11. Написи на географічних картах, правила транскрибування іншомовних географічних назв.

Написи, які є на картах, органічно поєднані з конкретними об”єктами, вони суттєво збагачують зміст карти.

Написи на картах виконують різні функції, за якими їх поділяють на :

-географічні назви – серед яких можно виділити:

*власні імена, якими називають одиночні об”єкти (Київ, Дніпро)

*назви-титули, котрі інколи мають скорочені форми (США)

- пояснювальні підписи :

*загальні терміни, що називають об”єкти за їхньою належністю до цілого класу таких об”єктів (наприклад, море, затока, гора); найчастіше їх наводять разом з власними іменами (Чорне море), а інколи самостійно, для виділення на карті важливих об”єктів (наприклад, колодязь в піщаних пустелях); пояснювальні написи можуть бути :

*вказівками якісних особливостей об”єктів, які не відображаються умовними знаками(позначення виробничої спеціалізації заводу, переважаючих порід лісу, матеріалу покриття доріг, якості води в озерах і колодязях)

*кількісними характеристиками об”єктів (поверхність будинків, ширина і глибина річок, довжина, ширина і вантажність мостів, висота насипів і курганів, глибина виямок, середня висота і товщина дерев)

*власними іменами та назвами , що не відносяться до географічних об”єктів (прізвища начальників і назви кораблів, підписи вздовж маршрутів експедицій)

*пояснення до лінії картографічної сітки (Північне полярне коло, оцифрування сітки)

Загальні терміни і деякі інші пояснювальні написи нерідко подають скорочено для того , щоб зменшити завантаження площі карти (про це вказується в легендах чи поясненнях до карти).

Написи на картах, крім основної своєї функції - передачі географічних назв та пояснення зображувальних об”єктів , можуть нести й інше навантаження: бути власне картографічними знаками, котрі передають якісні і кількісні особливості об”акта (буквені позначки родовищ корисних копалин, цифрові позначки висот чи глибин рельєфу).

Всі написи на картах подають за певними правилами. Назви географічних об”єктів точкової локалізації (населені пункти), як правило розміщують праворуч від умовного знака паралельно північній рамці карти або паралелям картографічної сітки.

Назви лінійних об”єктів (річок) подають вздовж їхнього зображення.

Назви великих водних басейнів , островів , держав та інших об”єатів, які займають значні площі, розміщують у напрямку найбільшої протяжності їх, найчастіше зі збільшеними інтервалами між буквами.

Написи на картах виконують тими чи іншими картографічними шрифтами.

Шрифти відрізняються:

- рисунком букв і цифр,

- їхнім розміром (висотою),

- накресленням (курсивні та друковані),

- нахилом (прямий чи похилий)

- співвідношенням товщини основних і додаткових (з”єднувальних) елементів

- зміною ширини внутрішньо буквеного просвіту

- кольором

За цими ознаками кожному шрифту надається відповідна назва.

Рисунок і колір шрифту передають якісні відмінності об”єктів, а його розмір – кількісні показники.

12. Картографічна генералізація її фактори, види та шляхи здійснення.

Карта, як відомо, є зменшеним узагальненим зображенням земної поверхні. 1кв км на місцевості займає в масштабі карти:1:1 000 – 1кв м, 1:10 000 – 1кв дм,1:100 000 – 1 кв см,1:1 000 000 – 1кв мм.

Зобразити місцевість у всіх масштабах однаково не можливо.

Картографічна генералізація – це відбір та узагальнення зображуваних на карті об”єктів відповідно її призначенню, масштабу, змісту та особливостям картографуємої території. Суть генералізації полягає в передачі на карті основних, типових рис об”єктів, їх характерних особливостей та взаємозв”язків. Генералізація – одна з головних географічних проблем. Генералізація – процес відбору головного, істотного, без зайвих деталей, та його цілеспрямоване узагальнення. Тому групи карт мають залежно від своєї генералізації певну особливість – неоднаковий ступінь докладності зображення земної кулі.Факторами генералізації є :

1 Масштаб карти

2 Призначення карти

3 Тематика та тип карти

4 Особливості картографуємої території

5 Вивченість території

6 Способи графічного оформлення карти.

Види генералізації.

-1 узагальнення якісних характеристик – відбувається за рахунок зменшення розбіжностей об”єктів, що призводить до об”єднання кваліфікаційних ознак.

-2 узагальнення кількісних характеристик – проявляється в укрупненні шкал, переході від непереривних шкал до більш узагальнених, нерівномірних.

-3 перехід від простого до складного – цей вид пов”язаний з введенням собирательних позначень.

-4 відбір – означає обмеження змісту карти тільки тими об”єктами, які необхідні з точки зору її змісту, масштабу, тематики. Відбір завжди пов”язан з узагальненням якісних та кількісних характеристик. При відборі користуються двома кількісними характеристиками – цензами та нормами.

Ценз відбору – граничний параметр, який вказує величину або значимість об”єктів, які залишаються при генералізації. Цензи визначаються кількісними та якісними показниками.

Норма відбору – показник, який визначає ступінь відбору, середнє на одиницю площі значення об”єктів, що зберігаються при генералізації. Норми відбору регулюють загрузку карти.

Принципова різниця між цензом та нормою: при цензовому відборі підход до об”єктів індивідуальний (задовольняє чи ні об”єкт вимогам ценза), норма відбору розглядає об”єкти в сукупності.

-5 узагальнення контурів – означає зняття мілких деталей зображення, невеликих вигинів контурів, випрямлення границь. Згладжуються невеликі вигини річок та берегова лінія, горизонталі, але генералізоване зображення повинно зберігати правдоподібність об”акта, зберігаються і невеликі деталі об”єктів, якщо вони типові.

-6 об”єднання контурів – об”єднаються невеликі за розміром контура, які розташовані поряд в один більш крупний. Наприклад, невеликі ділянки лісу приєднуються до більшого.

-7 зміщення елементів зображення – пов”язано з узагальненням контурів та об”єднанням , при якому зміщуються деякі об”єкти відносно свого дійсного розташування.

-8 показ об”єктів з перебільшенням – це означає, що на генералізованій карті залишають деякі особливо важливі об”єкти, але вони мають дуже малі розміри, і по цензовому відбору їх треба булоб виключити, тоді їх необхідно трошки збільшити.

Всі розглянуті види генералізації проявляються на картах не окремо, а разом, вони тісно переплітаються і майже невід”ємні один від одного. Однією з головних умов правильної генералізації є розуміння суті зображуваної інформації, тому обов”язково необхідно враховувати зв”язки об”єктів. Наприклад, зв”язок між населеними пунктами та шляхами сполучення – вилучення невеликих населених пунктів призведе до видалення місцевих доріг.

При генералізації обов”язково враховуються таки види зв”язків:

-між однородними об”єктами (відбір річок та озер, які входять в єдину систему)

-між об”єктами різних картографічних шарів (рельєф та гідрографія, дороги та населені пункти)

-між різними картами на одну й ту ж територію (почви, рослинність, )