17. Способи представлення просторової інформації в цифровій картографії.

Подання просторових даних - спосіб цифрового опису просторових об'єктів. Найбільш універсальні й вживані з них:

• векторне подання (крапки, лінії, полігони):

  • векторно-топологічне подання;

  • векторно-нетопологічне або модель "спагетті";

• растрове подання (осередку, сітки);

• регулярно-ніздрювате подання;

• квадродерево (квадротомічне подання).

До менш розповсюджених або застосовуваних для подання просторових об'єктів певного типу відносяться також гіперграфова модель, модель типу TIN і її багатомірні розширення.

18. Картографування земельних ресурсів.

Грунтове картографування використовується для ведення, планування сільського господарства, обліку земельних фондів, оцінки продуктивності грунтів, створення агрономічних та агрохімічних карт. В основному в масштабі 1:5 000 – 1:50 000. На грунтових картах дається загальне представлення про розміщення основних типів грунтів по генетичному принципу та гранулометричному складу. Елементами змісту є:

-площі розповсюдження типів грунтів; -механічний склад грунтів; -розрізи основних типів грунтів.

Типи грунтів на картах відображаються способом якісного фону по єдиній класифікаційній кольоровій шкалі, розробленій Інститутом грунтів ім..Докучаєва. В ній кожному генетичному типу грунту відповідає свій колір, підтипу – відтінок, виду – інтенсивність відтінку. Поза масштабні  умовні знаки застосовують для відображення особливостей грунтового покриву (кислотність, засоленість..).

В залежності від охвата території, масштаба та цільового призначення грунтові карти можна об”єднати в декілька груп:

- оглядові карти світу, материків та регіонів м-б 1:1 000 000 та менше

- карти країв та областей м-б від 1:200 000 до 1:1 000 000

- карти адміністративних районів м-б від 1:25 000 до 1:100 000

- окремих господарств м-б від 1:10 000 до 1:50 000

- карти опитних полів та дослідних господарств м-б від 1:500 до 1:5 000

Картографування грунтів полягає у зібранні матеріалів для створення грунтових карт, тобто таких карт, що відображують поширення грунтів на земній поверхні, їх особливості і властивості. Залежно від вмісту матеріалу такі карти підрозділяють на загальні, на яких змальовують географічне поширення класифікаційних генетичних груп грунтів; грунтово-меліоративні — додатково показують меліоративні особливості грунтів (запаси солей, фільтраційну здатність, вміст каменів і т.п.); грунтово-ерозійні — міра еродірованності (або дефлірує) грунтів, їх податливість ерозії, ерозійно-небезпечні ареали і ін. Окрім названих синтетичних карт, складають аналітичні карти (також звані картограмами, наприклад картограма агрохімічна ), на яких показують ареали різних значень одного або декількох властивостей грунту, наприклад кислотності, солонцюватості, засоленності гранулометричного (механічного) складу. По масштабах грунтові карти ділять на детальні (1: 5000 і більше), великомасштабні (1: 10 000 — 1: 50 000), середньомасштабні (1: 100000 — 1: 300000), дрібномасштабні (1: 500 000 — 1: 2 000 000), оглядові (1: 2 500 000 і дрібніше).

Основою для складання служать грунтові зйомки, основні положення і методика яких були розроблені В. В. Докучаєвим і Н. М. Сибірцевим. Грунтові зйомки включають польові дослідження (складання списку грунтів, створюючих грунтовий покрив, з врахуванням їх зв'язків з чинниками грунтоутворення — материнською породою, рельєфом, рослинністю, грунтовими водами, кліматом і ін.), проведення кордонів грунтових контурів з використанням матеріалів аерофотознімання, топографічних карт і з контролем цих кордонів на місцевості.