1.5. Порядок виконання роботи

1. Ознайомитися із будовою штангенциркуля, мікрометра і індикатора.

2. Виконати вимір розмірів деталі за допомогою вимірювального інструмента.

3. Накреслити ескіз деталі із зазначенням необхідних розмірів. Для вала креслити один вид. Указати діаметри всіх ділянок валів. Довжини ділянок вала вказувати від базової поверхні. Для втулки – один вид з розрізом. Указати зовнішні і внутрішні діаметри і довжини всіх ділянок втулки. Зразок ескізів представлений на рис. 1.5.

Рис. 1.5. Зразок ескізів вала і втулки

4. Визначити радіальне биття вала, закріпленого в центрах.

Радіальним биттям вала називається різниця відстаней точок поверхні вала до його осі в площині, перпендикулярній осі.

Для визначення радіального биття вал установлюють у пристрої із центрами, а індикатор на штативі.

Биття вала визначають у наступному порядку:

4.1. Встановлюють вал між центрами пристрою. Встановлений вал повинен вільно обертатися і не мати поздовжніх або поперечних переміщень.

4.2. Встановлюють штатив з індикатором так щоб наконечник вимірювального стрижня індикатора стикався з поверхнею контрольованого вала а вісь вимірювального стрижня розташовувалася до неї нормально. При цьому індикатор повинен мати натяг 1-2 оберти.

4.3. Повертають вал у центрах на повний оберт і визначають по шкалі найбільше відхилення індикатора.

4.4. Визначають радіальне биття вала як різницю між найбільшим і найменшим показником індикатора.

Умовна позначка радіального биття на кресленнях наведена на рис. 1.6.

Рис. 1.6. Умовна позначка радіального биття на кресленнях

1.5. Звіт з лабораторної роботи

1. Ескіз деталі з вказівкою всіх, необхідних для її виготовлення розмірів.

2. Ескіз вала із вказівкою величини радіального биття.

1.6. Контрольні питання

1. Технічні вимірювання. Класифікація.

2. Будова штангенциркуля. Призначення основних деталей.

3. Призначення допоміжної шкали штангенциркуля. Ціна поділки ноніуса.

4. Будова мікрометра. Призначення основних деталей.

5. Установити на вимірювальному інструменті значення розміру, зазначене викладачем.

6. Визначити значення розміру, установлене викладачем на вимірювальному інструменті.

Література

Якушев А.И. и др. Взаимозаменяемость, стандартизация и технические измерения: Учебник для втузов, - 6-е издание, перераб. и дополн. – М.: Машиностроение, 1987. – С. 109 – 118.

Лабораторна робота №2

ДОСЛІДЖЕННЯ ТЯГОВОЇ ЗДАТНОСТІ І КОЕФІЦІЄНТА КОРИСНОЇ ДІЇ ПАСОВОЇ ПЕРЕДАЧІ

2.1. Мета роботи

Побудувати тягові характеристики, визначити ККД пасової передачі і оптимальне значення коефіцієнта тяги.

2.2. Устаткування та матеріали

Установка для дослідження пасової передачі.

2.3. Теоретична частина

Пасова передача відноситься до передач тертям із гнучким зв'язком і може застосовуватись для передачі руху між валами, що перебувають на значній відстані один від одного. Вона складається (рис. 2.1) із двох шківів (ведучого 1, веденого 2), зв'язаних між собою пасом 3. Для нормальної роботи передачі необхідний попередній натяг паса, що забезпечує виникнення сил тертя на ділянці контакту (пас – шків). Для створення і регулювання натягу пасів передбачаються натяжні пристрої. У передачах без цих пристроїв натяг створюється за рахунок пружної деформації пасів, що надягнені на шківи з натягом.

Пасові передачі класифікують за наступними ознаками:

1. За формою перетину: плоскопасові (рис. 2.1, б), клинопасові (рис. 2.1,в), круглопасові (рис. 2.1,г), із зубчастим пасом (рис. 2.1, д), з поліклиновим пасом (рис. 2.1,е).

2. Взаємним розташуванням осів валів.

3. Напрямком обертання шківа.

4. Способом створення натягу паса.

5. Конструктивними ознаками.

Рис.2.1. Схема пасової передачі і форма перерізів пасів

До переваг пасової передачі відносяться: можливість передачі руху на великі відстані (8-10 м і більше), плавність ходу, безшумність роботи, простота конструкції, порівняно мала вартість, мала чутливість до перевантажень, поштовхів і ударів.

Недоліки передачі обумовлені невисокою довговічністю паса, більшими радіальними габаритами, значними навантаженнями на вали і опори, не постійним передатним відношенням.

Рух паса по шківу супроводжується пружним ковзанням, що визначає основні особливості роботи передачі. Причиною пружного ковзання є неоднаковість натягу ведучої і веденої гілок.

При обхваті пасом ведучого шківа, його натяг падає від F₁ до F₂ (причому завжди F₁>F₂), пас, проходячи шків, зменшується, внаслідок чого виникає пружне ковзання. На веденому шківі відбувається аналогічне явище, але тут пас подовжується, тому що натяг від F₂ зростає до F₁.

Пружне ковзання відбувається не по всій довжині дуги обхвату пасом шківа.

Установлено, що кут дуги обхвату ( та ) розділяється на дві частини – дугу пружного ковзання (та) і дугу спокою (та), на якій пружне ковзання відсутнє (рис. 2.2). При перевантаженні передачі дуга спокою зменшується до нуля, пас починає ковзати по всій поверхні контакту зі шківом. Таке ковзання одержало назвубуксування. При буксуванні ведений шків зупиняється, а ККД передачі дорівнює нулю.

Рис.2.2. Епюра розподілення напруження по довжині паса

Відносне ковзання в пасовій передачі визначається за формулою

, (2.1)

де D₁, D₂, n₁, n₂ – відповідні діаметри ведучого і веденого шківів і частоти їх обертання.

Основними критеріями працездатності пасових передач є: 1) тягова здатність, обумовлена силами тертя між шківом і пасом; 2) довговічність паса, що в умовах нормальної експлуатації обмежується руйнуванням паса від утоми.

Тягова здатність пасової передачі визначається, як правило, не міцністю паса, а силами тертя між пасом і шківом, які залежать від пружного ковзання пасів щодо шківів.

Працездатність пасової передачі прийнято характеризувати кривими ковзання і ККД (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Криві ковзання і(ККД) пасової передачі залежно від коефіцієнта тяги

Коефіцієнт тяги характеризує навантажувальну здатність передачі і дозволяє судити про те, яка частина попереднього натягу паса використовується корисно для передачі навантаження.

Коефіцієнт тяги:

. (2.2)

Втрата потужності в пасовій передачі виникає через: тертя в опорах валів, ковзання на шківах, внутрішнього тертя і від опору повітря руху паса і шківів. Ці втрати важко оцінити розрахунком, тому ККД передачі визначається експериментально.

ККД пасової передачі:

, (2.3)

де ,, , – відповідно моменти і частоти обертання ведучого і веденого валів.