договорами.

2) Робота вдома. Виконується повністю вдома. Часто включає в себе низько кваліфіковані види робіт з простими, повторюваними операціями.

Оплата за кінцевим результатом, виконується майже виключно жінками.

3) Позаштатна дистанційна робота. Базується цілком на роботі вдома,

яку виконують позаштатні співробітники, і полягає у виконанні завдань на основі договорів з клієнтом. Письменницька робота, редагування, дизайн,

комп’ютерне програмування.

4)Мобільна дистанційна робота. Застосування можливостей нових технологій у традиційних формах діяльності, наприклад, торгові представники, інспектори, інженери з експлуатації.

5)Робота у спеціально обладнаному офісі. Робота на відстані здійснюється на площах роботодавця та субпідрядника. Робочі приміщення забезпечуються найсучаснішими телекомунікаціями.

Телемедицина (Telemedicine) – це напрям медицини, заснований на використанні телекомунікацій для адресного обміну медичною інформацією між спеціалістами з метою підвищення якості та доступності діагностики та лікування. Обов’язковою умовою адекватного обміну медичною інформацією є узгоджена підготовка медичних даних і знань для передачі їх каналами зв’язку.

Електронний уряд (англ. e-Government) − це модель державного управління, яка заснована на використанні сучасних інформаційних і комунікаційних технологій з метою підвищення ефективності та прозорості влади, а також встановлення суспільного контролю над нею. Електронний уряд являє собою модель управління, у якій вся сукупність як внутрішніх, так і зовнішніх зв’язків і процесів підтримується й забезпечується відповідними

34

інформаційно-комп’ютерними технологіями. Іншими словами, необхідною умовою переходу до електронного уряду є широка інформатизація всіх процесів у звичайній діяльності міністерств, відомств, місцевих органів виконавчої влади, причому як внутрішніх, так і зовнішніх.

«Уряд − громадянам» (Government 2 Citizens, G2C; організація зворотного зв’язку з громадянами).

«Уряд − бізнесу» (Government 2 Business, G2B; відносини державних органів і бізнесу).

«Уряд − уряду».

Під інформаційною безпекою в більшості випадків розуміється стан захищеності інформаційного середовища суспільства, що забезпечує її формування та розвиток в інтересах людини, суспільства, цивілізації й біосфери нашої планети.

Зміни людської свідомості шляхом інформаційного впливу:

-некритичне сприйняття реальності;

-неадекватне розуміння ситуації;

-байдуже ставлення до подій;

-формування наукоподібної залежності від отримання нових порцій інформаційного подразнення;

-порушення та розлади психоемоційних реакцій.

Завдання до теми

1.Написати реферат (теми 31, 32, 34, 35, 38, 39, 44, 49–52, 58, 59).

2.Охарактеризуйте основні відмінні ознаки інформаційного способу життя.

Контрольні питання

1.Наведіть приклади телероботи (надомної, дистанційної, позаштатної тощо) у сфері інформаційної діяльності.

2.Які чинники роблять людину основним фактором ризику в інформаційному суспільстві?

35

3.Розкрийте поняття «кібернетичне протезування соціальних функцій держави, освіти й сім’ї».

Література: [4, с.3–195; 21, с.15–357; 24; 30, с.11–320; 46; 47; 50; 66].

Семінарське заняття № 13

Тема. Наука й освіта в інформаційному суспільстві

Мета: сформувати знання про місце науки та освіти в інформаційному суспільстві; визначити напрями модернізації освіти та науки на сучасному етапі їх розвитку.

План заняття

1.Інформаційна культура особистості.

2.Соціальні трансформації в інформаційному суспільстві.

3.Освіта в інформаційному суспільстві.

4.Наука в інформаційному суспільстві.

Короткі теоретичні відомості

В індустріальному суспільстві система освіти орієнтувалася на відтворення та стабілізацію, а не на розвиток. Це було зумовлено репродуктивним характером освіти, тобто її спрямованістю на знаннєвий,

ознайомчий підхід. Становлення інформаційного суспільства висунуло завдання переходу від репродуктивної до креативної цивілізації. У зв’язку з цим цільовими функціями освіти стають:

•перехід від трансляції досвіду попередніх поколінь до забезпечення виживання на природному, соціальному та духовному рівнях;

•перетворення освіти на частку життєдіяльності людини, коли зміст безперервної освіти визначає характер людських потреб (не потреби задовольняються в результаті одержання освіти, а освіта визначає потреби);

•перетворення освіти на засіб селекції людства за соціальною,

національною, інтелектуальною й іншими ознаками, а також засіб об’єднання

народів на загальних принципах буття.

36

Зміна цілей освіти зумовлена новими завданнями суспільства. Глибоке проникнення сучасних комунікацій та уміння використовувати можливості,

які воно надає. Тому сучасний спеціаліст повинен володіти:

• навичками грамотної постановки завдань, що виникають у практичній діяльності, за допомогою сучасних комп’ютерних засобів та інформаційно-

комунікаційних технологій;

•навичками формалізованого опису поставлених завдань,

елементарними знаннями про методи математичного моделювання, умінням

побудувати прості математичні моделі поставлених завдань;

•знаннями основних алгоритмічних структур і вмінням застосовувати їх, побудови алгоритмів вирішення задач за їх математичними моделями;

•навичками використання основних типів інформаційних систем і прикладних програм загального призначення для вирішення за їх допомогою практичних завдань.

Таким чином, в інформаційному суспільстві головним пріоритетом освітньої політики стає формування системи безперервної освіти. З огляду на це, пріоритетними цілями освіти в інформаційному суспільстві є:

•формування у тих людей, хто навчається, погляду на освіту як на процес, що не припиняється протягом усього трудового життя;

•формування здатності до постійної самоосвіти з використанням інформаційних технологій.

Функції освіти в інформаційному суспільстві

1.Пізнавальна функція задана самою суттю науки, головне призначення якої – саме пізнання природи, суспільства та людини, раціонально-

теоретичне осягнення світу, відкриття його законів і закономірностей,

пояснення самих різних явищ і процесів, здійснення прогностичної діяльності, тобто виробництво нового наукового знання;

2.Світоглядна функція, безумовно, тісно пов’язана з першою, головна мета її – розробка наукового світогляду та наукової картини світу,

дослідження раціоналістичних аспектів ставлення людини до світу,

37

обгрунтування наукового світорозуміння: вчені покликані розробляти світоглядні універсалії та ціннісні орієнтації, хоча, звичайно, провідну роль у цьому відіграє філософія;

3.Виробнича, техніко-технологічна функція покликана для впровадження у виробництво нововведень інновацій, нових технологій, форм організації та ін Дослідники говорять і пишуть про перетворення науки в безпосередню продуктивну силу суспільства, про науку як особливому «цеху» виробництва, віднесення вчених до продуктивних працівникам, а все це якраз і характеризує цю функцію науки;

4.Культурна, освітня функція полягає головним чином у тому, що наука є феноменом культури, помітним фактором культурного розвитку людей та освіти, досягнення ідеї та рекомендації помітно впливають на весь навчально-виховний процес, на зміст програм, планів,

підручників, на технологію, форми та методи навчання. Безумовно,

провідна роль тут належить педагогічній науці. Ця функція науки здійснюється через культурну діяльність і політику, систему освіти та засобів масової інформації, просвітницьку діяльність учених та ін. Не забудемо й того, що наука є культурним феноменом, сама має відповідну спрямованість, займає надзвичайно важливе місце у сфері духовного виробництва.

Завдання до теми

1.Написати реферат (теми 40, 42, 61–65, 68).

2.Охарактеризуйте новий феномен інформаційного суспільства – «бліц-

культуру». Проаналізуйте її взаємовідносини з «традиційною гуманітарною культурою».

Контрольні питання

1.З яких компонентів складається інтегральне поняття «інформаційна культура особистості»? Охарактеризуйте кожен з даних компонентів.

2.Наведіть приклади цільових функцій освіти в інформаційному суспільстві.

38

3. У чому полягають функції науки у суспільстві нового типу?

Література: [4, с.12–153; 10, с.12–280; 33, с.25–549; 43; 44; 72, с.10–

170].

Семінарське заняття № 14 Тема. Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні

Мета: сформувати знання про розвиток інформаційного суспільства в Україні; визначити роль органів державної влади в процесах становлення інформаційного суспільства.

План заняття

1.Е-економіка.

2.Е-уряд та е-демократія.

3.Наука й інновації. Е-освіта, е- медицина.

4.Е-культура.

5.Інформаційна безпека.

Короткі теоретичні відомості

У сфері е-економіки України передбачається стимулювання розвитку електронної економічної діяльності або видів економічної діяльності за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, створення умов для розвитку конкурентоспроможних високотехнологічних галузей, зокрема засобів обчислювальної техніки, радіоелектроніки, телекомунікаційного устаткування та програмного забезпечення, високотехнологічного машинобудування.

Упровадження електронного урядування, створення електронного уряду та становлення е-демократії передбачають нові форми організації діяльності та взаємодії державних органів з громадянами й організаціями. Основними засадами розвитку електронного урядування відповідно до Законів України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки», «Про Національну програму інформатизації» та Концепції розвитку електронного урядування в Україні, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2010 р. № 2250.

39

Упровадження інформаційно-комунікаційних технологій у систему суспільних відносин дає змогу розширити можливості суспільно-політичної участі громадян, створити умови для зростання громадської активності та становлення е-демократії.

Однією з основних умов успішної реалізації державної політики у сфері розвитку інформаційного суспільства є забезпечення навчання,

виховання, професійної підготовки людини для роботи в інформаційному суспільстві.

Основними засадами розвитку інформаційного суспільства та Національною доктриною розвитку освіти визначено пріоритетні заходи, що спрямовані на реалізацію державної політики у зазначеній сфері, здійснення яких, зокрема, забезпечить удосконалення навчально-виховного процесу,

доступність та ефективність освіти, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві, створить умови для приведення рівня і якості освітнього потенціалу у відповідність з вимогами кадрового забезпечення інноваційного розвитку України.

У сучасному світі конкурентоспроможність держав підвищується насамперед у результаті розвитку науки й інновацій, що забезпечується прискореним запровадженням інформаційно-комунікаційних технологій,

створенням на їх основі нових ресурсів, методів, інструментів, технологій.

Основними пріоритетами діяльності є створення електронних версій культурного надбання бібліотек, музеїв, архівів, образотворчого мистецтва

(живопис, графіка, скульптура), нерухомого культурного надбання

(архітектура, ландшафт), кіно, телебачення тощо.

Відповідно до програми Європейського Союзу «Європейська стратегія здоров’я 2020» необхідно розробити та забезпечити виконання Загальнодержавної програми «Здоров’я – 2020: український вимір», що сприятиме вдосконаленню підходів до методів розв’язання актуальних проблем у галузі охорони здоров’я.

40