Лекція 15. Теорії емоцій (способи інтерпретації емоційних явищ)

15.1. Емоції як факт свідомості.

15.2. Емоційні явища як специфічний вид фізіологічних процесів (органічні теорії).

15.3. Теорія диференціальних емоцій.

15.4. Інформаційна теорія емоцій.

 

15.1. Емоції як факт свідомості

На думку В. Вундта, почуття – суб'єктивні елементи свідомості. Існує три основні виміри “простору емоцій”: задоволення – незадоволення, напруга – розрядка, збудження – заспокоєння. Ці три координати утворюють 6 напрямків простору емоцій і підкоряються таким законам:

1. Кожний з 6 напрямків може співіснувати з почуттями тих двох вимірів, до яких він не належить.

2. Різні напрямки одного виміру в кожнім даному емоційному стані виключають один одного.

3. Кожне одиничне почуття представлене окремою точкою. Кожна точка зображує один миттєвий стан почуття і цей стан ніколи чи майже ніколи не тримається довго.

4. Кожне реальне почуття завжди входить до складу якогось плину почуття, перетерплюючи безупинні чи раптові зміни.

Прості почуття – такі самостійно існуючі почуття, що хоча і можуть вступати в поєднання з іншими елементами свідомості, але самі вже нерозкладні.

Загальне визначення для простих почуттів, що супроводжують відчуття –почуттєвий тон. Почуттєвий тон залежить від інтенсивності відчуття: при певній середній силі відчуття задоволення максимальне, якщо відчуття наростає, підвищується незадоволення.

Від якості відчуття (особливо при звукових і світлових сигналах) залежить збудження – заспокоєння.

Напруга – розрядка в основному пов'язані з тимчасовим плином відчуття, це – симптоми уваги, а увага змінюється в часі, кожній напрузі передує розрядка і навпаки.

Прості почуття утворюють більш складні за такими законами:

1. Принцип єдності емоційного стану. Всі наявні в будь-який даний момент у свідомості елементи почуттів поєднуються в єдину рівнодіючу почуття. Немає у свідомості двох одночасних уявлень (відчуттів), навіть самих незалежних один від одного, емоційні елементи яких не поєднувалися б в одне рівнодіюче почуття.

2. Усі прості почуття, поєднані відповідно до принципу єдності, взаємно модифікують один одного і усі вони модифікуються загальною рівнодіючою.

Рівнодіюча – цільне почуття; окремі почуття, що входять в її склад – часткові почуття.

Прості почуття утворюють упорядковану градацію поєднань: спочатку вони поєднуються в часткові почуття 1-го порядку, ці – у почуття 2-го порядку, при дуже складних почуттях (наприклад естетичних) може існувати невизначений ряд подальших порядків.

3. Принцип градації елементів полягає в тому, що кожне складне цільне почуття містить у собі одне якесь пануюче часткове почуття, що додає йому основного його характеру, інші часткові почуття тільки більш-менш змінюють останній.

4. Принцип цінності цілого (чи принцип посилення почуттів при їхньому додаванні) – цільне почуття ніколи не є тільки сумою часткових почуттів, на які його можна розкласти. До нього завжди додається особлива, специфічна цінність. Вона є тим, що додає самому цільному почуттю його своєрідність.

5. Кожне просте почуття має ще асоціативні зв'язки. Два види таких асоціацій:

– поєднання одиничного почуття з репродуктивними елементами будь-якого складного уявлення;

– поєднання різних відчуттів завдяки спорідненості їх почуттєвих тонів.