8. Спотворення на картах, еліпс спотворень.

У картографічних проекціях можуть бути присутніми наступні види спотворень:

- Спотворення довжин. Внаслідок цього масштаб карти непостійний у різних точках і по різних напрямках, а довжини ліній і відстані спотворені

- спотворення площ. Масштаб площ в різних точках різний, що є прямим наслідком спотворень довжин і порушує розміри об'єктів;

- Спотворення кутів. Кути між напрямками на площині спотворені щодо тих же кутів на місцевості;

- Спотворення форм. Фігури на карті деформовані і не подібні фігурам на місцевості, що прямо пов'язано з спотворенням кутів.

Тим не більш в проекціях можуть бути точки або лінії в яких відсутні спотворення окремих або всіх видів. Їх називають точками і лініями нульових сотворено.

Лінії рівних спотворень довжин, площ, кутів або форм називаються ізоколами.

Спотворення довжин на карті проявляється в тому, що масштаб довжин змінюється із зміною місця точки. Внаслідок цього на карті неправильно відображаються співвідношення лінійних розмірів різних географічних об’єктів

Спотворення площ характеризується відносними величинами,що обчислюються по одній із даних формул:

Вони можуть бути виражені у відсотках,ці показники являються локальними

Спотворення кутів – різниця між величиною кута проекції та величиною того ж кута на поверхні.

Спотворення форм контурів нескінченно малих розмірів оцінюють коефіцієнтом форм,що дорівнює відношенню максимально масштабу довжин (а)до мінімального масштабу довжин (b), а також відхиленям цього відношення від одиниці :

Чим більше відрізняються масштабі довжин а і b,тим більше на карті витягнутий контур в напрямі а.

Еліпс спотворення (Індікатрісса Тіссо) – нескінченно малий еліпс в кожній точці на карті, що є зображенням нескінченно малого кола на поверхні еліпсоїда або кулі, за допомогою якого проводиться узагальнена характеристика спотворень картографічних проекцій.

Наступні формули визначають форму і розміри еліпса спотворень:

,

, - Головні напрямки

,- Масштаб довжин по меридіанах і паралелях

- Кут між меридіанами і паралелями

Еліпс спотворень використовується для показу величини спотворень у різних точках картографічної сітки. Головні напрями не збігаються з напрямками меридіана і паралелі. Вони будуть збігатися з ними тільки в тому випадку, якщо кут між меридіаном і паралеллю дорівнює 90 °. Тому еліпси спотворень характеризують не тільки величину спотворень довжин, а й характер розміщення спотворень в даній точці за напрямками.

9. Способи картографічного зображення об’єктів та явищ на загальногеографічних та тематичних картах.

Для зображення на географічних картах добирають об'єкти, які необхідні для відображення змісту цих карт. Загальногеографічні карти з однаковим ступенем детальності зображують усі особливості території: природні умови, населені пункти, транспортні шляхи, господарські й культурні об'єкти.

На тематичних картах детально характеризується лише один природний компонент (наприклад рослинність) або певні явища (наприклад поширення несприятливих метеорологічних явищ). Зображення географічних об'єктів подається за допомогою умовних знаків. Сукупність умовних знаків із їх поясненням називають легендою карти.

Умовні знаки оглядових загальногеографічних карт. У зв'язку з дрібним масштабом цих карт на них є невелика кількість елементів, що характеризують природні умови й наслідки людської діяльності. Разом із тим завдяки різнобічній інформації ці карти є важливим узагальненим довідником, який розповідає про певну територію.

Для зображення об’єктів та явищ використовують позамасштабні умовні знаками, тобто такі, які не відображають дійсні розміри об'єктів. Спеціальними лінійними знаками показують залізничні шляхи та автомобільні дороги, кордони тощо.

На картах часто використовують пояснювальні умовні знаки (стрілки, лінії, підписи, цифрові й літерні пояснення).

Різноманітність умовних знаків доповнюється написами. Написи на картах розміщують за встановленими правилами. Написи різних видів об'єктів роблять різними кольорами.

Види умовних знаків на тематичних картах. Загалом використовуються такі картографічні способи зображення географічних об'єктів і явищ.

1) Спосіб якісного фону — позначають кольорами чи відтінками різної інтенсивності (наприклад, різні за віком геологічні відкладення).

2) Спосіб ареалів — за допомогою ліній або штрихування показують поширення певних об'єктів (наприклад, басейнів корисних копалин).

3) Спосіб ізоліній — ізолінії поєднують точки з однаковими показниками. На кліматичній карті знайдіть ізотерми — ізолінії, які показують і з'єднують точки з однаковими температурами повітря.

4) Картограми — у межах певних територіальних одиниць усю територію зафарбовують певним умовним кольором чи заштриховують із різною інтенсивністю. Для картограми обов'язкова наявність шкали, на якій насиченістю кольору передається інтенсивність явища чи площі певних об'єктів (наприклад, на карті природно-заповідного фонду позначається частка заповідних територій у загальній площі областей, у відсотках).

5) Картодіаграми — у межах певних територіальних одиниць показники позначають умовними геометричними знаками — лінійними, площинними, об'ємними. Особливо часто картодіаграми використовують для характеристики суспільно-географічних явищ (дивіться карти розміщення галузей промисловості на території України).

6) Способи знаків — маються на увазі позамасштабні умовні знаки (наприклад, поширення тварин, занесених до Червоної книги, на карті тваринного світу). Іноді розмір знаків показує величину об'єктів і явищ, що характеризуються (наприклад, різний розмір знаків корисних копалин означає різну величину їх запасів).

7) Спосіб лінійних знаків (наприклад, типи морських берегів на геоморфологічній карті) та знаків руху (наприклад, переважаючих напрямків вітрів на кліматичній карті).