Тема: Взаємозв’язок логістики та транспортного обслуговування

На думку закордонних спеціалістів, важливою перевагою логістичного управління є підвищення рівня транспортного обслуговування, що досягається не тільки і не стільки завдяки функціонуванню транспортних підрозділів, скільки в результаті злагодженого виконання комплексу робіт, пов’язаних з постачанням, збутом та перевезенням продукції. На відміну від старих методів ізольованого управління вантажними перевезеннями та складським господарством на підприємствах фірм і корпорацій здійснюється перехід до об’єднаного чи скоординованого управління вантажопотоками. Головною організаційно-економічною перевагою скоординованого управляння є забезпечення комплексного обліку всіх витрат, пов’язаних із завезенням та вивезенням вантажів, а не тільки з перевізними тарифами. За експертизи оцінками, застосування методів логістики дає змогу знизити рівень запасів на 30-50% і скоротити час руху продукції на 25-45%. При відвантажені товарів складам, дилерам та споживачам фірма може обрати один з п’яти видів транспорту: залізничний, автомобільний, авіаційний, водний або трубопровідний. Кожен з них має свої переваги і недоліки і в тих чи інших випадках найбільш вигідну сферу застосування.

Ефективність логістичного підходу до вирішення проблем доставки вантажів ґрунтується на його комплексності, за умов якої всі складові цього явища поєднані в одне ціле. Головним у логістиці є системний підхід, який включає проектування і структурування систем з метою найбільш ефективного використання простору і часу, налагодження матеріальних та інформаційних потоків. Проектування системи є процесом, основні функції якого полягають у постановці проблеми, конкретизації завдань для її розв’язання, прийманні відповідних рішень для досягнення поставленої мети, оптимізації планування і управління, прогнозуванні і регулюванні. У загальному вигляді завдання проектування системи доставки вантажу формуються таким чином. Вантажовласник має доставити продукцію споживачеві. На ринку послуг транспорту діє велика кількість підприємств, які можуть задовольнити попит вантажовласників у перевезенні вантажу. Усі вони конкурують один з одним, забезпечуючи однаковий рівень послуг. Вантажовласник повинен обрати найоптимальніший варіант обслуговування, тобто конкретне транспортне підприємство, яке взмозі виконати його замовлення.

Але вантажовласник не володіє всією необхідною інформацією щодо можливостей тих чи інших транспортних підприємств, тому звертається до посередників. Для розробки структури системи перевезень вантажу замовник інформує посередника про:

1. вид та найменування вантажу (насипний, газоподібний, тарно штучний, великогабаритний, ваговий);

2. характеристику вантажу (цінність, фізико-механічні ознаки, види тари та упакування);

3. місцезнаходження і місце доставки вантажу;

4. партіонність перевезень – масова чи невеликими партіями;

5. обсяг та сталість перевезень (разові, епізодичні, сезонні, регулярні);

6. режим роботи відправників вантажу (одно -, дво -, тризмінний);

7. кліматичні та шляхові умови перевезення.

Як правило, вантажовласники пред’являють до доставки вантажу такі вимоги: максимальна надійність, мінімальний час, регулярність, гарантовані строки (у тому числі доставки «точно в строк»); організація доставки «від дверей до дверей»; доступність цін доставки; зручність навантаження і розвантаження; надання додаткових послуг; наявність різних рівнів обслуговування, пристосованих до потреб споживачів; забезпечення збереження вантажу при перевезеннях та зберіганні; супроводження вантажу до пункту призначення для забезпечення його зберігання; можливість одержання оперативної інформації про тарифи на перевезення, вартість додаткових послуг, умови доставки і місцезнаходження вантажу; налагоджена система документообороту; наявність необхідної транспортної тари та пакування; повне використання вантажопідйомності транспортного засобу. Як свідчить практика, вимоги власників вантажів нерідко бувають суперечливими. Так, вони можуть вимагати доставки точно в строк за умови забезпечення його збереження та мінімальної ціни доставки. Ще більше ускладнює роботу посередника по проектуванню доставки вантажу суперечливість цілей елементів системи, коли вигідність для одних учасників процесу може означати збитковість для інших.

Кожен учасник процесу доставки вантажу оцінює ефективність функціональних систем за різними критеріями. Наприклад, виробники зацікавлені у продовжені інтервалу поставок, вважаючи одним з основних критеріїв своєчасність сплати їх вартості. Транспортні підприємства зацікавлені у великих партіях вантажу, зниженні частоти перевезень, збільшенні їх тривалості, зменшені матеріаломісткості, тощо. Споживачів цікавить скорочення часу і зниження ціни доставки. Тому одне й те саме рішення не може бути однаковою мірою оптимальним для всіх елементів системи. Отже, одержавши інформацію і проаналізувавши вимоги вантажовласників, посередники й експерти визначають критерії, на основі яких розробляється система доставки. Для вирішення цієї проблеми залучаються не тільки експерти, а й зацікавлені вантажовласники.

Робота з банком даних, необхідність розробки багатоваріантних рішень, їх аналіз потребують використання посередником засобів обчислювальної техніки та спеціально розроблених комп’ютерних програм.

Виходячи з одержаної від вантажовласника інформації, посередник починає пошук потенційних транспортних підприємств, які будуть в змозі взяти участь у доставці продукції. Для повнішого задоволення потреб вантажовласника посередникові необхідно проаналізувати велику кількість альтернативних варіантів.

При розробці і проектуванні систем доставки вантажів, а також за умов торгівлі послугами посередник може скористатися тендерною документацією. Тендер у даному розумінні є банком пропозицій щодо виконання певних робіт і послуг, який надсилається посередником потенційним замовником. Тендерна документація є комплектом документів, що включає бланк тендера, умови контракту, обсяг і номенклатури робіт і послуг, специфікацію, конверти для повернення тендерної документації та інших документів.

Слід зазначити, що посередники на відміну від експедиторів та перевізників, не несуть відповідальності перед вантажовідправниками за організацію та здійснення доставки вантажів. Функції посередницьких структур, що діють на ринку транспортних послуг, не обмежуються зазначеними раніше послугами і роботами.