Завдання для самоконтролю знань

Контрольні питання:

1. Яке призначення та зміст Звіту про прибуток та збитки?

2. Дайте характеристику Балансу корпорації.

3. Назвіть основні складові Звіту про рух грошових коштів.

4. У чому полягає мета й завдання аналізу фінансової звітності?

5. Які застосовуються методи аналізу фінансової звітності?

6. Яку інформацію аналітикам надають операційні коефіцієнти? Приведіть їх склад.

7. Дайте характеристику фінансовим коефіцієнтам.

Тестові завдання:

1. Головне значення фінансової звітності полягає в тому, що вона є інформаційною базою:

1. оцінки фінансового стану корпорації;

2. оцінки напрямку розвитку корпорації, виходячи з потреб у фінансових ресурсах;

3. дослідження результатів діяльності й руху грошових коштів корпорації за звітний період;

4. фінансового аналізу діяльності корпорації.

2. Фінансовий аналіз є методом:

1. оцінки й прогнозування фінансового стану корпорації на основі даних бухгалтерського обліку й звітності;

2. оцінки напрямку розвитку корпорації, виходячи з потреб у фінансових ресурсах;

3. оцінки фінансового стану та визначення можливостей підвищення ефективності роботи компанії за допомогою раціональної фінансової політики;

4. оцінки фінансового звітності корпорації.

3. Фінансовий аналіз проводиться з метою:

1. оцінки потоків власного і позикового капіталу в процесі економічного кругообігу;

2. оцінки правильності використання коштів для підтримки ефективної структури капіталу;

3. контролю оптимальності складання фінансових потоків організації;

4. всі відповіді вірні.

4. Можливість визначення фінансового результату діяльності корпорації забезпечує:

1. звіт про прибуток і збитки;

2. звіт про власний капітал;

3. баланс;

4. звіт про рух грошових коштів.

5. Документ, що характеризує фінансову позицію компанії на конкретну дату – це:

1. звіт про прибуток і збитки;

2. звіт про власний капітал;

3. баланс;

4. звіт про рух грошових коштів.

6. Складання звіту про рух грошових коштів починається з визначення показника:

1. чистого грошового потоку від операційної діяльності;

2. надходжень від інвестицій;

3. фінансових витрат;

4. інвестиційних операцій.

7. Надходження від випуску акцій відноситься до розділу:

1. операційний грошовий потік;

2. надходження від інвестицій;

3. інвестиційні операції;

4. фінансування.

8. Показники звіту про рух грошових коштів:

1. взаємопов’язані з показниками звіту про прибуток і збитки та балансом;

2. не пов’язані з показниками звіту про прибуток і збитки та балансом;

3. взаємопов’язані з показниками звіту про прибуток і збитки;

4. не пов’язані з показниками звіту про прибуток і збитки.

9. Вивчення абсолютних показників, представлених у звітності – це:

1. читання звітності;

2. горизонтальний аналіз;

3. вертикальний аналіз;

4. факторний аналіз.

10. Рівень і динаміку відносних показників фінансового стану корпорації вивчають за допомогою:

1. горизонтального аналізу;

2. вертикального аналізу;

3. коефіцієнтного аналізу;

4. факторного аналізу.

11. Контрольні коефіцієнти включають:

1. коефіцієнт залежності, коефіцієнт співвідношення кредиторської заборгованості з акціонерними фондами, коефіцієнт покриття процентних платежів;

2. оборотність запасів, оборотність дебіторської заборгованості, коефіцієнт співвідношення робочого капіталу з товарообігом;

3. рентабельність капіталу, коефіцієнт оборотності активів, чиста маржа прибутку;

4. коефіцієнт заборгованості компанії, коефіцієнт ліквідності.

ТЕМА 5. ФІНАНСОВЕ ПРОГОНОЗУВАННЯ

1. Фінансове прогнозування в системі фінансового менеджменту корпорацій

2. Методи прогнозування

3. Контролінг в системі фінансового прогнозування

Література:

1. Грідчіна М.В. Корпоративні фінанси (зарубіжний досвід і вітчизняна практика). – К: МАУП, 2002. – 232 с.

2. Ли Ч.Ф. Финансы корпораций: теория, методы и практика. – М: ИНФА-М, 2000. – 686 с.

3.Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003 -533 с.

1. Фінансове прогнозування в системі фінансового менеджменту

Невизначеність, властива ринковим умовам господарювання, визначає загальну необхідність прогнозування або моделювання діяльності корпорації. При цьому фінансове прогнозування можна визначити як один з найголовніших інструментів визначення напрямків фінансових потоків корпорації.

Прогнозування - це процес розробки і прийняття цільових установок кількісного і якісного характеру та визначенням сценаріїв майбутнього розвитку процесу. Фінансове прогнозування в ринковій економіці є частиною управлінської діяльності й займає важливе місце в формування структури управлінської системи. Прогнозування в управлінні передбачає:

• конкретизацію цілей управління в системі показників фінансово-господарської діяльності компанії;

• розробку стратегії і тактики діяльності, орієнтованої на досягнення цілей менеджменту.

На підставі розроблених прогнозів формується план компанії, який враховує працю людей і рух ресурсів (матеріальних і фінансових), має силу наказу для зазначених в ньому осіб і структурних одиниць. В плані чітко і докладно зазначаються:

• мета діяльності компанії та його структури за плановий період, кількісно виражена системою встановлених показників із зазначенням конкретних видів випуску та характеру роботи;

• методи і терміни ув'язки засобів і цілей;

• етапи і строки виконання робіт;

• виконавці плану по термінах і видах робіт;

• методи, етапи і засоби контролю виконання плану.

Практично вся система господарського управління і регулювання виробництва створена на методах прогнозування й планування.

Необхідність складання прогнозів визначається наступними причинами:

1. Невизначеність майбутнього. Невизначеність майбутнього полягає не у визначенні точних цифр і орієнтирів стану корпорації у майбутньому, а у встановленні важливих напрямів (коридору), в межах яких може варіюватись той чи інший показник.

2. Координуюча роль прогнозу. Зміст координуючої ролі прогнозу полягає у наявності добре деталізованих і взаємопов'язаних цільових установок, що дисциплінують оперативну перспективну діяльність корпорації.

3. Оптимізація економічних наслідків. Оптимізація економічних наслідків полягає в тому, що будь-яке неузгодження чи збій діяльності системи потребує фінансових затрат на його подолання. Якщо є прогноз, ймовірність збою є нижчою.

Слід відзначити, що фінансове прогнозування не ставить за мету обов'язково звести до мінімуму ризики. Навпаки, його зміст полягає в аналізі і виборі ризиків, які необхідно прийняти, і тих, яких можливо було б уникнути.

В основу фінансового прогнозування покладено стратегічний і виробничий плани.

Стратегічний план передбачає формулювання цілей, задач і сфери діяльності корпорації.

Виробничі плани складаються на основі стратегічного і передбачають визначення виробничої, маркетингової, науково-дослідної та інвестиційної політики.

В рамках стратегічного прогнозування виділяється чотири типи цілей.

1. Ринкові.

2. Виробничі.

3. Фінансово-економічні.

4. Соціальні.

Ринкові цілі визначають, який сегмент ринку планується осягнути. Виробничі – яка структура виробництва і технологія забезпечать випуск продукції необхідного обсягу і якості.

Фінансово-економічні - які джерела фінансування і які приблизні фінансові результати обраної стратегії.

Соціальні - як діяльність корпорації задовольнить потреби членів суспільства.

Фінансове прогнозування складається з наступних процедур:

1. Аналіз фінансових та інвестиційних можливостей, які мала компанія.

2. Прогнозування наслідків поточних рішень з метою уникнути несподіванок і усвідомити зв'язок зробленого сьогодні з тим, які рішення доведеться приймати в майбутньому.

3. Обґрунтування обраного варіанту рішень з ряду можливих.

4. Оцінка результатів компанії в порівнянні з цілями, встановленими у фінансовому плані.

Поряд з факторами, які потребують широкого впровадження фінансового прогнозування в сучасних економічних умовах, діють й інші фактори, які обмежують його застосування в Україні.

Такими факторами виступають:

1. відсутність зрозумілих стратегічних цілей у компанії;

2. нестабільність фіскальної політики держави;

3. складності при визначенні потреб компанії в ресурсах;

4. недостатність досвіду самостійної постановки цілей, планування дій і залучення ресурсів в умовах ринку;

5. недоліки існуючої системи управлінського обліку;

6. застарілі методи оперативного планування;

7. відсутність кваліфікованих кадрів, обізнаних із сучасними методами прогнозування;

8. недостатній рівень розвитку інформаційних технологій в компаніях.

В якості позитивних аспектів прогнозування слід віднести:

1. забезпечує підготовку до використання майбутніх сприятливих для компанії умов;

2. попереджує про можливі проблеми;

3. стимулює управлінський персонал до реалізації своїх рішень в подальшій діяльності;

4. поліпшує координацію дій управлінського персоналу компанії;

5. сприяє раціональному використанню ресурсів в компанії.

Для українських підприємницьких структур можна виокремити декілька сфер, де є відчутна потреба в застосуванні прогнозування.

1. Діяльність новостворених корпорацій неможлива без наукового обґрунтування плану дій, яким формується на підставі прогнозів розвитку компанії.

2. Істотні зміни в техніці, технології, організації виробництва, збуті продукції впливають на основні параметри діяльності корпорації. Необхідність їх визначення ще до початку проведення серйозних змін у виробництві викликає потребу прогнозування показників діяльності корпорації відповідно до умов, що склалися, або можуть скластися в майбутньому.

3. Корпорації з частиною іноземних інвестицій в статутному фонді. Іноземні партнери, вкладаючи певні кошти в підприємницьку діяльність, прагнуть мати гарантії їх повернення, відповідного доходу з врахуванням орієнтовного часу його отримання, забезпечення найменшого господарського ризику.