22. Склад і структура видатків на оборону та на правоохоронну діяльність

Видатки на оборону та безпеку держави, як і видатки на управління, зумовлені природою і функціями держави, необхідністю захисту її інтересів у міжнародному співтоваристві. Законом «Про оборону України» визначено воєнну доктрину держави, яка ґрунтується на принципах оборонної достатності Збройних сил і на тому, що Україна не визнає війну як засіб розв'язання міжнародних проблем; прагне до нейтралітету та дотримання неядерних принципів, а тому поставила за мету не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї. Україна не має територіальних претензій до жодної держави і не бачить у жодному народові образ ворога, ніколи першою не розпочне бойових дій проти будь-якої країни, якщо не стане сама об'єктом агресії.Виходячи із спрямованості воєнної доктрини особливістю видатків на національну оборону і безпеку є те, що вони не пов'язані з проведенням агресії, війн, з участю у міжнародних конфліктах тощо. Головне завдання, яке стоїть перед Збройними силами України, це захист державного суверенітету, незалежності та територіальної цілісності. Україна виступає на світовій арені за послідовне втілення принципу неподільності та гарантування безпеки усіх держав за безпеки кожної, а також за право всіх держав обирати ті засоби безпеки, які вони вважають за доцільне.

Отже, абсолютні обсяги видатків на оборону і безпеку держави визначаються багатьма чинниками, серед яких:

— міжнародне становище та пріоритети зовнішньої державної політики;

— участь у військових угрупованнях;

— рівень розвитку економіки і фінансові можливості держави з фінансування оборони;

— територія країни, довжина та характер кордонів;

— обсяг грошового утримання та пенсійного забезпечення військовослужбовців;

— рівень цін на сучасну військову техніку, вартість та обсяги поставок для армії і флоту;

— витрати на культурно-побутові потреби військовослужбовців.

Видатки на оборону та безпеку держави мають непродуктивний характер, оскільки вони не сприяють приросту ВВП, розвитку продуктивних сил, і тому важливим питанням є обґрунтування абсолютних обсягів вказаних видатків. Адже скорочення Збройних сил, зменшення військових видатків дає змогу спрямувати бюджетні кошти на інші потреби країни, зокрема на забезпечення стійкого економічного зростання, розвиток науки і техніки, збільшення інвестиційних ресурсів, покращення добробуту населення.

Склад видатків на національну оборону згідно з функціональною класифікацією видатків бюджету наступний: — утримання Збройних сил України; — закупівля озброєння та військової техніки; — капітальне будівництво і придбання обладнання для Міністерства оборони, будівництво житла для військовослужбовців;

— науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи; — інші видатки в галузі оборони (участь в міжнародних заходах з підтримки миру, утримання Головної військової інспекції та науково-координаційного центру адаптації військовослужбовців, звільнених у запас, фінансування заходів з ліквідації стратегічних озброєнь, підготовка призовників); — мобілізаційна підготовка галузей народного господарства.

Верховна Рада України відповідно до повноважень, наданих їй Конституцією, затверджує загальну структуру, чисельність, визначає функції Збройних сил України, здійснюється Державним казначейством України. Для цього розпорядникам бюджетних коштів у органі Державного казначейства відкриваються особові та реєстраційні рахунки.Кошти на здійснення видатків Міністерства оборони України, Служби безпеки та правоохоронних органів перераховуються Головним управлінням Державного казначейства на рахунки обласних управлінь Державного казначейства. Розподіл коштів на обласному рівні здійснює розпорядник другого ступеня.

Фінансування органів і установ, які забезпечують національну оборону, правоохоронну діяльність та безпеку держави, провадиться на підставі кошторисів доходів і видатків. Зведені кошториси розглядаються у Міністерстві фінансів України та включаються до проекту державного бюджету України. Крім бюджетних, у вказаних установах можуть бути позабюджетні кошти (спеціальні та депозитні кошти, суми за дорученнями та інші), але обсяг їх незначний. Згідно з економічною класифікацією у єдиному кошторисі доходів і видатків вирізняють поточні та капітальні видатки. До поточних видатків належать:

— основні та додаткові види грошового утримання війсь­ковослужбовців, заробітна плата вільнонайманих працівників, премії, матеріальна допомога тощо;

— нарахування на заробітну плату вільно найманих працівників;

— придбання предметів і матеріалів (канцелярського приладдя, матеріалів і предметів для поточних господарських потреб, медикаментів та перев'язувальних матеріалів, продуктів харчування, обладнання та інвентаря, м'якого інвентаря та обмундирування, видатки спецпризначення);

— видатки на відрядження; — оплата послуг з утримання бюджетних установ;— оплата комунальних послуг та енергоносіїв;— дослідження та розробки, державні програми;— виплата процентів за позичками банківських установ;— трансферти іншим установам і організаціям (виплата пенсій і допомоги).

Капітальні видатки включають: придбання обладнання і предметів довгострокового користування, капітальне будівництво та капітальний ремонт.