конспект лекций Проэктный анализ

1.9 Проектно-кошторисна документація

1. Порядок розроблення проектно-кошторисної документації в Україні Проектно-пошукові роботи на створення інвестиційного проекту (ІП) в

Україні проводять на підставі договорів (контрактів) між учасниками цього проекту згідно зі ст. 324 Господарського кодексу України та іншими законодавчими і нормативними актами. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва регламентовано, перш за все, Державними будівельними нормами (ДБН) Держбуду України, у тому числі ДБН А.2.2-3-2004 та іншими.

Залежно від складності і призначення інвестиційні проекти (об'єкти чи комплекси будівництва) згідно з ДБН А.2.2-3-2004 п. 2.5 поділяються на стадії, а

крім того, за складністю - на категорії.

Стадій проектування є три, категорій складності об'єктів - п'ять. Для техніч-

но нескладних об'єктів, а також об'єктів з використанням проектів масового та повторного застосування І та II категорій складності проектування здійснюється:

-в одну стадію - робочий проект (РП);

-у дві стадії - для об'єктів цивільного призначення - ескізний проект (ЕП), а

для об'єктів виробничого призначення - техніко-економічний розрахунок (ТЕР) та для обох - робоча документація (Р).

Для об'єктів III категорії складності проектування здійснюється у дві стадії:

-ескізний проект;

-робоча документація.

Для об'єктів IV та V категорій складності, технічно складних щодо місто-

будівних, архітектурних, художніх та екологічних вимог, інженерного забезпе-

чення, впровадження нових будівельних технологій, конструкцій та матеріалів проектування виконується в три стадії:

- для об'єктів цивільного призначення - ескізний проект, а для об'єктів виробничого призначення - техніко-економічне обґрунтування (ТЕО);

-ескізний проект;

-робоча документація.

Ескізний проект розробляється для визначення принципових вимог до містобудівних, архітектурних, екологічних, функціональних та інших рішень комплексу чи об'єкта, підтвердження можливості створення їх як споруд цивільного призначення.

Техніко-економічне обґрунтування - розробляється для об'єктів виробничого призначення, які вимагають детального обґрунтування та визначення варіантів доцільності їх створення. Техніко-економічний розрахунок застосовується для технічно та технологічно нескладних об'єктів виробничого призначення. ТЕО

(ТЕР) обґрунтовує потужність виробничого комплексу, номенклатуру та якість проектної продукції, кооперацію виробництва, забезпечення сировиною, мате-

ріалами, напівфабрикатами, паливно-енергетичними ресурсами (ПЕР), пальним,

електро - та теплоенергією, водою, трудовими та іншими ресурсами,

розрахункову вартість та основні техніко-економічні показники. При розробці ТЕО (ТЕР) потрібно здійснювати всебічну оцінку впливів на навколишнє середовище (ОВНС) майбутнього виробничого комплексу.

2. Погодження, експертиза та затвердження проектної документації в Україні

Розробку, погодження, експертизу та затвердження проектної документації здійснюють згідно з ДБН А.2.2.-3-2004. ЕП, ТЕО, ТЕР, П, РП (затверджувальну частину) погоджують з місцевими органами містобудування та архітектури відповідно до місцевих правил забудови відносно архітектурно-планувальних рішень, розміщення, раціонального використання пропонованої для відведення території, відповідності передбачених рішень вимогам архітектурно-

планувального завдання, містобудівній документації.

1.10 Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) інвестиційного проекту

1. Попереднє техніко-економічне обґрунтування інвестиційного проекту (ІП)

Здійснення техніко-економічного обгрунтування ІП - завдання дороге і трудомістке. Тому перед виділенням коштів на таке обгрунтування потрібна попередня оцінка ідеї проекту, попереднє його обгрунтування. Це обгрунтування доцільно розглядати як проміжну стадію між вивченням проектних можливостей

і докладним техніко-економічним обґрунтуванням. Різниця між ними полягає у детальності здобутої інформації та аналізу проектних альтернатив. На стадії попереднього обґрунтування потрібно виконати огляд наявних альтернатив для головних компонентів обґрунтування. Попереднє обґрунтування має такі розділи:

•відомості про передумови та історію питання;

•можливі стратегії здійснення проекту або діяльності корпорації, межі проекту у зв'язку з аналізом ринку та концепцією маркетингу;

•сировина та допоміжні матеріали;

•місце розташування, розміщення устаткування;

•проектна документація та технологія, виробнича програма та виробнича потужність;

•структура управління та накладні витрати;

•трудові ресурси, управлінський персонал, витрати на робочу силу, потреба

унавчанні та пов'язані з ними витрати;

•графік реалізації проекту;

•фінансовий аналіз: інвестиційні, виробничі та маркетингові витрати,

розрахунок руху грошових потоків та аналіз комерційної рентабельності,

фінансування проекту, оцінка ринків;

•економічний аналіз: визначення економічних наслідків (у межах проекту).

Структура попереднього обгрунтування повинна збігатися зі структурою докладного або остаточного техніко-економічного обґрунтування (ТЕО).

Етап техніко-економічного обґрунтування інвестиційного проекту, коли приймається рішення про наявність технічних, екологічних, економічних і комерційних передумов для його практичної реалізації, здійснюється за певною схемою.

Після проведення необхідних досліджень, що передують прийняттю інвестиційного рішення, складається бізнес-план, максимально компактний за змістом і стандартний за формою документ, в якому викладено головне

спрямування інвестиційного проекту та його основні технічні і фінансово-

економічні параметри згідно з ТЕО.

Кількість розділів і деталізація бізнес-плану ІП залежить від його масштаб-

ності і конкретної сфери діяльності. Такий бізнес-план формується як підстава для одержання фінансової підтримки від потенційних інвесторів (для них він і призначений).

В Україні положення бізнес-плану, структура та вимоги до обгрунтування окремих його показників урегульовано Положенням про типовий бізнес-план, яке затверджено наказом Фонду державного майна України.

2.Техніко-економічне обґрунтування інвестиційного

проекту

Хоча ТЕО за змістом аналогічне попередньому обгрунтуванню, проте інвестиційний проект має бути опрацьований з великою ретельністю шляхом оперативного (зі зворотними зв'язками та взаємозалежностями) добору оптимальних характеристик, включаючи визначення всіх комерційних, технічних та підприємницьких ризиків.

Структура попереднього обгрунтування повинна збігатися зі структурою докладного техніко-економічного обгрунтування.

3. Стратегія підготовки та оцінка інвестиційного проекту Стратегія є центральною ланкою для підготовки ті оцінки інвестиційного

проекту. Вона становить основу відповідної концепції маркетингу, впливає на вибір місцерозташування, технічні параметри підприємства, ресурсні вимоги. У

першому розділі ТЕО формується попередні стратегія проекту, яка на етапі маркетингових досліджень підлягає перевірці з погляду маркетингу, після чого визначають рекомендовані стратегії проекту.

Визначальним для розробки стратегії проекту є визначення та сегментація ринку. Для визначення цілей та стратегій маркетингу потрібна інформація сильні і слабкі сторони конкурентів, власні сильні і слабкі сторони, специфічні потреби кінцевих споживачів, репутація фірми, попередня оцінка затрат.

2. ІНСТРУМЕНТАРІЙ, МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ ПРОЕКТНОГО АНАЛІЗУ

Основними питаннями цього розділу є:

■загальна характеристика показників і методів оцінки ефективності інвестиційних проектів;

■поняття цінності та вартості проекту, його явних і неявних вигід і затрат;

■цінність грошей у часі, їх теперішня і майбутня вартість та її визначення;

■нарощування і дисконтування грошових потоків;

■метод чистої приведеної вартості (NPV-метод);

■внутрішня норма дохідності (IRR);

■розрахунок періоду окупності інвестицій РР;

■визначення індексу прибутковості (рентабельності) РІ і коефіцієнта ефективності ARR інвестицій;

■аналіз альтернативних проектів та аналіз беззбитковості.

2.1Загальна характеристика показників і методів оцінки інвестиційних проектів

При обгрунтуванні та аналізі ефективності інвестиційних проектів

(фінансової, економічної), для оцінювання ефективності та порівняння доходів і

витрат за ними застосовується комплекс різноманітних показників і методів.

Наведемо деякі з них:

Ц- ціна (цінність) проекту;

В- вигоди проекту;

З - затрати за проектом; Р - вартість суми грошей тепер;

F — вартість суми грошей у майбутньому;

FV- майбутня вартість грошового потоку;

PV-теперішня вартість грошового потоку;

п - кількість періодів, на які робляться вкладення (рік, квартал, місяць, день); (1+ r)п— коефіцієнт (фактор) майбутньої вартості для r та n;

FVпр - реальна майбутня вартість грошей;

FVп - номінальна майбутня вартість грошей з урахуванням інфляції; rр - реальна процентна ставка прибутковості;

t - темп інфляції;

CF - періодичні надходження (відрахування) рівних за величиною грошових потоків;

CFk - (від Cash Flow) - елемент грошового потоку;

к - номер періоду, в якому розглядається грошовий потік; ІСt - інвестиційні витрати, здійснені за період t;

Рt - грошові надходження за період t;

Р - обсяг грошових надходжень від проектованого або введеного в

експлуатацію інвестиційного проекту;

Вi - потрібний для введення в експлуатацію інвестиційного проекту обсяг інвестиційних коштів;

Ве - обсяг експлуатаційних коштів, необхідних для функціонування виробничої потужності чи об'єкта;

Аt - сума річної амортизації основних фондів;

Т- експлуатаційна тривалість життя проекту (життєвий цикл), ураховуючи

експлуатацію (з отриманням доходів);

NPV- чиста приведена вартість проекту, метод її визначення; IRR - внутрішня норма дохідності;

РВР - період окупності проекту або коштів; DBP - дисконтний період окупності;

ARR - облікова норма дохідності, %;

PI - індекс прибутковості інвестиційного проекту;

K 1 - коефіцієнт приведення;

(1 r)t

r - річна ставка дисконту (процента) у теперішньому або реальному значенні; PVAn - теперішня вартість звичайного ануїтету;

PVIF (Present Value Interest Factor) - фактор теперішньої вартості майбутньої

суми грошей PVIF 1 ;

(1 r)n

FVAn (Future Value Annuities) - майбутня вартість ануїтету;

PVIFA (Present Value Interest Factor Annuities) - фактор теперішньої вартості ануїтету, коефіцієнта;

FVIF (Future Value Interest Factor) - майбутня вартість процентного фактора (множника), що визначається при здійсненні операції нарощування для визначення величини майбутньої вартості інвестованих коштів на кінець певного часового періоду.

2.2 Поняття цінності та вартості проекту, його явних і неявних вигід і затрат

Цінність проекту ( Ц ) - це різниця між його вигодами ( В ) та затратами ( 3 )

і виражається формулою:

Ц = В – З

(2.1)

Аналіз вигід і затрат є основою для прийняття рішення щодо інвестиційного проекту. Він дає можливість оцінити перевищення вигід від реалізації цього проекту над затратами на його впровадження.

При цьому треба пам'ятати, що цілі кожного з учасників проекту не однакові. Для підприємств і організацій незалежно від форм власності основною метою є отримання якомога більшого прибутку, а для суспільства загалом -

підвищення суспільного добробуту, збільшення кількості робочих місць для зниження рівня безробіття, забезпечення національної безпеки та інші.

Отже, з позиції економічного аналізу для більшості країн усе, що знижує національний дохід, відносять до затрат, а те, що його збільшує, - до вигід.

У проектному аналізі розрізняють явні і неявні вигоди і затрати. До явних відносять такі матеріальні вигоди (затрати), які зумовлені збільшенням

(зменшенням) затрат або отриманням додаткових доходів (витрат), величина яких піддається кількісному і якісному визначенню, і використовуються для підрахунків під час здійснення фінансового аналізу інвестиційного проекту.

До неявних вигід (затрат) належать такі, що не піддаються кількісному і якісному визначенню, проте обов'язково враховуються в економічній оцінці проекту з позиції оцінки суспільства. При цьому, як правило, з позиції економічного аналізу для оцінки вигід і затрат вартість ресурсів, продуктів і послуг визначається на альтернативній основі.

2.3 Цінність грошей у часі, теперішня і майбутня вартість

Проектний аналіз виконується на підставі використання відповідних методів, принципів та засобів, що є в арсеналі теоретичної і прикладної економіки.

Один із принципів проектного аналізу полягає в тому, що потрібно порівняти вигоди і затрати, що виникають у різний проміжок часу, зважаючи на те, що життєвий цикл проекту досить тривалий і що ціна протягом цього циклу змінюється, враховуючи норму прибутку, якою часто виступає позиковий капітал, інфляцію, ризики тощо. Тому є потреба розібратися в такому понятті, як

вартість грошей у часі. Воно означає, що грошова одиниця, отримана вчора,

вартує більше, ніж отримана сьогодні, що, наприклад, вартість долара сьогодні вища, ніж буде через рік.

В економічному та фінансовому аналізі вимірювання теперішньої і майбутньої вартості здійснюється однією грошовою міркою, яка має назву

приведення, або дисконтування. Ці ж прийоми застосовуються й у проектному

аналізі.

Майбутня вартість являє собою суму інвестованих у даний час коштів,

на яку вони мають перетворитися через відповідний проміжок часу з урахуванням певної ставки процента.

Під ставкою процента розуміється вимір часової вартості грошей (через рік,

два і т. ін.), сума процента на інвестиції, яка може бути отримана за даний проміжок часу.

Якщо інвестування здійснюється у короткому проміжку часу, то користуються простим процентом - сумою, що нараховано на початкову вартість вкладу в кінці одного періоду.

Якщо же інвестування здійснюється у тривалому періоді, то користуються

складним процентом. А це сума доходу, що утворюється в результаті інвестування за умови, що суму нарахованого процента не виплачують після і кожного періоду, а приєднують до суми основного вкладу й у подальшому платіжному періоді вона сама приносить дохід.

Процес зростання основної суми вкладу за рахунок нагромадження відсотків називається нарахуванням складного відсотка. А сума, отримана в результаті і нагромадження відсотків, називається майбутньою вартістю суми вкладу, на який після закінчення періоду здійснюється нарахування. Початкова ж сума вкладу називається теперішньою, або поточною, вартістю. Процес переходу від теперішньої вартості до майбутньої називається компаундуванням.

Компаундування (нарощування) - це операція визначення величини остаточної майбутньої вартості за допомогою складних процентів.

При розробленні оптимальних фінансових рішень у конкретних ситуаціях потрібно оцінити майбутню вартість інвестованих грошових коштів. Обчислення майбутньої вартості грошових вкладень (FVn), інвестованих на термін п років.

здійснюється за формулою:

FV PV (1 r)n	(2.2)
n

де P V - теперішня вартість грошових коштів, інвестованих у початковий період, грош. од.;

r - процентна ставка в теперішньому, або реальному, значенні,

коефіцієнт;

п - кількість періодів, на які роблять вкладення (рік, квартал, місяць,

день);

(1 + r)n - коефіцієнт (фактор) майбутньої вартості для r та п.

Для полегшення процедури знаходження показника попередньо розраховується величина множника (1 + r)n при різних значеннях r і п, при цьому використовується таблиця стандартних значень майбутньої вартості процентного фактора (множника) (FVIF - Future Value Interest Factor).

У цьому разі FVn визначається за формулою:

FVn PV FVIF

У фінансовому аналізі під стандартним часовим інтервалом прийнято розглядати один рік (360 днів).

У разі, коли додатково обумовлюється частота виплати процентів на вкладені кошти протягом року, формула розрахунку майбутньої вартості капіталу є такою:

FVn PV (1 mr )nm

де r - річна ставка, коефіцієнт;

m- кількість нарахувань за рік, одиниць;

n - термін вкладення грошових коштів, роки.

Нарахування процентів може бути щоденне, щомісячне, щоквартальне, раз на півріччя і раз на рік. Що більшу кількість разів протягом року будуть нараховуватися відсотки, то більшою буде FV у кінці n-го періоду. В

інвестиційному аналізі відношення r/m прийнято розглядати як цілу процентну ставку, а добуток п т - як термін інвестування.

Визначення теперішньої вартості грошей здійснюється за допомогою формули:

PV	FVn	(2.3)
	(1 r)n

яка є оберненою до формули (2.2). Або ж теперішню вартість знаходимо шляхом поділу майбутньої вартості на процентну ставку (1 + r) стільки разів, на скільки років ми вкладаємо гроші.

Для прийняття оптимальних фінансових рішень потрібно знати і враховувати в аналізі часовий інтервал дисконтування. Якщо нарахування процентів планується (чи відбулося) більше ніж один раз на рік, формула для значення РV буде такою:

	PVn	FVn			;	(2.3а)
		(1	r	)n m
			m

де r - річна процентна ставка, коефіцієнт;

т - кількість нарахувань за рік, одиниць;

п - термін вкладення грошових коштів, роки.

Для полегшення розрахунків при нарахуванні складного процента та при дисконтуванні існують таблиці, у яких для кожного року для кожної ставки процента наперед вирахувано величини (1 + r)n та (1 + r)-n. Ці величини називаються відповідно фактор складного процента (множник нарощування) та

фактор дисконтування (дисконтний множник).

Таким чином, дисконтування, як і нарощування складних процентів, базується на використанні ставки процента.

ЛЕКЦІЯ №5

2.4 Визначення теперішньої та майбутньої вартості

В інвестиційній діяльності постійно доводиться враховувати інфляційний фактор, який протягом часу знецінює вартість грошей (фінансових коштів),

знижує їх купівельну спроможність.

При розрахунках інвестиційних грошових потоків з урахуванням інфляції використовують два основні поняття: