- •1.Бюджет - основний фінансовий паан держави
- •2.Бюджетний дефіцит: поняття і причини виникнення.
- •3.Бюджетний устрій та бюджетна система.
- •4.Видатки бюджету на державне управління, їх склад і призначення
- •5.Видатки бюджету на економічну діяльність держави: склад, призначення і роль.
- •6.Видатки бюджету на соціальний захист населення, їх склад та призначення.
- •7.Видатки бюджету на судові органи, прокуратуру та правоохоронну діяльність.
- •8. Видатки бюджету на фінансування фізичної культури та молодіжної політики.
- •9.Види бюджетного дефіциту. Джерела покриття бюджетного дефіциту
- •10.Державний борг та його структура.
- •11.Неподаткові надходження бюджету, їх класифікація
- •12.Основи кошторисного фінансування.
- •13. Погашення державного боргу та політика його реструктуризації.
- •14.Податкові доходи бюджету та податкова політика держави.
- •15. Порядок складання, розгляду та затвердження державного бюджету в Україні.
- •16 Порядок складання, розгляду та затвердження місцевих бюджетів.
- •17.Принципи побудови бюджетної системи.
- •18. Причини, наслідки дефіциту
- •19. Система видатків бюджету, їх класифікація
- •20. Склад і структура доходів Державного бюджету України
- •21.Склад і структура бюджетної системи України.
- •22. Склад і структура видатків на оборону та на правоохоронну діяльність
- •23.Сутність бюджету як економічної категорії.
- •24. Сутність, призначення та форми державного кредиту.
- •25.Суть бюджетного планування.
- •Юридична база.
- •Завдання, принципи, методи.
13. Погашення державного боргу та політика його реструктуризації.
Погашення боргу — це виконання боргових зобов’язань перед кредиторами щодо сплати основної суми боргу, визначеної угодою про позики або номінальної вартості державних цінних паперів.
Погашення та обслуговування державного боргу може здійснюватися у грошовій формі, а за згодою з кредитором — шляхом постачання товарів (послуг), заліку зустрічної вимоги та іншими засобами відповідно до чинного законодавства України.
Сучасна світова практика виробила такі способи коригування політики державного боргу, як новація, конверсія, консолідація, уніфікація, відстрочення погашення, реструктуризація, анулювання.
Новація — це домовленість між позичальником та кредитором щодо зміни певного кредиту та інших зобов’язань.
Конверсія — це зміна доходності по кредитах. Вона відбувається за умови зміни ситуації на фінансовому ринку чи погіршенням фінансового стану держави, що характеризується обмеженими можливостями сплати передбаченого доходу.
Консолідація — це переоформлення зобов’язання на раніше отриманий кредит на новий кредит з метою його продовження на новий термін. Тобто зобов’язання попереднього кредиту переоформляється на новий термін у формі облігацій.
Уніфікація — це об’єднання кількох кредитів в один, чим спрощується управління державним боргом. Уніфікація може проводитися окремо від консолідації або у поєднанні з нею.
Відстрочення погашення боргу означає перенесення термінів виплати заборгованості. За період перенесення погашення боргу виплата доходів не проводиться.
Реструктуризація боргу являє собою використання зазначених способів коригування боргу в комплексі або частково. При реструктуризації боргу умови його обслуговування ( процент, сума, строки сплати) переглядаються. Найпоширенішою є реструктуризація офіційного боргу, яка відбувається в рамках «Паризького клубу». Найбіднішим країнам-боржникам з метою полегшення боргового тягаря пропонується вибір одного із варіантів допомоги з боку урядів-кредиторів, які є членами «Паризького клубу». Офіційні кредитори надають такі види допомоги: часткове анулювання боргу; подальше продовження термінів дії боргових зобов’язань; зниження відсотків за обслуговування боргу.
Анулювання боргів означає повну відмову держави від своєї заборгованості. Водночас авторитет держави залежить від об’єктивності позиції держави щодо визнання (невизнання) нею своїх боргів і забезпечення їх повного погашення у визначені терміни.
14.Податкові доходи бюджету та податкова політика держави.
Держава фінансує свої видатки насамперед за рахунок податкових надходжень. Як відомо, податки — це частина доходу, що сплачується фірмами та домогосподарствами у розмірі, встановленому законом. У вузькому понятті до податків належать фіскальні вилучення, що утворюють доход державного бюджету. В широкому понятті під податками розуміють всі фіскальні вилучення, встановлені державою, в тому числі відрахування до цільових позабюджетних фондів (наприклад, внески до державного пенсійного фонду).
Податки впливають на економіку через використовуваний доход економічних агентів та зміну відносних цін. У залежності від системи оподаткування, вплив податкової політики на макроекономічні змінні може проявлятися по-різному. В цілому зниження податків стимулює зростання приватних витрат і сукупної пропозиції. Зростання податків, навпаки, призводить до їхнього скорочення. Рівень оподаткування (податковий тягар) в економіці вимірюється відношенням загальної суми фіскальних вилучень до суми доходів фірм і домогоспо-дарств (ставка сумарного оподаткування доходів, або середня ставка податку) (див. част. І, тема 16). Ступінь фактичного податкового навантаження на приватний сектор визначається чистими податковими надходженнями, які утворюються різницею між величиною загальних податкових надходжень до державного бюджету і сумою трансфертів держави приватному секторові. У відповідності із залежністю, яку описує ця крива, обсяг податкових надходжень залежить від середньої ставки податку і величини доходу (ВВП). Якщо ставка оподаткування дорівнює нулеві, то держава не отримує податків. Підвищення ставки податку від 0% до певного рівня т супроводжується збільшенням податкових надходжень до бюджету. Але подальше збільшення податкового навантаження шляхом підвищення сумарної ставки податків пригнічує виробництво і викликає скорочення сукупних доходів і витрат — джерела податків, або податкової бази. Підвищення ставки податку (від т до 100%) супроводжується скороченням податкових надходжень до бюджету. Сумарна ставка оподаткування на рівні 100% означає, що держава намагається вилучити у економічних аґентів весь одержаний ними доход. За таких умов відкрита приватна економічна діяльність втрачає сенс і припиняється, економіка стає «тіньовою», а держава залишається без доходів.
До загальнодержавних належать такі податки та збори: 1. податок на прибуток підприємств;
2. податок на доходи фізичних осіб; 3. податок на додану вартість; 4. акцизний податок;
5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу; 6. екологічний податок;
7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України; 8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні; 9. плата за користування надрами; 10. плата за землю; 11. збір за користування радіочастотним ресурсом України; 12. збір за спеціальне використання води; 13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів; 14. фіксований сільськогосподарський податок; 15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; 16. мито; 17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; 18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
Місцеві податки та збори До місцевих податків належать: 1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; 2. єдиний податок.
До місцевих зборів належать: 1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
.2. збір за місця для паркування транспортних засобів; 3. туристичний збір.