27. Охарактеризувати етапи створення національної інфраструктури геопросторових даних України.

Cтворення національної інфраструктури геопросторових даних України здійснюється на трьох етапах.

1 етап - реалізація проекту НІГД – системний проект національної інфраструктури (2006-2007рр.). Було розроблено та затверджено КМУ Концепція створення НІГД, прийнятий Закон про НІГД, створено державну міжвідомчу комісію з формування НІ, розроблені та прийняті зміни до ЗУ «Про ДЗК», кадастри лісового та водного фондів, до кодексів, до ЗУ «Про надра», розроблено та прийнято правові акти, регламенти, інструкції по базовим наборам даних, методам геоданих, отримання і внесенням геоданих, створення державних банків картографічних даних.

2 етап - організаційно-технологічний (2007-2009 рр.), включає в себе:

- формування мережі центрів з створення та ведення баз геопросторових даних та баз метаданих на державному, регіональному та місцевому рівнях; організацію --фінансування телекомунікаційного, технологічного та програмного оснащення організації;

- формування мережі галузевих центрів для створення профільних базових наборів та галузевих баз метаданих;

- впровадження пілотного проекту роботи системи національної інфраструктури та актуалізація державного банку базового набору геопросторових даних;

- підготовка і підвищення кваліфікації кадрів, що створюють національну інфраструктуру.

3 етап - експлуатаційний - в період з 2009-2015. Початковий етап використання, корегування та аналізу роботи; забезпечення державного банку базового набору; мережі геоінформаційних порталів. В 2010 році Укргеодезкартографією був виданий наказ «Про проведення дослідних випробувань програмного забезпеченні геопорталу каталогу метаданих геоінформаційних ресурсів України. Випробування проводили Науково-даслідний інститут геодезії та картографії, Подільске державне підприємство геодезії та картографії, Закарпатський геодезичний центр, Донецький обласний геодезичний центр. Силами цих робіт було створено програмне забезпечення – геопортал.

28. Методи стиснення растрових даних: групове кодування, ланцюгове, блочне, квадро дерево.

Зменшення витрат машинної пам'яті для збереження растрових даних досягається використанням алгоритмів стиснення. Одним із простих і досить ефективних методів стиснення растрових даних є групове кодування (run-length encoding), що використовує просторову автокорельованість даних, особливо чітко виражену на класифікованих картах, тобто на картах контурів або ареалів, у межах яких всі комірки містять однакове значення. Так, у межах даного ґрунтового контуру на ґрунтовій карті, ландшафтного контуру на ландшафтній карті і т.ін. всі комірки растра мають те саме значення, що відповідає, наприклад, номеру даного таксона в легенді відповідної карти.

Групове кодування полягає в кодуванні інформації, яка міститься в кожному рядку вихідної матриці за допомогою пар значень, перше з яких являє собою кількість однакових значень кодованого елемента, що йдуть один за одним, друге — значення елемента.

Ефективним способом стиснення растрової інформації є використання квадротомічних структур даних. Особливістю квадродерев є те, що вони дозволяють зберігати й обробляти тільки значущі фрагменти растра. Перехід на нижчі рівні в квадродереві здійснюється лише для просторово неоднорідних комірок даного рівня. Якщо комірка є однорідною, вона кодується на даному рівні. Саме це в поєднанні з жорстко заданою архітектонікою даної ієрархічної структури і відсутністю необхідності зберігати інформацію з незначущих фрагментів растра забезпечує значну економію машинної пам'яті. Крім цього, жорстко задана архітектоніка Q-дерева дозволяє здійснювати швидкий доступ до даних.

Ланцюгове кодування (chain encoding) — спосіб стиснення векторної інформації, при якому повністю записуються лише координати першої точки введення, для всіх інших указується приріст координат між поточною точкою і попередньою.

Ланцюгове кодування застосовується у випадках, коли відстань між точками введення настільки мала, що приріст координат між суміжними точками виражається малими частками одиниці.

Таким чином досягається істотне стиснення інформації. Однак можливості застосування даного методу кодування обмежені дуже незначними змінами координат між сусідніми точками введення (не більше 0,0099).