Лекція 7 Соціально-педагогічна спрямованість колекційної роботи в навчально-виховному процесі

Школа в житті дитини (разом з сім'єю і групою однолітків) займає досить важливе місце. Велику частину часу учень проводить в її стінах, тут в ході учбового процесу він пізнає мир, вчиться читати і писати, вивчає закони і явища природи і суспільства, засвоює правила і норми людського гуртожитку. Учбова діяльність в шкільні роки залишається провідним видом діяльності у абсолютної більшості дітей і підлітків.

Проте, як свідчать статистика і наукові дослідження, школа поступово втрачає свої суспільні позиції » знижуються її соціальна роль і референтна значущість в розвитку і формуванні особи дитини, у виховній дії на педагогічно запущених і важковиховуваних підлітків.

Більше що 40% вчаться з девіантною поведінкою до навчання ставляться байдуже, близько 20% школярів вчаться в школі з явним небажанням, а понад 15% учнів відносяться до навчання негативно. Серед різноманіття причин такого відношення до учбової діяльності у підлітків з поведінкою однією, що відхиляється, з найбільш значущих фактів є їх систематичне відставання від темпів освоєння шкільної програми, пропуски в знаннях, стійка неуспішність (і як причина, і як показник педагогічної занедбаності підлітків). Звідси понижений інтерес до навчання, ослаблена мотивація учбово-пізнавальної діяльності, наголошується високий рівень конфліктності в учбовому процесі з вчителями і однокласниками.

Неуспішність визначається як сумарна, комплексна, підсумкова непідготовленість учнів, що наступає|настає|в кінці|у кінці|більш менш закінченого відрізання процесу навчання|вчення|. Підтягаючи|підтягувати|відстаючого школяра в навчанні|вченні|, ліквідовуючи його неуспішність, ми вирішуємо не тільки|не лише|учбову, але і соціальну превентивно-коректувальну задачу, змінюємо|зраджуємо|статус і психологічне самопочуття педагогічно запущеного|занедбаного|підлітка. Характеризуючи школярів, що відстають в ученні|навчанні|, дослідники відзначають, що вони відрізняються поведінковоюпасивністюна уроках, рідко звертаються|обертаються|до вчителя|учителя|з|із|питаннями, рідко піднімають|підіймають|руку для відповіді, не виконують завдань|задавань|без вимоги вчителя|учителя|, часто відволікаються. Відставання в ученні|навчанні|позбавляє їх радощі пізнання, їм нудно на уроках, вони не випробовують|відчувають|задоволення в ученні|навчанні|, ним обтяжливо займатися, вони з|із|небажанням|неохотою|йдуть в школу.

У пізнавальному плані для таких учнів характерний: 1) наявність пропусків у фактичних знаннях і спеціальних для даного предмету уміннях, які не дозволяють охарактеризувати істотні елементи понять, що вивчаються, законів, теорій, а також відсутність необхідних практичних умінь; 2) наявність пропусків в навиках учбово-пізнавальної діяльності, що знижують темп роботи учня настільки, що він не може за відведений час оволодіти необхідним обсягом знань, учбових умінь і навиків; 3) недостатній рівень розвитку і виховання особових якостей, що не дозволяють учневі проявляти самостійність, наполегливість, організованість, саморегуляцію і інші якості, необхідні для успішного учення.

Яскраво вираженими ознаками неуспішності девіантних підлітків є збільшення числа помилок при виконанні звичайних учбових завдань; витрачання на них вище за шкільно-гігієнічні норми часу; утруднення у виконанні шкільних завдань і часте звернення по допомогу; зниження інтересу до шкільних предметів і небажання вчитися; неблагополуччя в міжособових відносинах (учень-учень, учень-вчитель, учень-батько).

Можна виділити дві групи причин конфліктних відносин учня і вчителя, небажання відвідувати школу, негативне відношення до учбової діяльності і низький рівень пізнавального інтересу у неуспішних підлітків: перша група - це причини внутрішнього плану, пов'язані з особливостями самого школяра, недолік запасу знань, несформованість необхідних умінь, втрата віри в свої можливості, психологічний дискомфорт у взаєминах з однокласниками і вчителями. Друга група причин пов'язана з недоліками загальнодидактичного і методичного плану, особовими особливостями вчителя - це слабкий облік індивідуальних особливостей учнів, невірний стиль відносин з неуспішними, засилля тренувальних завдань, відсутність цілеспрямованої роботи по розвитку пізнавального інтересу у школярів, невіра в результативність своєї роботи. Початковою точкою педагогічної корекції поведінки підлітків, що відхиляється, в учбовій діяльності є глибока діагностика їх пізнавальних можливостей, мотивації учбової діяльності, стану емоційно-вольової сфери.

Результати діагностичних досліджень успішності підлітків дозволяють виділити ряд варіантів взаємозв'язку їх рівня розумового розвитку і відношення до навчання:

1) хорошому рівню розумового розвитку відповідає свідоме, активне відношення до учбової діяльності, що властиве добре і що відмінно успішним вчиться;

2) хороший|добрий|розумовий розвиток поєднується|сполучається|з|із|негативним|заперечним|або байдужим відношенням|ставленням|до знань, де слабка|слаба|успішність -результат|недоліків|нестач|в емоційно-вольовій сфері дитини|дитяти|;

тут вістря коректувальної роботи буде направлено на розвиток пізнавальної активності, виховання відповідального відношення до учення;

3) при помітних недоліках розумового розвитку (але не розумовій відсталості) учні активно прагнуть до оволодіння знаннями, відповідально відносяться до своїх учбових обов'язків;

тут головна увага повинна бути приділене організації учбової діяльності підлітка, навчанню його способам самостійної роботи;

4) на різні недоліки розумового розвитку накладається і безвідповідальне відношення до учення; тут необхідний комплекс спеціальних мерів індивідуально-диференційованого характеру (Л. М. Зюбін).

Результати діагностики мотиваційної сфери учбової діяльності підлітків дозволяють побачити взаємозв'язок характеру учбової діяльності підлітка і відношення до її результатів:

1) негативне відношення охоплює і учення в цілому, і окремі предмети, і окремі сторони предметів;

2) учні позитивно відносяться до учення|навчання|в цілому|загалом|, але|та|не справляються з|із|вивченням одного-двух|предметів, що викликає|спричиняє|негативне|заперечне|відношення|ставлення|до них;

3) розвинене розуміння необхідності учення, немає негативного відношення до учбових предметів, але в наявності негативне відношення до окремих сторін предмету, видів діяльності. Спираючись на результати діагностики, будується освітньо-коректувальна робота з підлітками.

Усунення пропусків в знаннях здійснюється як на уроках, так і в позаурочній діяльності. Воно може виявлятися в дачі посильних індивідуальних завдань, підборі додаткового матеріалу, в конкретизації учбових завдань, у вказівці способів роботи, застережливих помилки, в сумісному виконанні зразків завдань, в попередженні про можливі труднощі в учбовій діяльності і шляхах їх подолання. Крім того, усунення пропусків в знаннях може бути більш диференційованим, мати характер безпосередньої (оперативною) і опосередкованої (тривалою) допомоги.

Оперативна допомога направлена на усунення причин, що породжують відставання, на загальне поліпшення умов навчання; це допомога широкої і тривалої дії. Безпосередня допомога носить одноразовий, локальний характер, покликана оперативно усунути недоліки в учбово-пізнавальній діяльності.

Диференційована безпосередня (оперативна) коректувальна допомога будується педагогом залежно від учбової ситуації.

Якщо учневі важко у відповідях на питання за змістом розповіді вчителя або тексту підручника, якщо він не може виділити головні теоретичні положення, визначити правильність викладу матеріалу такими, що іншими вчаться і їх відповідей на питання, неправильно відтворює формулу, визначення понять, формулювання закону, не може пояснити або відтворити даний йому графік, схему, в цих випадках корисно повторити пояснення в максимально розчленованому вигляді, а потім ставити питання про головний, відокремлюючи деталі.

Якщо ж утруднення виявляються в розумінні і запам'ятовуванні правив і формул, в невмінні застосувати їх в знайомій ситуації, за зразком, доцільно виконати з учнями ряд однотипних завдань з постійним поверненням до тексту цих правил або формул і після відповідного тренування попросити їх відтворити формулу або визначення. Рекомендується також повторний розгляд і аналіз використовуваних на уроці таблиць і схем з поясненням незрозумілого. При виявленні відставання в творчому застосуванні матеріалу (застосування законів і формул для вирішення завдань незнайомого типу, складання плану рішення, оцінка плану, запропонованого іншими учнями, і ін.), що вивчається, краще вирішити з учнями ряд завдань, в яких використовується закон (поняття), що вивчається, розкриваючи можливі ходи думки, альтернативні рішення.

Коректувальна спрямованість позаурочної виховної роботи полягає в тому, що педагогічно запущеним і важковиховуваним підліткам надається можливість задовольнити свої інтереси, реалізувати свої потреби, проявити свої здібності, оцінити самого себе і бути оціненим іншими в ході участі в позакласній роботі, нарешті, спробувати знайти оптимальний варіант взаємин з однолітками і вчителями і вибрати прийнятну форму поведінки.

Позаурочна виховна діяльність (на відміну від учбово-пізнавальної) не тільки представляє можливість підліткові свободи вибору дії, але і створює умови для вправи і тренування певних емоційно-вольових і етично-поведінкових якостей, виконання загальноприйнятих вимог, дотримання норм міжособових відносин.

Виховно-коректувальний потенціал позаурочної діяльності залежить від її характеру і змісту, від того місця, яке вона займає в єдиному педагогічному процесі, від тих завдань, які вирішуються в ході її здійснення. Так, наприклад, суспільно корисна і трудова діяльність вирішує завдання розвитку пізнавального інтересу до різних видів праці, озброєння школярів трудовими уміннями і навиками, формування основ культури розумової і фізичної праці, позитивного відношення до праці як вищої цінності, нарешті, виховання у високих моральних якостей, що вчаться, працьовитості, цілеспрямованості, діловитості і заповзятливості, довга і відповідальності. Але якщо в реалізації завдань трудового виховання школярів ми спираємося на загальнопедагогічні закономірності і принципи, враховуємо вікові і індивідуальні особливості школярів, то в коректувально-педагогічній роботі окрім обліку рівня і ступеня педагогічної занедбаності, характеру девіацій в поведінці підлітка ми не повинні забувати про доступність і посильність даного виду праці для неповнолітніх, поєднання його суспільної значущості з особистими інтересами підлітка, індивідуальних і колективних форм трудової діяльності, відповідності їх завданням коректувально-педагогічної спрямованості учбово-виховного процесу школи.

Художньо-естетична діяльність направлена на розвиток здатності особи до повноцінного сприйняття і правильного розуміння прекрасного в мистецтві і дійсності. на вироблення системи художніх уявлень, поглядів і переконань, на виховання у школярів прагнення і умінь вносити елементи прекрасного на всі боки життя, боротися з проявом потворного, потворного, низовинного.

Участь в етично-правовій діяльності формує систему знань про етичні норми і правила, про естетичні вимоги до людини, розвиває відношення до інших людей, до самого собі, до своєї праці, природи, моральних норм і загальнолюдських цінностей, формує основи культури поведінки дитини.

Разом з тим|в той же час|позаурочна виховна діяльність сама по собі не вирішує|рішає|проблем попередження|попереджувати|відхилень в поведінці підлітків, в подоланні|здоланні|недоліків|нестач|розвитку особи|особистості|дитини|дитяти|. Для того, щоб вона володіла необхідним коректувально-розвиваючим потенціалом, містила|утримувала|в собі компенсуючий і відновно-реабілітовуючий заряд, виховна робота повинна бути відповідним чином організована і педагогічноінструментована|, забезпечена загальнопедагогічними і спеціальними методами, прийомами і засобами|коштами|.

Сучасна психолого-педагогічна|наука і коректувальна практика володіють достатнім арсеналом шляхів|колій|і засобів|коштів|дії на особу|особистість|девіантного підлітка, подолання|здолання|відхилень в його розвитку і поведінці. В той же час, використовуючи ті або інші прийоми, методи педагогічної дії, необхідно враховувати, що методи виправлення особи|особистості|впливають на свідомість, відчуття|почуття|, поведінку, на розвиток особи|особистості|в цілому|загалом|. Тому методи подолання|здолання|важковиховуваної без взаємодії один з|із|одним можуть виступати|вирушати|як засіб|кошт|корекції поведінки, комплексне ж їх застосування|вживання|робить|чинить|ці методи засобом|коштом|перебудови особової системи школярів. Діючи у взаємозв'язку один з|із|одним, забезпечуючи узгоджену|погоджену|перебудову свідомості і поведінки, виховуючи позитивні і долаючи|переборювати|негативні|заперечні|якості, педагогічні методи координують різноманітні|всілякі|стихійні і організовані впливи на особу|особистість|вихованця, регулюють відношення|ставлення|підлітків до себе і іншим.

Оскільки діяльність є провідним засобом формування особи, то методами корекції доцільно вважати ті способи організації і осмислення діяльності, які змінюють на кращий риси школяра і сприяють виправленню, корекції важковиховуваної і педагогічної занедбаності.

Виділяють чотири групи методів, направлених на виправлення поведінки особи, що відхиляється:

- методи руйнування негативного типу характеру: метод «вибуху» і метод реконструкції характеру; методи перебудови мотиваційної сфери і самосвідомості:

- об'єктивного переосмислення своїх достоїнств і недоліків; переорієнтації самосвідомості; переконання; прогнозування негативної поведінки;

- методи перебудови життєвого досвіду: розпорядження; обмеження; перенавчання; перемикання; регламентації способу життя;

- метод попередження негативного і стимулювання позитивної поведінки: заохочення і покарання; змагання; позитивної перспективи (А. І. Півнів).

Охарактеризуємо докладніше метод реконструкції характеру підлітка, де коректувальний аспект виявляється найяскравіше. Важливо пам'ятати, що не можна разом з ліквідацією негативних рис особи руйнувати позитивне в ній, тому при достатньому рівні загального розвитку дитини доцільна часткова зміна його особі, тобто реконструкція, перебудова характеру. Цей метод включає наступні елементи педагогічної діяльності:

- виявлення позитивних якостей вихованця, які треба використовувати в процесі перебудови характеру, насамперед розвиваючи, удосконалюючи і заглиблюючи їх;

- прогнозування позитивного розвитку особи вихованця на основі виявлених позитивних тенденцій його поведінки, способу життя;

- відновлення позитивних якостей, звичок, здорових потреб, які були заглушені несприятливими обставинами;

- видозміна тих негативних властивостей, які школяр вважає позитивними, від яких не хоче відмовлятися;

- переоцінка негативних властивостей, нетерпиме відношення до них;

- відновлення здорового способу життя, при якому негативні властивості, шкідливі звички і хворі потреби виявляються неприйнятними.

Головне те, що в методі реконструкції особлива увага приділяється знаходженню в етичній зовнішності школяра точки опори, яка може стати початковим напрямом зміни, переорієнтації і зрештою реабілітації особи неповнолітнього.

У комплексі прийомів педагогічної дії виділяються прийоми, що затримують, гальмуючі хід негативного розвитку особи вихованців і що створюють, сприяючі розвитку позитивних якостей особи, що допомагають скоректувати негативну спрямованість відчуттів, емоцій, відносин, поведінки педагогічно запущених підлітків(Э. Ш. Натанзон).

Прийоми, що творять:

- сприяючі поліпшенню взаємин між вихователями і вихованцями, такі, що встановлюють душевний контакт між ними (прояв доброти, уваги і турботи; прохання; заохочення; прощення; прояв засмучення; поручительство);

- сприяючі підвищенню успішності школяра (організація успіхів в ученні|навчанні|; очікування|чекання|кращих результатів); динаміки відчуттів|почуттів|і інтересів вихованця, що будуються на розумінні (опосредкування|, «фланговий» підхід; активізація сокровенних|таємних|відчуттів|почуттів|вихованця).

Гальмуючі прийоми: у яких відкрито виявляється влада педагога (констатація вчинку; засудження; покарання; наказ; попередження; збудження тривоги про майбутнє покарання; прояв обурення; виявлення винне);

- з|із|відкритою|відчиняти|дією (паралельна педагогічна дія, ласкавий докір, натяк, уявна байдужість, іронія|, німе недовір'я, організація природних наслідків).

Допоміжні прийоми:

- організація зовнішньої опори правильної поведінки;

- відмова від фіксації окремих вчинків.

Педагогічно запущений підліток є членом класного колективу. Не дивлячись на ізольоване положення в нім, він живе по законах колективу, так або інакше підкоряється нормам колективних взаємин, мікроклімат класного колективу, його етичні цінності впливають на формування особи підлітка, на особливості його поведінки і міжособові взаємини з однолітками. Тому, організовуючи і проводячи виховно-коректувальну роботу з підлітком, використовуючи методи і прийоми педагогічної дії на нього, необхідно враховувати той факт, що колектив може виступати як чинник і умова попередження поведінки підлітка, що відхиляється, як дієвий компонент дії на особу.

В цілях збільшення позитивного впливу на педагогічно запущеного підлітка, посилення коректувальної дії колективу на нього можна використовувати наступні педагогічні прийоми:

- довіри - підліток виконує найбільш значуще суспільне доручення колективу, в якому він зможе проявити свої знання і уміння;

- поступового привчання до діяльності на загальну|спільну|користьдоручення|повторюються, ускладнюються і мотивуються їх суспільною|громадською|значущістю;

- підтримка колективістичних|проявів|виявів|- заохочення і схвалення колективом зусиль підлітка виконувати суспільну|громадську|роботу у поєднанні із зростанням доброзичливого відношення|ставлення|до нього що оточують недовір'я - колектив висловлює сумнів в тому, доручати чи ні|або ні|яка-небудь справа|річ|даному підліткові із-за негативної

- оцінки його окремих особових якостей, спонукаючи його тим самим до самокритики;

- відхилення несумлінного і неякісного виконання роботи - колектив примушує переробити роботу, мотивуючи своє вирішення можливістю якіснішого її виконання;

- засудження аморальності егоїстичних установок і поглядів підлітка;

- перемикання критики на самокритику, спонукаючої підлітка дати об'єктивну оцінку своєму вчинку, подумати про причини незадоволеності цим вчинком тих, що оточують;

- включення підлітка в колективних суспільно значущі види діяльності, де він повинен проявити своє відношення до сумісних колективних справ, уміння співробітничати з однокласниками.

Без позитивного відношення|ставлення| підлітка до необхідності самовиправлення|, без розуміння, як це зробити, сподіватися|надіятися| на швидкий успіх в коректувально-педагогічній роботі з|із| девіантними підлітками, на ефективність методів і прийомів педагогічної дії не доводиться|припадає|. Тільки|лише|при особистій|особовій|зацікавленості підлітка в самовихованні, тільки|лише|при повному|цілковитому|розумінні ним його необхідності і можливості|спроможності|доцільно застосовувати прийоми індивідуальної роботи з|із|підлітком. Ці прийоми наступні|слідуючі|:

- мобілізації внутрішніх сил підлітка на виконання завдання - перед учнем розкриваються його можливості, уміння, необхідність майбутньої роботи особисто для нього;

- активізації (створення) цільової установки - з підлітком розробляються правила повсякденної діяльності (почату справу виконувати до кінця, не братися за безліч справ відразу, якісно виконувати будь-яку роботу, оцінювати її результативність, аналізувати помилки); контрастності - від регулярних невдач в діяльності підводити підлітка до перших значних успіхів в ній;

- стимулювання особистої гідності підлітка, захисту його самолюбності - пропозиція посильної діяльності, зміцнення віри в успіх, підтримка у важких ситуаціях;

- вимогливої довіри - підкреслюється неминучість виконання завдання, але виявляється підтримка, зміцнюється надія на те, що підліток цю діяльність осилить;

- заохочення - похвала-підтримка, похвала-спонука до виконання ухвалених рішень, добра участь.

Зважене поєднання індивідуальної і колективної педагогічної дії, застосування|вживання|різних форм і видівпозаурочної|діяльності в коректувально-педагогічній роботі з|із|підлітками з|із|поведінкою, що відхиляється, підсилює|посилює|її результативність, допомагає зробити процес подолання|здолання|недоліків|нестач|в розвитку особи|особистості|і девіацій в поведінці підлітків реальним, дієвим|дійовим|, а завдання|задачі|по формуванню позитивних якостей його особи|особистості|, інтеграції в соціум цілком|сповна|здійсненними.

Питання і завдання для самоконтролю

1. Що таке девіантна поведінка?

2. Який взаємозв'язок педагогічної занедбаності, важковиховуваної і поведінки підлітків, що відхиляється?

3. Назвіть причини і умови поведінки підлітків, що відхиляється?

4. Охарактеризуйте психобіологічні причини девіантної поведінки неповнолітніх.

5. Яка роль соціально-педагогічних чинників у формуванні поведінки підлітків, що відхиляється?

6. Як здійснюються профілактика поведінки підлітків, що відхиляється, і її взаємозв'язок з коректувально-педагогічною діяльністю?

7. Охарактеризуйте основні напрями превентивно-коректувальної роботи з неповнолітніми.

8. Назвіть відмітні особливості коректувально-педагогічної роботи з підлітками в учбово-виховному процесі.

9. Перерахуєте і дайте характеристику методам і педагогічним прийомам корекції поведінки підлітків, що відхиляється.