ВСТУП

Розвиток ринкових відносин в економіці України й формування кон­курентного середовища об'єктивно вимагають створення адекватних методів управління підприємствами, серед яких особливе місце займає розробка стратегії їх розвитку з урахуванням невизначеності зовнішнього середовища й конкурентного оточення. Створення міцних конкурентних позицій економіки України передбачає підвищення рівня конкурентоспромож­ності національних товаровиробників, які повинні зосереджувати увагу не тільки на ефективності виробництва, а й на ефективності функціону­вання в конкурентному середовищі. Успішне функціонування вітчизняних промислових підприємств у складному і невизначеному середовищі вимагає від них мобілізації зусиль з гнучкості системи управління і виробничої системи, повного й комплексного використання власного стратегічного потенціалу і вміння протистояти конкурентам. Особливе значення набуває створення, ефективна реалізація та підтримка існуючих конкурентних переваг підприємства, які, власне, й забезпечують його конкурентоспроможність. Вирішення цього завдання потребує розробки науково-методичного забезпечення процесів оцінювання та формування ефективних і стійких конкурентних переваг підприємства. Проблеми оцінювання та формування конкурентних переваг підприємств є актуальни-ми для будь-якого ви­робника, оскільки від стійких конкурентних переваг залежить рівень конкурентоспроможності підприємства та стійкість його конкурентних позицій.

Значний науковий внесок у дослідження теоретичних проблем кон­куренції, конкурентних стратегій, конкурентоспроможності та конку- рентних переваг підприємств внесли такі закордонні вчені, як: Г. Азоєв, О. Градов, П. Забєлін, О.Абрамова, П. Зав'ялов, Ф. Котлер, Ж.-Ж. Ламбен, М. Портер, Дж. Робінсон, А. Сміт, Р. Фатхутдінов, О. Челенков, Й. Шумпетер, А. Юданов та ін. Се­ред вітчизняних дослідників цієї проблеми слід відзначити: А. Воронкову, В. Герасимчука, В. Диканя, Б. Кваснюка, М. Кизима, О. Тридіда, О. Тищен­ка, В. Шинкаренка та ін. Однак низку завдань теоретико - методичного обґрунтування класифікації, оцінювання, підтримки та формування кон­курентних переваг підприємства розроблено недостатньо повно і тому вони вимагають уточнення. Необхідність теоретичного обґрунтування, методичного забезпечення та розробки практичних рекомендацій щодо оцінювання та формування конкурентних переваг підприємства зумовила актуальність, мету та зав­дання дослідження.

Для вирішення цих питаннь виконувалася науково-дослідна робота, мета якої – розробка методичних рекомендацій щодо оцінки конкурентних переваг дорожнього підприємства.

Об`єкт дослідження: Оцінка рівня розвитку конкурентних переваг підприємства.

Предмет дослідження: Методи оцінки рівня розвитку конкурентних переваг підприємства.

Дослідження проводилося для підтвердження робочої гіпотези – розроблені рекомендації дозволять удосконалити оцінку конкурентних переваг дорожнього підприємства.

Досягнен­ня мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

• визначення сутності поняття «конкурентна перевага підприємства»;

• удосконалення моделі управління конкурентними перевагами підприємства;

• розробка показників оцінки рівня розвитку конкурентних переваг підприємства;

• вибір методу аналізу конкурентних переваг підприємств дорожнього господарства;

• розробка інформаційної бази аналізу конкурентних переваг підприємств дорожнього господарства;

• проведення інтегральної оцінки конкурентних переваг підприємства дорожнього господарства.

В результаті вирішення вище зазначених задач були одержані результати, наступного наукового рівня:

• отримало подальший розвиток поняття «конкурентна перевага підприємства» з точки зору максимальної ефективності використання ресурсів підприємства у порівнянні з аналогічними підприємствами;

• отримала подальший розвиток інформаційна база аналізу конкурентних переваг підприємства, яка на основі використання матричного методу аналізу дозволяє контролювати використання всіх ресурсів підприємства за допомогою відповідних показників.

• удосконалена модель управління конкурентними перевагами підприємства дорожнього господарства за допомогою додаткового етапу оцінки та аналізу розвитку конкурентних переваг, яка забезбечує узгодженість та взаємозв`язок ресурсів підприємства дорожнього господарства;

• удосконалена система показників аналізу конкурентних переваг шляхом доповнення її показниками, які більш глибоко характеризують ефективність діяльності підприємства.

• удосконалено алгоритм проведення оцінки конкурентних переваг підприємства дорожнього господарства.

Впровадження в практичну діяльність дорожніх підприємств одержаних результатів дозволить їм постійно оцінювати свій внутрішній стан, визначати ступінь досягнення успіху, відповідність визначеним цілям, та в разі виявлення критичних відхилень від обраного напрямку розвитку підприємства впливати на слабкі боки забезпечення конкурентної переваги.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ РІВНЯ РОЗВИТКУ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ ДОРОЖНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність поняття «конкурентна перевага підприємства»

Розвиток ринкових відносин в економіці України й формування конкурентного середовища об`єктивно вимагають створення адекватних методів управління підприємствами, серед яких особливе місце займає розробка стратегії їх розвитку з урахуванням невизначенності зовнішнього середовища й конкурентного оточення [1].

Конкуренція є необхідним елементом ринкового механізму і головною визначальною рисою, що розкриває переваги ринкової економіки перед економікою з централізованим плануванням. Саме вона сприяє прогресу ринкової економіки і є однією з фундаментальних економічних категорій [1].

Слово «конкуренція» походить від латинського «сoncurrentia», що означає «зіткнення», «змагання» [1]. В історичному аспекті теорія конкурентних переваг прийшла на зміну теорії порівняльних переваг. Порівняльні переваги, що лежать в основі конкурентоспроможності країни чи фірми, визначаються наявністю та використанням потенціалу підприємства, таких як трудові, сировинні ресурси, капітал, інфраструктура і т. ін. Але по мірі розвитку технологічних інновацій та глобалізації виробництва змінюється структура міжнародної конкуренції та на зміну порівняльним перевагам приходить нова парадигма - конкурентні переваги.

Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури показав, що єдиного термінологічного підходу до визначення конкурентних переваг та формування категоріального апарату теорії управління ними немає. Різні автори використовують такі поняття як «конкурентна позиція», «конкурентний статус», «конкурентний потенціал», «конкурентна відмінність», «конкурентоспроможність», конкурентостійкість» [3]. Кожне з цих понять з певною мірою охоплення характеризує підприємство в умовах конкуренції.

Так «конкурентна позиція» - це позиція, яку та чи інша компанія займає в своїй галузі у відповідності з певними результатами своєї діяльності та зі своїми перевагами і недоліками у порівнянні з конкурентами [4].

Наступне за ступенем охоплення є поняття «конкурентного статусу». Воно охоплює не тільки позицію підприємства на ринку (в галузі), але й ступінь володіння ним певних порівняльних переваг. На думку Градова А.П. [7] «конкурентний статус фірми повинен характеризувати передумови досягнення фірмою того чи іншого рівня конкурентої переваги». Він також стверджує, що рівень конкурентної переваги підприємства визначається його конкурентним статусом. Отже як висновок, можна сказати, що конкурентний статус визначається конкурентною позицією підприємства та є передмовою для досягнення певного рівня конкурентних переваг.

Ще одне поняття, що використовується в економічній літературі, - це «конкурентний потенціал». Ряд вчених визначають його як передумови збереження та збільшення конкурентних переваг. На думку В.С. Пономаренко [8] «потенціал підприємства становить сукупність всіх ресурсів суб`єкта господарювання і створювані ними можливості для виробництва конкурентоспроможних товарів». Забєлін П.В. та Миісеєва Н.К. [9] визначають його як «потенційну можливість (поточні передумови) зберігати та збільшувати конкурентоспроможність в довгосроковому періоді».

Варто відмітити, що конкурентний потенціал також визначається як передумови конкурентних переваг. Однак, якщо конкрентний статус передбачає передумови досягнення конкурентних переваг, то конкурентний потенціал передбачає збереження та збільшення конкурентних переваг.

Загальна логічна схема забезпечення конкурентоспроможності підприємства розроблена Шинкаренком В.Г. та Бондаренком А.С. [5] та представлена на рисунку 1.1. Вона визначає ієрархію досліджуваних понять. Варто звернути увагу на те, що ключовим елементом зовнішнього середовища, що визначає умови досягнення високого рівня конкурентоспроможності підприємства, є стан його конкурентного середовища [3].

Рисунок 1.1 – Місце конкурентної переваги в ієрархії досліджуваних понять [5]

В економічній практиці також застосовується термін «конкурентна відмінність», під яким розуміється «висока компетентність організації в певній сфері, яка дозволяє придбати та утримувати клієнтуру». Це дозволяє підприємству приваблювати та утримувати споживачів та, як результат, зберігати та нарощувати конкурентоспроможність. Однією з найважливіших категорій сучасної ринкової економіки є конкурентоспроможність. В залежності від об`єкту застосування цього терміну розрізняють декілька видів конкурентоспроможності (рисунок 1.2).

Конкурентоспроможність

Рисунок 1.2 – Види конкурентоспроможності залежно від об`єкту застосування [5]

Дані складові конкурентоспроможності тісно пов`язані між собою. Конкурентоспроможність продукції, робіт або послуг є одним з показників, що характеризує конкурентоспроможність підприємства, а конкурентоспроможність підприємства, в свою чергу, впливає на загальну конкурентоспроможність галузі (національної економіки).

Під конкурентоспроможністю товару, робіт або послуг розуміють все те, що здатне забезпечувати їх переваги на ринку, сприяючи їх успішному збуту в умовах конкуренції [5].

Необхідно відміти щодо поняття конкурентоспроможності продукції. Потреби споживачів на різних ринках не однакові: конкурентоспроможна продукція на одному ринку може не знайти збуту на іншому, тому оцінка рівня конкурентоспроможності товара (послуги) завжди пов`язана з визначенням ринку. Окрім того, потреби завжди динамічні так само, як динамічні умови конкуренції, тобто один і той самий товар може бути конкурентоздатним в один момент часу та втратити конкурентоспроможність в інший [5].

Поняття конкурентоспроможності підприємств значно складніше та ширше, ніж поняття конкурентоспроможності продукції і являє собою складне та комплексне поняття, яке аналізувалось багатьма дослідниками на основі різноманітних підходів.

Майкл Портер визначає конкурентоспроможність підприємства як «порівняльну перевагу по відношенню до інших фірм» [10]. Але в даному визначенні не йде мова про галузєве відношення підприємства. Більш повним, на мою думку, є визначення Градова А. П., який підкреслює, що «конкурентоспроможність фірми може бути визначена (оцінена) тільки в рамках груп фірм, що стосуються певної галузі, або фірм, що випускають товари (послуги) – субститути. Конкурентоспроможність можно виявити тільки порівнянням між собою цих фірм» [7].

Розглянувши дані визначення конкурентоспроможності підприємства, можна запропонувати синтетичне поняття цієї категорії, яке глибше відбиває її сутність та зміст. Отже, конкурентоспроможність підприємства – це його порівняльна перевага, рівень його компетенції відносно інших підприємств окремої галузі, а також здатність підприємства утримувати конкурентні позиції на відповідному ринку.

Під конкурентоспроможністю галузі слід розуміти ефективність роботи окремої галузі національного господарства, що оцінюється окрім традиційних критеріїв за показниками, що характерні та описують міру живучості і динамічності галузі при різних варіантах розвитку економіки даної країни і всього світу в цілому [6].

Отримані конкурентні переваги та конкурентоспроможність підприємства необхідно утримувати та нарощувати. Для цього в економічній теорії існує термін «конкурентостійкість». Це поняття характеризує два напрямки: участь у конкурентній боротьбі та стійкість підприємства.

Тридід О.М. стверджує, що: «під конкурентостійкістю підприємства мається на увазі здатність підприємства в порівнянні з конкурентами протистояти дестабілізуючому впливу факторів зовнішнього середовища» [11]. Однак, на мою думку, конкурентостійкість залежить не лише від факторів зовнішнього оточення, оскільки зміни у внутрішньому середовищі підприємства також можуть мати негативні наслідки. Тому, стійкість підприємства повинна протистояти факторам як внутрішнього, так і зовнішнього середовища підприємства.

Сумін В.А. більш точно визначає конкурентостійкість підприємства, а саме, як здатність підприємства, що знаходилось під впливом несприятливого відхилення за межі її допустимого значення, повернутися у стан рівноваги за рахунок власних або позикових ресурсів, перепрофілювання виробництв тощо [12].

На мою думку поняття конкурентостійкості підприємства характеризує не лише його порівняльні переваги та їх стійкість щодо зовнішнього середовища, але й здатність протистояти дестабілізуючим факторам внутрішнього середовища та повернутись у попереднє положення.

Автором запропонована схема щодо визначення місця конкурентостійкості підприємства та залежності даного поняття від факторів зовнішнього та внутрішнього середовища (рисунок 1.3).

Вплив факторів зовнішнього оточення

Рисунок 1.3 – Місце конкурентостійкості підприємства відносно розглянутих понять

Особливе значення, з точки зору забезпечення високих фінансових результатів і стійкої конкурентної позиції підприємств дорожнього господарства, набуває створення, ефективна реалізація та підтримка існуючих конкурентних переваг підприємства, які власне й забезпечуєть його конкурентоспроможність. Вирішення цього завдання потребує розробки науково – методичного забезпечення процесів оцінювання та формування ефективних і стійких конкурентних переваг підприємства [1].

Дослідженням конкурентних переваг підприємства займалися такі вчені як А.П. Градов, І.П.Отенко, Г.Л. Азоєв, А.П. Челєнков, М. Портер, Р.А. Фатхутдінов, В.Г. Шинкаренко, А.С. Бондаренко тощо.

Визначення авторів щодо поняття «конкурентна перевага підприємства», їх переваги та недоліки представлено у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 – Визначення поняття «конкурентна перевага підприємства»

Автор	Сутність поняття	Переваги	Недоліки
1	2	3	4
А.П. Градов	Глобальна ціль еконо-мічної стратегії фірми і галузі національної еко-номіки. Найбільша про-дуктивність викорис-тання ресурсів підпри-ємства, що забезпечує досягнення конкурент-них переваг [7]	Розкриває сутність досліджуваної категорії і відобра-жає, яким чином можливе досягнен-ня конкурентних переваг для під-приємств	Визначення відображає тільки внутрішній стан підприємства, не врахо-вуючи особливості зов-нішнього середовища, яке також впливає на його конкурентоспроможність
І.П.Отенко	Система, що відповідає меті створення і функ-ціонування любого під-приємства – одержання прибутку – і відображає ринкову спрямованість його діяльності – задо-волення споживачів [3].	Застосування сис-темного підходу, що розглядає конкурентні пере-ваги в тісному взаємозв`язку, як єдине ціле. Акцен-тується увагу на управлінні пере-вагами. З одного боку, управління є основним факто-ром дослідження, формування, збе-реження, підтрим-ки та розвитку конкурентних пе-реваг підпри-ємства. З другого – суб`єкти управ-ління – люди з їх навичками, вмін-нями і спро-можностями (засо-бами, методами, інструментами) – є визначальною кон-курентною перева-гою підприємства.	Автор розглядає дане поняття тільки з точки зору ефективного управ-ління властивостями то-вару і не враховує інші важливі процеси, що відбуваються на підпри-ємстві та являють собою потенційні переваги щдо конкурентів.
Г.Л.Азоєв	Факт, що фіксується в результаті реальних і очевидних переваг покупців [4].	Врахування думки споживачів, а не лише підприємств-конкурентів, що сприяє безперервному вдосконаленню товарів та послуг.	Поняття не досить повно розкриває зміст досліджуваної категорії і розглядає його тільки з точки зору переваг для покупців.

Продовження таблиці 1.1

1	2	3	4
А.П. Челєнков	Концентрований прояв пе-реваги над конкурентами в економічній, технічній, організаційній сферах ді-яльності підприємства,яку можна вимірити певними показниками [13].	Відображає шляхи виникнення конку-рентних переваг підприємства, а отже й «слабкі» місця, на які слід звернути увагу.	Поняття не досить повно розкриває зміст категорії і розглядає його тільки з точки зору переваг для підприємств-конкурентів.
М. Портер	Перевага фірми в якійсь області чи діяльності у випуску товарів, у порів-нянні з конкуруючими фірмами [10].	Акцентується ува-га на певному пре-валюванні підпри-ємства не лише з боку споживачів, але й з боку кон-курентів	Автор не розглядає шляхи утворення конку-рентних переваг та спо-соби їх вимірювання. Тобто визначення не дає змогу оцінити та кіль-кісно розрахувати показ-ники, що характеризу-ють діяльність підприє-мства, і зрозуміти чи має підприємство конкурен-тні переваги в якійсь сфері, чи ні.
В.Ф. Фатхутді-нов	Властива системі яка-небудь ексклюзивна цін-ність, що дає їй перевагу над конкурентами [14].	Широко охоплює-ться діяльність під-приємства. Поняття визначається як пе-ревага над конкуре-нтами у будь-чому	Не визначає конкретно за рахунок яких показ-ників можливе досягнен-ня конкурентних переваг підприємства
В.Г. Шинкаренко, А.С. Бондаренко	Висока компетентність підприємства у порівнянні зі своїми конкурентами, засновану на досягнутому рівні конкурентного ста-тусу, достатності й ефек-тивності використання конкурентного потенціалу [5].	Визначення роз-глядається як ре-зультат діяльності підприємства та ефективне викорис-тання його потенці-алу. Воно базується на рівні конкурент-ного статусу, на досягненні певних позицій, яке займає підприємство від-носно конкурентів.	Сутність поняття розгля-дається тільки з точки зору переваг для під-приємств-конкурентів.
А.Гнилицька	Категорія, що визначає максимальну ефектив-ність використання потенціалу дорожнього підприємства, який харак-теризується сукупністю ресурсів та відповідними показниками у порівнянні з його конкурентами	Акцентується увагу на ефективності ви-користання потен-ціалу підприємства, тобто його ресурсів з урахуванням осо-бливостей дорож-нього підприємства (матеріало-, та ене-ргомісткість тощо).

Отже, проаналізувавши різні підходи до визначення поняття «конкурентна перевага» можна зробити висновок, що не існує єдиного ствердження щодо даної категорії. Спектр її визначення досить широкий - від однієї з характеристик, яка властива товару або пуслузі до глобальної цілі економічної стратегії фірми і галузі.

Конкурентні переваги підприємства визначають відповідну позицію підприємства на ринку. Наявність у підприємства певних переваг перед конкурентами визначає його конкурентоспроможність. Поняття «конкурентна перевага» та «конкурентоспроможність» часто ототожнюються між собою. Але, з точки зору автора, ці поняття не однакові. Аналогія між поняттями конкурентної переваги і конкурентоспроможності має під собою вагомі підстави. Разом з тим між даними поняттями є причинно - наслідкове розходження (рисунок 1.4) [5].

вплив

на формування

К онкурентні переваги Конкурентоспроможність

підприємства

Рисунок 1.4 - Зв`язок досліджуваних понять [5]

Щодо вивчення конкурентних переваг підприємств дорожнього господарства необхідно відмітити наукові розробки та праці О.С. Абрамової та О.М. Тищенка які розглядали конкурентні переваги підприємства, їх управління та оцінку з позицій комплексного ресурсного підходу [2].

Відповідно до цього підходу переваги підприємства визначаються факторами - ресурсами підприємства, що перебувають в його розпорядженні і входять до складу потенціалу підприємства [2]. Із закономірності цілісності підходу слідує, що в результаті взаємодії всіх складових системи досягається ефект цілісності, тобто виходять нові властивості, якими кожен окремий вид ресурсу не володіє. Ресурси підприємства допомагають формувати його конкурентні переваги і здійснювати їх ефективне та якісне управління.

Вивчення конкурентних переваг має велике значення для управління дорожнім підприємством, оскільки розвиток організації неминуче пов'язаний конкуренцією і протистоянням на ринку іншим виробникам і постачальникам аналогічній продукції. Разом з тим дорожнє господарство має ряд особливостей, на які необхідно звернути увагу при вивченні його конкурентних переваг. До таких особливостей належать: матеріаломісткість, енергомісткість галузі, використання специфічної техніки та витратних технологій, здійснення робіт з відривом від виробництва, сезонність робіт тощо. Ці особливості й визначають конкурентоспроможність та конкурентостійкість дорожніх підприємств.

Таким чином, конкурентні переваги дорожнього підприємства не можливо визначити, не враховуючи його специфіку. Саме для цього управління конкурентними перевагами необхідно починати з управіління ресурсним потенціалом, адже саме він і визначає специфіку дорожнього підприємства.

Проаналізувавши певну кількість підходів до визначення поняття конкурентної переваги та звернувши увагу на наукові розробки О.С. Абрамової, можна зробити висновок, що конкурентні переваги дорожнього підприємства необхідно обов`язково розглядати з позицій системного підходу. Автор науково-дослідницької роботи приєднується до думки Абрамової О.С. щодо ресурсного підходу до вивчення конкурентних переваг підприємства дорожнього господарства. Тільки з урахуванням усіх ресурсів можна провести комплексний аналіз та оцінку конкурентних переваг підприємства дорожньої галузі, тому що саме вони відображають особливості діяльності підприємства дорожньої галузі та всебічно відбивають процеси, які здійснюються на підприємстві. Наприклад, наявність на підприємстві техніко-технологічної бази, висококваліфікованого персоналу, сучасних матеріалів, наявність необхідних коштів, надійної організаційної струтури керування, ефективної системи інформування, а також високі просторові показники можуть дати підприємству більші можливості щодо створення та утримання конкурентних переваг [2]. Ресурсний підхід дає можливість отримати необхідні дані діяльності, в процесі обробки та оцінки яких формуються конкурентні переваги та стають помітними недоліки діяльності підприємства.

Для удосконалення оцінки рівня розвитку конкурентних переваг дорожнього підприємства пропонується розглядати конкурентні переваги на основі вивчення потенціалу підприємства, основою якого є сукупні ресурси підприємства. Виходячи з вищерозглянутих категорій, можна зробити висновок, що потенціал підприємства є важливою передумовою досягнення конкурентних переваг, тому при здійсненні оцінки конкурентних переваг необхідно проводити оцінку складових потенціалу підприємства, а саме наявних на підприємстві ресурсів. Кожний вид ресурсу характеризується певними показниками, які визначають його наявність та ступінь використання. На базі оцінки ефективності використання усіх ресурсів доцільно проводити оцінку конкурентних переваг підприємства.

Отже автором пропонується розглядати конкурентні переваги підприємства як результат ефективного використання потенціалу підприємства дорожнього господарства, який складається із усіх наявних на підприємстві ресурсів та ступеня їх використання.

Виходячи з проаналізованих визначень конкурентної переваги, запропонованих низкою вчених та розглянувши данне поняття з точки зору дорожнього господарства пропонується розглядати конкурентні переваги підприємства дорожнього господарства як категорію, що визначає максимальну ефективність використання наявних на підприємстві ресурсів, яка характеризується відповідними показниками у порівнянні з його конкурентами [47].

Таким чином на основі ретельного аналізу основних категорій конкуренції та сутності конкурентних переваг були розглянуті види ресурсів дорожнього підприємства, визначені показники, що характеризують наявність та ступінь їх використання та сформовано визначення конкурентних переваг підприємств дорожнього господарства на базі потенціалу підприємства, що визначається сукупністю усіх наявних ресурсів на підприємстві.

Визначення сутності поняття «конкурентна перевага підприємства» дозволяє визначити чинники, які впливають на конкурентні переваги та звернути увагу на «сильні» та «слабкі» місця підприємства. Існує багато факторів, які можуть створювати конкурентні переваги, та на які орієнтується підприємство. Завдяки визначенню видів конкурентних переваг підприємство може ефективно оцінювати та управляти ними, забезпечуючи таким чином відповідний рівень розвитку підприємства та певну позицію на ринку.