13. Погашення державного боргу та політика його реструктуризації.

Погашення боргу — це виконання боргових зобов’язань перед кре­диторами щодо сплати основної суми боргу, визначеної угодою про позики або номінальної вартості державних цінних паперів.

Погашення та обслуговування державного боргу може здійснюва­тися у грошовій формі, а за згодою з кредитором — шляхом постачан­ня товарів (послуг), заліку зустрічної вимоги та іншими засобами відповідно до чинного законодавства України.

Сучасна світова практика виробила такі способи коригування політики державного боргу, як новація, конверсія, консолідація, уніфікація, відстрочення погашення, реструктуризація, анулювання.

Новація — це домовленість між позичальником та кредитором що­до зміни певного кредиту та інших зобов’язань.

Конверсія — це зміна доходності по кредитах. Вона відбувається за умови зміни ситуації на фінансовому ринку чи погіршенням фінансо­вого стану держави, що характеризується обмеженими можливостями сплати передбаченого доходу.

Консолідація — це переоформлення зобов’язання на раніше отри­маний кредит на новий кредит з метою його продовження на новий термін. Тобто зобов’язання попереднього кредиту переоформляється на новий термін у формі облігацій.

Уніфікація — це об’єднання кількох кредитів в один, чим спро­щується управління державним боргом. Уніфікація може проводити­ся окремо від консолідації або у поєднанні з нею.

Відстрочення погашення боргу означає перенесення термінів ви­плати заборгованості. За період перенесення погашення боргу випла­та доходів не проводиться.

Реструктуризація боргу являє собою використання зазначених способів коригування боргу в комплексі або частково. При реструктуризації боргу умови його обслуговування ( процент, сума, строки сплати) переглядаються. Найпоширенішою є реструктуризація офіційного боргу, яка відбувається в рамках «Паризького клубу». Найбіднішим країнам-боржникам з метою полегшення боргового тягаря пропонується вибір одного із варіантів допомоги з боку урядів-кредиторів, які є членами «Паризького клубу». Офіційні кредитори надають такі види допомоги: часткове анулювання боргу; подальше продовження термінів дії боргових зобов’язань; зниження відсотків за обслуговування боргу.

Анулювання боргів означає повну відмову держави від своєї забор­гованості. Водночас авторитет держави залежить від об’єктивності по­зиції держави щодо визнання (невизнання) нею своїх боргів і забезпе­чення їх повного погашення у визначені терміни.

14.Податкові доходи бюджету та податкова політика держави.

Держава фінансує свої видатки насамперед за рахунок податкових надходжень. Як відомо, податки — це частина доходу, що сплачується фірмами та домогосподарствами у розмірі, встановленому законом. У вузькому понятті до податків належать фіскальні вилучення, що утворюють доход державного бюджету. В широкому понятті під податками розуміють всі фіс­кальні вилучення, встановлені державою, в тому числі відрахування до цільових позабюджетних фондів (наприклад, внески до державного пенсійного фонду).

Податки впливають на економіку через використовуваний доход еко­номічних агентів та зміну відносних цін. У залежності від системи оподат­кування, вплив податкової політики на макроекономічні змінні може про­являтися по-різному. В цілому зниження податків стимулює зростання при­ватних витрат і сукупної пропозиції. Зростання податків, навпаки, призво­дить до їхнього скорочення. Рівень оподаткування (по­датковий тягар) в економіці вимірюється відношенням загаль­ної суми фіскальних вилучень до суми доходів фірм і домогоспо-дарств (ставка сумарного оподат­кування доходів, або середня ставка податку) (див. част. І, тема 16). Ступінь фактичного податкового навантаження на приватний сектор визначається чистими податкови­ми надходженнями, які утворю­ються різницею між величиною за­гальних податкових надходжень до державного бюджету і сумою тран­сфертів держави приватному сек­торові. У відповідності із залежністю, яку описує ця крива, обсяг податкових надходжень залежить від середньої ставки податку і величини доходу (ВВП). Якщо ставка оподаткування дорівнює нулеві, то держава не отримує податків. Підвищення ставки податку від 0% до певного рівня т супроводжується збільшенням податкових надходжень до бюджету. Але подальше збільшен­ня податкового навантаження шляхом підвищення сумарної ставки податків пригнічує виробництво і викликає скорочення сукупних доходів і витрат — джерела податків, або податкової бази. Підвищення ставки податку (від т до 100%) супроводжується скороченням податкових надходжень до бюдже­ту. Сумарна ставка оподаткування на рівні 100% означає, що держава нама­гається вилучити у економічних аґентів весь одержаний ними доход. За таких умов відкрита приватна економічна діяльність втрачає сенс і припи­няється, економіка стає «тіньовою», а держава залишається без доходів.

До загальнодержавних належать такі податки та збори: 1. податок на прибуток підприємств;

2. податок на доходи фізичних осіб; 3. податок на додану вартість; 4. акцизний податок;

5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу; 6. екологічний податок;

7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України; 8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні; 9. плата за користування надрами; 10. плата за землю; 11. збір за користування радіочастотним ресурсом України; 12. збір за спеціальне використання води; 13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів; 14. фіксований сільськогосподарський податок; 15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; 16. мито; 17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; 18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Місцеві податки та збори До місцевих податків належать: 1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; 2. єдиний податок.

До місцевих зборів належать: 1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

.2. збір за місця для паркування транспортних засобів; 3. туристичний збір.