Можливі порушення під час аудиту операцій з цінними паперами

Порушення	Нормативний документ, який порушено
Здійснюючи торговельні операції, банк не вивчав фінансовий стан, кредито- та платоспроможність платників за векселями і зобов’язаних за векселями осіб, з якими він укладав угоди про проведення операцій	Положення про операції банків з векселями, затверджене Постановою Правління НБУ від 28 травня 1999 р. № 258 (р. 3, гл. 1, п. 3)
Банком не забезпечено документальне оформлення застави векселів, відсутній журнал обліку векселів, отриманих в заставу	Положення про операції банків з векселями, затверджене Постановою Правління НБУ від 28 травня 1999 р. № 258 (р. 3, гл. 2, п. 2)
Відсутній реєстр переданого в заставу векселя	Положення про операції банків з векселями, затверджене Постановою Правління НБУ від 28 травня 1999 р. № 258 (р. 4, гл. 3, п. 3)
Вексель, що прийнятий банком як застава, не обліковувався за позабалансовим рахунком 9501 «Застава, за якої предмет застави передається на зберігання заставодержателю»	Інструкція з бухгалтерського обліку операцій комерційних банків з векселями, затверджена Постановою НБУ від 8 червня 2000 р. № 234 (р. III, п. 7)
Не визначений окремий механізм управління ризиками за операціями з цінними паперами	Положення про організацію діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів, затверджене постановою Правління Національного банку України від 18 травня 1999 р. № 239 (п. 2.1)
З метою відображення реальної структури портфеля цінних паперів з урахуванням як намірів, так і спроможності Банк на час придбання групи цінних паперів і надалі щомісячно не проводив вивчення та переоцінку своєї спроможності продавати чи утримувати групи цінних паперів	Положення про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами, затверджене постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1999 р. № 629 (п. 3.3)

Завершується аудит операцій банків з цінними паперами написанням звіту. Виявлені недоліки і порушення нормативно-правових актів у систематизованому порядку за їх значущістю викладають у документі аудиту згідно з чинним законодавством та стандартами аудиту.

14.7. Внутрішньобанківський аудит доходів, витрат і прибутку

Достовірність фінансового результату діяльності комерційного банку визначають за реально одержаними доходами та правильно сформованими витратами. Адже від правильності віднесення останніх на собівартість банківських послуг чи за рахунок власного прибутку, що залишається в розпорядженні банку, залежить як достовірність одержаного прибутку, так і рівень податків, яких найчастіше намагаються сплачувати менше. Але свідоме ігнорування чи несвідоме порушення законодавства щодо наведеного вище порядку розмежування витрат, у кінцевому результаті, під час перевірок органами державної податкової адміністрації призводить до фінансових санкцій у вигляді пені та штрафів (що в кілька разів перевищують суму заниженого податку) і нарахування пені.

Отже, завдання внутрішньобанківського аудиту полягає в тому, щоб упередити податкові органи своєю перевіркою щодо достовірності формування бухгалтерією доходів і витрат та своєчасно виправити власні помилки і порушення.

Нагальна необхідність у такій попереджувальній перевірці внутрішнім аудитом особливо актуальна ще і тому, що зовнішній аудит, як правило, здійснює її після річного звіту, який може бути складений з помилками і порушеннями, а, отже, і недостовірно.

Внутрішній аудит у процесі перевірки правильності й достовірності формування доходів і витрат банку керується такими основними законодавчими і нормативними актами:

1. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»» № 349-IV від 24 грудня 2002 р.;

2. Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 р. (з наступними змінами і доповненнями);

3. Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21 грудня 2002 р.;

4. Правилами бухгалтерського обліку процентних і комісійних доходів і витрат банку затверджених Національним банком України.

Метою аудиту витратє обґрунтованість їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку за рахунок основної діяльності чи за рахунок прибутку.

Витрати банку обліковуються по класу рахунків № 7 «Витрати», з них: різні види операційних витрат — на субрахунках з 70 по 73, а витрати на утримання персоналу і господарські — на субрахунках з 740 по 749.

Аудит здійснюється за такими напрямами витрат з деталізацією відповідно до бізнес-плану (в частині бюджету витрат):

• процентні витрати: 1) за коштами, отриманими окремо: а) від НБУ, б) інших банків, в) клієнтів банку; 2) за цінними паперами власного боргу; 3) за операціями з філіями та іншими установами банку; 4) інші;

• комісійні витрати (з деталізацією по операціях): 1) з банками; 2) з клієнтами; 3) з фінансовими інструментами для потреб банку; 4) з філіями і іншими установами банку;

• збитки від торговельних операцій;

• інші банківські операційні витрати;

• витрати на утримання персоналу;

• сплата податків та інших обов’язкових платежів, крім податку з прибутку;

• витрати на утримання і експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів;

• інші експлуатаційні витрати;

• відрахування в резерви;

• непередбачені витрати.

Необхідно перевірити, чи дотримуються норми за окремими їх видами встановленими законами (на відрядження, представницькі, благодійні), або чи зараховуються до складу валових витрат різні види матеріальної допомоги, передбачені як законами, так і колективним договором.

Джерелами інформації є:

• договори й акти, на основі яких здійснювалися витрати;

• розпорядчі і виконавчі первинні документи на надходження і виконання матеріальних цінностей;

• розрахунки нарахування амортизації;

• авансові звіти підзвітних осіб;

• накази по персоналу і особисті картки співробітників по заробітній платі;

• виписки із рахунків і меморіальні ордери;

• внутрішньобанківські положення: про бюджетування; про облікову політику; про кредитування; про цінні папери; про депозитну політику тощо;

• протоколи засідання Ради банку, зборів акціонерів, Правління банку про фонди банку, що регламентують стратегію і тактику щодо витрат банку;

• рішення господарського і народного суду щодо сплати пені, штрафів;

• колективний договір адміністрації із співробітниками банку;

• звіти про фінансові результати (форма № 2-КБ);

• Декларації з податку на прибуток.

Метою аудиту доходів є:

• перевірка правильності формування доходів шляхом перерахунку;

• аналіз структури доходів, витрат та прибутку з метою визначення ефективності діяльності банку.

Операційні доходи банку обліковуються за класом рахунків № 6 „Доходи». У процесі аудиту доходів найважливішим є:

• обґрунтованість одержання доходів, у зв’язку із забороною банкам найматися торговельною, виробничою і страховою діяльністю;

• чи не допускалося формування доходу за рахунок позичкового рахунка;

• чи дотримується встановлений порядок формування доходів у випадку, коли банк має ліцензію торгівлі цінними паперами і коли не має її;

• чи нараховані доходи в даному звітному періоді включені до валових для оподаткування;

• чи правильно здійснюється зарахування доходів на рахунок доходи майбутніх періодів (3600) і своєчасність списання сум з цього рахунку;

• оскільки доходи від кредитних операцій займають, як правило, найбільшу питому вагу в доходах банку, то їх перевіряють найретельніше на предмет обумовленості в кредитних договорах строків сплати процентів щомісячно чи при погашені кредитів.

Аудит доходів здійснюється за такими напрямами з їх деталізацією відповідно до бізнес-плану (в частині бюджету доходів):

• процентні доходи в розрізі: 1) від коштів, розміщених у банківському секторі; 2) від кредитів наданих; 3) від цінних паперів; 4) від операцій з філіями та іншими установами банку; 5) інші;

• комісійні доходи від операцій: 1) з банками, 2) з клієнтами, 3) з філіями і іншими установами банку;

• прибуток від торговельних операцій;

• дивідендний дохід;

• інші банківські операційні доходи за операціями з філіями та іншими банківськими установами;

• інші небанківські операційні доходи;

• зменшення резервів по заборгованості;

• непередбачені доходи.

Джерелами інформації для проведення аудиту договорів є:

• договори й акти, на основі яких визначають одержані доходи;

• виписки із рахунків і меморіальні ордери;

• внутрішньобанківські положення: про облікову політику, про бюджетування, про кредитування, про цінні папери, про депозитну політику тощо;

• протоколи Ради банку, зборів акціонерів, Правління банку, що регламентують стратегію і тактику банку щодо формування доходів;

• звіти про фінансові результати (форма 2-КБ);

• Декларації з податку на прибуток.

Метою аудиту прибутку (збитку) є підтвердження достовірності його величини, а також структурний її аналіз за видами діяльності — процентна, комерційна, торговельна тощо. Він здійснюється на кожну звітну дату — кінець місяця, кварталу, року.

Достовірність величини прибутку (збитку) встановлюється перевіркою:

• формування відповідних рахунків, доходів і витрат;

• операцій щодо закриття дохідних і витратних рахунків;

• обґрунтованістю і аналізом інших операцій, пов’язаних з позареалізаційними доходами і витратами.

Правомірність розподілу прибутку перевіряється шляхом вивчення протоколів зборів акціонерів та Ради банку, положень про фонди банку (розвитку, соціального захисту, матеріального заохочення, а також Декларації про прибуток, та на основі виписок із особистих рахунків меморіальних ордерів і облікових регістрів.

Особлива увага надається перевірці обґрунтованості списання позичкових боргів і дебіторської заборгованості за господарською діяльністю банку.

Програмою проведення внутрішньобанківського аудиту доходів, витрат і прибутку можна вважати оціночну таблицю, в якій систематизовано найбільш типові порушення, що виникають в обліку і спричинюють недостовірність формування фінансового результату та пов’язаного з ним оподаткування прибутку. Її структура і зміст такі (табл. 14.6).

Таблиця 14.6