4. Види і типи управлінських рішень

4.1. Програмувальні і непрограмувальні рішення

Ухвалення рішення – процес вибору курсу дій із двох чи більш альтернатив. Рішення – свідомий вибір того, як поводитися чи мислити певним чином у даних обставинах. Якщо вибір зроблений, – рішення прийняте.

Рішення можна класифікувати по численних ознаках. Одна з класифікацій розглядається нижче.

Програмувальні рішення побудовані на базі встановленої політики, правил і порядків. Непрограмувальні рішення можуть бути не обмежені який би те ні було політикою, правилами і порядками. Такі рішення звичайно приймаються у випадку непередбачених чи знову виниклих проблем.

4.2. Організаційні і персональні рішення

Організаційні рішення приймаються менеджером усередині формальних рамок його офіційної влади й авторитету. Персональні рішення, з іншого боку, приймаються їм як приватною особою. Організаційні рішення часто програмувальні в тім змісті, що вони можуть бути передані підлеглим. Персональні рішення, по визначенню, не можуть бути передані іншим.

4.3. Операційні і стратегічні рішення

Операційні рішення приймаються на середньому чи низькому рівні керування. Вони в основному є частиною короткострокових планів. Цей вид рішення є програмувальним. Стратегічні рішення приймаються в зв'язку з виниклими складними проблемами і часто зв'язані з такими макроекономічними змінами, як стан економіки, конкуренція, переговори з профспілками.

4.4. Дослідницькі і кризисно-інтуітивні рішення

Розходження між цими рішення відбивають ступінь терміновості в процесі ухвалення рішення. Дослідницьке рішення – рішення, прийняте в умовах достатньої кількості часу. Кризисно-інтуітивне рішення – це спонтанне рішення, прийняте у відповідь на конкретну небезпеку. Таке рішення часте містить елемент емоцій, що або може бути виправданий логікою, або немає. Воно, засноване на інтуїції, може і не бути гарним.

4.5. Рішення на вибір можливостей у противагу рішенню, що проблемно-дозволяє

Розходження між цими рішення відбиває ступінь передбачливості при ухваленні рішення. Рішення на вибір можливостей – це рішення, прийняте менеджером, що, наприклад, має шляху одержання фірмою прибутку. Рішення, що проблемно-дозволяють - це рішення, прийняті у відповідь на конкретні проблеми. Менеджери повинні планувати вперед скорочення випадкових і кризових рішень і приділити більше часу дослідницьким рішенням, скорочуючи кількість кризових рішень.

5. Основні підходи до прийняття рішень

5.1. Централізований і децентралізований підходи

При централізованому підході акцент роблять на те, щоб рішення приймалися вищою ланкою керування, іноді – однією людиною. Але навіть при понад централізованій системі деякі рішення можуть прийматися на більш низькому управлінському рівні.

Децентралізований підхід заохочує менеджерів передавати відповідальність по прийняттю рішень на найнижчий управлінський рівень. Цей підхід охороняє головних менеджерів від можливості загрузнути в дрібних деталях щоденних операцій. Децентралізований підхід велику відповідальність і владу в прийнятті рішень людям з більш низьких рівнів керування. Ступінь децентралізації в процесі прийняття рішень є функція від декількох перемінних.

5.2. Груповий і індивідуальний підходи

У груповому підході до прийняття рішень менеджер і один чи більш служать працюють разом над однією проблемою. Групове прийняття рішень краще тоді, коли в менеджера є досить часу і засобів для ухвалення рішення і його здійснення. Індивідуальний підхід – є прийняття рішень тільки менеджером. Цей підхід часто переважніше, коли часу на ухвалення рішення чи небагато ухвалення групового рішення неможливо чисто фізично.

5.3. Система участі і неучасті в прийнятті рішень

При системі участі менеджер опитує людей, що будуть задіяні в прийнятті рішень. Успіх системи участі залежить від природи проблеми. Вона зв'язана з груповим підходом; може бути розглянута як процес консультацій. Одна з форм системи участі – «шухляда пропозицій». Створення робочих груп, що стають елементом самоврядування.

Якщо рішення не торкається таких сторін, що мали би відношення до конкретних працівників, то їх участь в ухваленні подібного рішення недоцільно.

5.4. Демократичний і дорадчий підходи

При демократичному підході рішення приймається на користь більшості. Цей підхід рідко використовується в організаціях, тому що він веде до того, що голосуючі по кожному питанню поділяються на «переможців» і «програвших». Демократичний підхід має схильність до конфліктів з ієрархічним пристроєм більшості організацій. Дорадчий підхід звичайно використовується як форма групового підходу, він утягує безліч людей у прийнятті рішень і шукає компроміс між усіма думками. Голосування тут – метод знайти консенсус. Негативні сторони дорадчого підходу.

ЗМ1СТОВИЙ МОДУЛЬ 3