- •Г. А. Пальм
- •9.2. Основні принципи загально-психологічної теорії діяльності
- •9.3. Основні поняття теорії діяльності
- •Лекція 10. Операціонально-технічні аспекти діяльності
- •10.1. Дія, операція, рух
- •10.2. Механізми організації рухів і дій
- •10.3. Рівні побудови рухів
- •10.4. Механізм формування навички
- •Лекція 11. Мотиваційно-особистісні аспекти діяльності
- •11.1. Відношення мети і мотиву
- •11.2. Властивості, генезис і функції смислових утворень
- •11. 3. Поняття і рівні смислової сфери особистості
- •11.4. Динаміка смислових процесів
- •Лекція 12. Психологія мотивації
- •12.1. Основні поняття психології мотивації
- •Потреба як внутрішній чинник активності людини це:
- •12.2. Загальна характеристика мотивів
- •12.3. Теоретичні підходи до розуміння мотивів
- •Лекція 13. Теорії мотивації
- •13.1. Класичні теорії мотивації
- •Класичні теорії мотивації
- •13.2. Динамічна теорія мотивації Курта Левіна
- •13.3. Проблема класифікації потреб і мотивів
- •Класифікації потреб і мотивів
- •Класифікація потреб с. Б. Каверіна
- •13. 4. Специфіка людської мотивації
- •Лекція 14. Загальна характеристика емоційного відображення
- •14.1. Місце емоцій у системі психічних явищ
- •14.2. Функції емоцій. Види емоцій
- •14.3. Умови виникнення емоційного процесу
- •14.4. Емоції та особистість
- •3. Емоційні стани: а) настрій – загальне емоційне тло;
- •Лекція 15. Теорії емоцій (способи інтерпретації емоційних явищ)
- •15.1. Емоції як факт свідомості
- •15.2. Емоційні явища як специфічний вид фізіологічних процесів (органічні теорії)
- •15.3. Теорія диференціальних емоцій
- •15.4. Інформаційна теорія емоцій
- •Лекція 16. Психологія волі
- •16.1. Поняття та теорії волі
- •16.2. Воля як довільне управління поведінкою та діяльністю людини
- •16.3. Вольові стани та вольові якості особистості
- •Список використаної літератури
15.3. Теорія диференціальних емоцій
К. Ізард розглядає емоції як складний процес, що має нейрофізіологічний, рухово-експресивний і почуттєвий компоненти. Інтраіндивідуальний процес взаємодії цих компонентів, внаслідок якого виникає емоція, є результат еволюційно-біологічних процесів. Наприклад у людини особливості переживання й вираження емоції гніву є уроджені, міжкультурні та універсальні. На нейрофізіологічному рівні емоції визначаються електрохімічною активністю нервової системи, зокрема кори, гіпоталамуса, базальних гангліїв, лімбічної системи, лицьового і трійчастого нервів. На почуттєвому рівні емоції виявляються як сильно мотивоване переживання, або як переживання, що має безпосередню значимість для суб'єкта. Переживання емоцій може створювати у свідомості процес, зовсім незалежний від пізнавальних процесів. На рухово-експресивному рівні емоції – це насамперед мімічна діяльність, а по-друге – пантомімічні, вісцерально-ендокринні, а іноді – голосові реакції.
До основних понять теорії диференціальних емоцій належать також поняття афекту та емоційного паттерну. Афект (в теорії диференціальних емоцій) – загальний, неспецифічний термін для позначення всіх мотиваційних станів і процесів. До афективної сфери належать базові емоції, емоційні паттерни, фізіологічні драйви, а також процеси і результати їх взаємодії. Афективна сфера також охоплює стани або процеси, при яких один з афектів (емоція або драйв) взаємодіє з когнітивним процесом. Емоційний паттерн (моделі поведінки) – комбінація двох або більше базових емоцій, які за певних умов розгортаються водночас або в певній послідовності та взаємодіють таким чином, що кожна з включених у паттерн емоцій мотиваційно впливає на індивіда та його поведінку.
Теорія диференціальних емоцій має в основі 5 припущень:
1. Дев’ять фундаментальних емоцій утворюють основну мотиваційну систему людського існування.
2. Кожна фундаментальна емоція має унікальні мотиваційні та феноменологічні властивості.
3. Фундаментальні емоції, такі як радість, сум, гнів і сором призводять до різних внутрішніх переживань і різних зовнішніх виражень цих переживань.
4. Емоції взаємодіють між собою, одна емоція може активувати, підсилювати або послабляти іншу.
5. Емоційні процеси взаємодіють зі спонуканнями і з гомеостатичними, перцептивними, когнітивними і моторними процесами та впливають на них.
Емоції розглядаються не тільки як основна мотивуюча система, але і як особистісні процеси, що додають зміст і значення людському існуванню.
Особистість при цьому розглядається як складна організація 6 систем:
1. Гомеостатичної (основа – ендокринна і серцево-судинна системи), які взаємодіють з емоційною системою та впливають на особистість. Гомеостатичні механізми є допоміжні стосовно емоційної системи.
2. Системи спонукань (драйвів), яка заснована на тканинних змінах і забезпечує інформацію про потреби тіла. Найбільш загальні спонукання – голод, спрага, статевий потяг, пошук комфорту і уникання болю. Спонукання – основа виживання, але за звичайних умов (коли задоволені потреби виживання і комфорту) спонукання (за винятком сексуального та уникання болю) психологічно значимі лише в тій мірі, у якій вони впливають на емоції.
3. Емоційної.
4. Перцептивної.
5. Когнітивної.
6. Моторної.
Останні чотири – найбільш важливі для функціонування особистості і для соціальної взаємодії. Разом вони формують основу унікальної людської поведінки. Продуктивність людини – похідна від гармонійної взаємодії цих чотирьох систем
Шість систем створюють чотири види мотивації: драйви; емоції; афективно-когнітивна взаємодія – мотиваційний стан, що виникає через взаємодію між афектом або комплексом афектів і когнітивними процесами; афективно-когнітивні структури – результат повторення взаємодії окремого афекту або комплексу афектів з деяким набором чи конфігурацією знань.
Базові емоції:
1. Інтерес – збудження.
2. Задоволення – радість.
3. Здивування – зчудованість.
4. Горе – страждання.
5. Гнів – лють.
6. Відраза – огида.
7. Презирство – зневага.
8. Страх – жах.
9. Сором - сором'язливість може переходити в
10. Провина – каяття.
Драйви:
1. Голод.
2. Спрага.
3. Втома.
4. Біль.
5. Секс.
Афективно-когнітивні структури:
1. Інтроверсія – екстраверсія.
2. Скептицизм.
3. Егоїзм.
4. Рішучість.
5. Незворушність.
Афективно-когнітивні взаємодії можуть мати вигляд:
а) емоція – емоція ( інтерес – задоволення, горе – гнів, страх – сором тощо), з 10 емоцій може утворитися 45 діад або 120 тріад (здивування – інтерес – задоволення);
б) емоція – драйв (інтерес – секс, інтерес – задоволення – секс), до кожної емоції та кожної діади може бути доданий драйв (біль – страх – сором – гнів).
в) емоції і афективно-когнітивні структури (інтерес – інтроверсія, інтерес – задоволення – інтроверсія), до кожної фундаментальної емоції і кожної діади емоцій може бути додана одна чи декілька афективно-когнітивних структур.
До кожної з цих взаємодій (а–в) можна додати гомеостатичні функції, когнітивні і моторні дії. Це утворить
г) емоційно-когнітивні взаємодії (інтерес – екстраверсія – мислення, інтерес – задоволення – інтроверсія – уява, гнів – відраза – презирство – екстраверсія) [7].