- •1. Загальногеографічні і тематичні карти, їх класифікація, елементи та зміст.
- •2. Державні системи координат на території України.
- •3. Картографічні проекції, їх класифікація та способи отримання.
- •4. Азимутальні проекції: способи отримання, характер спотворень, застосування.
- •5. Циліндричні проекції: способи отримання, характер спотворень, застосування.
- •6. Конічні проекції: способи отримання, характер спотворень, застосування.
- •8. Спотворення на картах, еліпс спотворень.
- •9. Способи картографічного зображення об’єктів та явищ на загальногеографічних та тематичних картах.
- •10. Рельєф та способи його зображення.
- •11. Написи на географічних картах, правила транскрибування іншомовних географічних назв.
- •12. Картографічна генералізація її фактори, види та шляхи здійснення.
- •13. Атласна картографія, Національний атлас України.
- •14. Картографічні джерела, їх види, аналіз та оцінка. Довідково-картографічні служби України.
- •15. Етапи виготовлення карт.
- •1. Редакційно - підготовчі роботи.
- •2. Складання карти.
- •16. Картографування природних ресурсів і умов.
- •17. Способи представлення просторової інформації в цифровій картографії.
- •18. Картографування земельних ресурсів.
- •19. Технологічні схеми створення цифрових топографічних карт.
- •20. Вимогти до створення цифрових топографічних карт.
- •21. Національна інфраструктура геопросторових даних України, принципи створення та компоненти.
- •22. Охарактеризувати базові та профільні набори геопросторових даних України.
- •23. Метадані та їх характеристики.
- •24. Охарактеризувати міжнародні стандарти на геопросторові дані України.
- •25. Закон України „Про національну інфраструктуру геопросторових даних”.
- •26. Рівні інфраструктури геопросторових даних України, масштаби, характеристики.
- •27. Охарактеризувати етапи створення національної інфраструктури геопросторових даних України.
- •28. Методи стиснення растрових даних: групове кодування, ланцюгове, блочне, квадро дерево.
- •29. Векторні моделі даних: нетопологічна спагетті-модель, топологічні моделі.
- •30. Топологічні відносини в цифровій картографії.
10. Рельєф та способи його зображення.
Рельєфом місцевості називається сукупність нерівностей земної поверхні. Він є важливим елементом змісту топографічних карт. Залежно від характеру рельєфу місцевість поділяють на гірську, пересичену, рівнинну. На сучасних топографічних планах і картах рельєф місцевості зображається горизонталями.
Основні способи зображення рельєфу – перспективний малюнок, підписи висотних відміток, горизонталі, гіпсометрія (пошарове зафарбування), відмивка (тіньова пластика). Спосіб зображення рельєфу на картах і планах повинен давати можливість судити про напрямок і крутість скатів, а також визначати позначки точок місцевості. Разом з тим він повинен бути наочним. Відомі різні способи зображення рельєфу: перспективне, штрихування лініями різної товщини, кольорової відмивки (гори - коричневі, лощини - зелені), підпису позначок точок, горизонталі. Найбільш досконалі з інженерної точки зору способи зображення рельєфу – горизонталями у сполученні з підписом позначок характерних точок і цифровий.
Перспективне зображення рельєфу представляє собою перспективний малюнок хребтів, гір та інших крупних форм рельєфу. Таке зображення має властивості наглядності, але не є ні пластичним, ні вимірюваним, бо відображає положення об”єктів зі спотворенням. Для цього способу не потрібні абсолютні та відносні відмітки, крутизна схилів, а достатньо тільки передати загальне розташування водо розділів, направлення основних гряд і хребтів. Ці карти застосовуються також для показу дна океанів, поверхні планет.
Спосіб висотних відміток – спосіб зображення рельєфу з допомогою підписаних на карті абсолютних (відносних) висот точок. Цей спосіб не є наглядним і не дозволяє визначити крутизну схилів. Тому як самостійний, він застосовується лише на морських навігаційних картах у вигляді відміток глибин. Висотні точки є вихідними даними для зображення рельєфа горизонталями та іншими засобами.
Спосіб горизонталей – спосіб зображення рельєфа з допомогою ліній, які з”єднають точки з однаковими висотами. Різниця між двома сусідніми горизонталями є висотою перерізу рельєфу. Цей спосіб є основним для всіх крупно- та середньомасштабних загально географічних карт. Горизонталі є основні, додаткові, допоміжні. Цей спосіб дає можливість робити виміри. На дрібномасштабних фізичних та гіпсометричних картах, які відображають великі території, перетин рельєфу може бути перемінним для різних районів: низин, височин, високогірній. Ізобати – лінії рівних глибин.
Гіпсометричний спосіб – спосіб зображення рельєфа горизонталями разом з дофарбуванням висотних ступенів між ними. Використовується, як правило, на гіпсометричних , загально географічних та фізичних картах мілкого масштабу. Ці карти часто охоплюють як рівнинні так і гірські райони, де крутизна схилів велика. Тому висота перетину рельєфа не зберігається однаковою для всієї території і постійно збільшується з підняттям наверх. Для окраски висотних ступенів застосовують різні гіпсометричні шкали (шкали кольорових тонів).
Спосіб відмивки – спосіб, в якому об”ємність зображення рельєфу досягається з допомогою полу тонового відтінення на карті схилів, яке виконується шляхом розмивання краски (чорної або коричневої). Відмивка може бути при відвісному освітлені , тоді діє принцип – „чим круче, тим темніше”. При цьому на круті схили наносять більш темне полу тонове зображення, яке висвітлюється в сторону пологих схилів. Зазвичай користуютьсяпівнічно-західним освітленям, іноді трохи змінюя його в деяких місцях для досягнення кращого ефекта об”ємності. Зображення рельєфа, виконане цим способом, не має властивості вимірності.
Спосіб штрихів – при якому пластичний ефект досягається з допомогою штрихів, які кресляться зверху вниз по схилам. Ступінь затінення (освітлення) створюється співвідношенням товщини штрихів та шириною білих проміжків між ними. Для штрихів, побудованих по принципу „чим круче, тим темніше” діє принцип „чим круче, тим товще та плотніше штриховка”. Цей спосіб передає пластику рельєфу, але не дозволяє визначити абсолютні та відносні відмітки.