10.Державний борг та його структура.

Державний борг – сума заборгованості держави перед своїми кредиторами. Розрізняють внутрішній і зовнішній поточний капітальний борг.

Головні причини виникнення державного боргу [ДБ]:

• хронічни йдефіцит державного бюджету;

• перевищення темпів зростання державних видатків над темпами зростання державних доходів;

• розширення економічної функції держави;

• залучення коштів нерезидентів з метою підтримки стабільності національної валюти;

• вплив політичних бізнес-циклів (надмірне збільшення державних видатків нарпередодні виборів з метою завоювання популярності у виборців) тощо.

Державний борг складається з:

1) внутрішнього державного боргу – заборгованості держави по випущених і непогашених внутрішніх державних позиках;

2) зовнішнього державного боргу – заборгованості кредиторам за межами даної країни у вигляді фінансових зобов’язань країни по відношенню до іноземних кредиторів на певну дату.

Загальний обсяг внутрішньої заборгованості держави поділяються на дві частини:

- Монетиризований борг, який складається з боргів опосередкований кредитними стосунками держави з банками;

- Немонетиризований борг, що складається з 1) невиконаних державою фінансових зобов’язань, передбачених чинним законодавством; 2) із заборгованості по господарських стосунках з реальним сектором еконоімки.

До наслідків державного боргу належать:

1) короткострокові: існують як проблема «витіснення» , що виникає через підвищення ринкових відсоткових ставок, яке виникає у випадку фіннасування бюджетного дефіциту за допомогою випуску державних ЦП;

2) збільшення боргу у довгостроковому періоді призводять до заміщення приватного каптілау державним боргом.

Обслуговування державного боргу – сукупність заходів держави з розміщення облігацій та інших ЦП, погашення позик, виплати процентів по них, уточнення і зміни умов погашення випущених позик, визначення умов і порядку випуску нових державних ЦП.

Розміри державного внутрішнього боргу України, його структуру, джерела і строки погашення встановлює ВРУ одночасно з затвердженням Державного бюджету України.

Джерелами погашення зовнішнього боргу є:

• бюджет;

• валютні надходження від експорту;

• золотовалютні резерви;

• кошти, отримані від приватизації державного майна;

• рефінансування.

Через недостатню платоспроможність держави можуть застосовуватись такі методи:

• конверсія;

• консолідація;

• уніфікація;

• обмін облігацій з регресивним співвідношенням;

• відстрочка погашення;

• анулювання позики.

11.Неподаткові надходження бюджету, їх класифікація

• Неподаткові надходження.

Доходи від власності та підприємницької діяльності: надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України; рентна плата.

• Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу: плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого державного майна; державне мито; митні збори.

• Надходження від штрафів та фінансових санкцій.

• Власні надходження бюджетних установ.

• Інші неподаткові надходження: надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, організацій та установ, щодо яких минув строк позовної давності; надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України та інших, утворених згідно з законодавством військових формувань тощо.

• 3. Доходи від операцій з капіталом: надходження від продажу основного капіталу; надходження від реалізації державних запасів товарів; надходження від продажу землі та нематеріальних активів.

• 4. Міжбюджетні трансферти, тобто кошти, що надходять з місцевих бюджетів.

• Доходи місцевих бюджетів становлять основу фінансів місцевого самоврядування. За своїм змістом доходи бюджетів локального рівня формуються у процесі суспільного відтворення і мобілізуються органами місцевої влади як доходи відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Вони є підсистемою державних доходів і поділяються відповідно до ланок бюджетної системи, зокрема, на доходи:

• — бюджету Автономної Республіки Крим;

• — обласних бюджетів;

• — бюджетів міст Києва та Севастополя;

• — районних бюджетів;

• — бюджетів міст обласного підпорядкування;

• — бюджетів місцевого самоврядування.

• Доходи місцевих бюджетів зараховуються до спеціального та загального фондів. Загальний фонд акумулює кошти, які мають загальнодержавний характер і в подальшому перерозподіляються. У спеціальному фонді зосереджуються кошти бюджетних установ, у тому числі спеціальні державні цільові фонди, які не підлягають перерозподілу і використовуються за цільовим призначенням