Гігієна розумової праці

1. Місце наукової праці в науково-технічному прогресі та проблеми здоров’я працівників

Науково-технічний прогрес передбачає у сучасному виробничому процесі значну кількість трудівників інтелектуальної праці. Щораз більше трудових процесів переміщуються у сферу розумової і водночас складної нервово-психічної діяльності.

У процесі розумової праці весь час збільшується особиста відпові­дальність кожного працівника за його рішення у забезпеченні нормаль­ного та безпечного функціонування промислових об’єктів, паливно- енергетичних підприємств, транспорту тощо. Мислення оператора, включеного у систему „людина - машина” засвідчує, що воно є основ­ною ланкою у переробці інформації у системі самоуправління. Опе­ратор автоматичних технічних систем повинен опрацьовувати велику кількість інформації, приймати рішення та передавати команду маши­нам. Його помилки можуть призвести до аварій і катастроф. Якщо для робітників фізичної праці найважливішою є фізична активність, то для професій розумової праці характерною є перевага впливу психо­емоційних стресогенних впливів, що зумовлені дефіцитом часу, висо­кою відповідальністю та іншими виробничими та позавиробничими чинниками. Одним із надзвичайно важливих чинників є робота з комп’ютером, яка займає дедалі більше часу в людей розумової праці.

Автоматизація сучасного виробництва зумовлює підвищення розу­мового навантаження в середньому на 66,2 %. Характерною особли­вістю таких умов праці в наш час є зростання нервово-м’язової втоми, тобто виникає новий виробничо-професійний фактор - нервово-емо­ційна напруга праці.

Розумова праця - це діяльність людини, пов’язана з прийомами та переробкою інформації, що потребує переважно напруження сенсор­ного апарату, уваги й пам’яті, активізації процесів мислення, емо­ціональної сфери без значних фізичних зусиль (табл. 10.1)

Основною формою розумової праці є творча праця управлінців, вчителів і викладачів, лікарів, учнів і студентів, операторська праця, пов’язана з управлінням машинами тощо.

Розумова діяльність включає розумову працю, яка

:Ступінь напруженості уваги під час виконання різних процесів Робота	ВІДСОТОК уваги	Робота	ВІДСОТОК уваги
Підмітання підлоги	9	Гра на роялі	56
їзда на велосипеді	19	їзда на автомобілі по місту	54
Робота зі стругальним станком	15	Гра в настільний теніс	61
їзда автомобілем	35	Машинопис	78
Забивання цвяхів	43	Читання	100
Готування деяких блюд	53

• має перехідний характер від фізичної до розумової;

• вимагає уваги й активної діяльності;

• пов’язана з напруженням уваги в процесі виконання нових зав­дань;

• є творчою діяльністю;

• спрямована на досягнення віддаленої трудової мети.

У регуляції психічних процесів безпосередньо беруть участь три функціональні блоки головного мозку: блок регулювання тонусу та неспання; блок прийому, переробки і зберігання інформації; блок програмування, регуляції та контролю складних форм діяльності.

Фізіологічною особливістю розумової праці є те, що мозок, який становить всього 1,5 % від маси тіла людини, споживає понад 20 % енергетичних ресурсів кисню. Надходження крові до мозку, який пра­цює, збільшується у 8-10 разів порівняно зі станом спокою, зростає потреба в кисні та глюкозі, підвищується концентрація адреналіну, норадреаліну й кислот. Посилюється також використання глюкози, метіоніну, глютаміну та інших незамінних кислот і вітамінів групи В. Біохімічні зміни одночасно відбуваються в центральній нервовій сис­темі, у крові та інших органах і тканинах. Погіршується зорова праце­здатність.

У процесі розумової діяльності збільшується нервове навантаження, яке проявляється у підвищенні активності кіркових структур, що беруть участь у виконанні конкретної праці. Якщо в процесі фізичної праці переважає енергетичний аспект напруження, то під час розумової - інформаційний.Тривале розумове перевантаження порушує перебіг фізіологічних процесів, викликаючи втому - зниження рівня працездатності. Висока працездатність забезпечується лише тоді, коли життєвий ритм пра­вильно узгоджується з природними ритмами психофізіологічних функ­цій людини, яких у її добовому ритмі налічується понад 50.

Механізм розвитку втоми можна зобразити у вигляді змін функціо­нального стану у низці центральних і переферичних утворів нервової системи, які взаємозв’язані кільцевими залежностями. Комулятивний стан втоми, прояви якого не ліквідовуються ні щоденним, ні що­тижневим відпочинком, визначається як перевтома, тобто це вже пог- раничний передпатологічний стан.

Початок втоми є сигналом для припинення праці. Необхідне фі­зіологічне відновлення організму, для чого включаються гігієнічні оздоровчі заходи, які основані на організаційно-технологічних, сані- тарно-гігієнічних, фізіологоергономічних та лікувально-профілактич­них принципах.