2. Управління дебіторською заборгованістю

Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів компанії на певну дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували компанії грошові кошти, їх еквіваленти або інші активи.

Здебільшого компанії вважають за краще продавати товари за кошти, ніж у кредит, проте конкуренція диктує свої умови. Товари відвантажуються, оборотні фонди зменшуються, з'являється дебіторська заборгованість. Поступово клієнт виплачуватиме заборговану суму, в процесі чого:

• компанія буде отримувати грошові кошти;

• заборгованість покупця буде зменшуватися.

Дебіторська заборгованість вимагає від продавця не тільки прямих та побічних витрат, а й призводить до певної користі - надання кредиту підвищує рівень продажу. Менеджмент дебіторської заборгованості починається з прийняття рішення: надати чи не надавати кредит.

Система контролю має величезне значення, тому що без неї сума дебіторської заборгованості може перевищити допущений рівень, що призведе до зниження потоку коштів, і сумнівні борги значно знизять прибуток від продажу. Загальна сума несплачених рахунків за дебіторською заборгованостю у будь-який час визначається двома факторами:

• обсягом кредитного продажу;

• середньою тривалістю часу, що пройшов з моменту продажу до моменту інкасації.

Ефективність контролю за дебіторською заборгованістю має підлягати моніторингу шляхом складання системи звітів, що надають попередження про початкову стадію погіршення якості потоку грошових коштів від дебіторів. Аналіз старіння дебіторської заборгованості дозволяє керівництву провадити моніторинг загального стану нарахованої дебіторської заборгованості шляхом акцентів на поліпшенні чи погіршенні якості дебіторської заборгованості корпорації.

Оптимальна кредитна політика і оптимальний рівень рахунків до отримання залежить від конкретних операційних умов відповідних корпорацій. Однак, незважаючи на те, що кредитна політика варіює залежно від характеристик конкретних компаній, а також для тієї ж самої компанії з перебігом часу, стає корисним зробити аналіз її ефективності в цілому.

Після здійснення кредитного продажу відбувається наступне:

• оборотні кошти скорочуються на суму собівартості проданих товарів;

• рахунки до отримання зростають на суму продажу у продажних цінах;

• різниця між цими сумами становить доход компанії, що додається до нерозподіленого прибутку.

3. Оптимізація запасів

Для здійснення безперервного процесу товарного обігу необхідні певні запаси товарів. Товарний запас - це сукупність товарної маси, що знаходиться в сфері обігу і призначена для продажу. Товарні запаси виконують певні функції:

1. забезпечують безперервність розширеного виробництва і обігу, в процесі яких відбуваються їхнє систематичне утворення і витрачання;

2. задовольняють платоспроможний попит, оскільки є формою товарної пропозиції;

3. характеризують співвідношення між обсягом і структурою попиту і товарної пропозиції.

Необхідність утворення товарних запасів викликана наступними причинами:

1. безперервністю процесів обігу;

2. сезонністю виробництва і споживання;

3. нерівномірністю розміщення виробництва і районів споживання;

4. непередбаченими коливання попиту і ритму виробництва;

5. необхідністю перетворення виробничого асортименту в торговий;

6. необхідністю утворення страхових резервів та іншими причинами.

Товарні запаси класифікують по різноманітним ознакам. Так, в залежності від особливостей обігу є товарні запаси поточного зберігання, що призначені для задоволення поточної потреби торгівлі в безперебійному продажу товарів споживачам, а також запаси товарів сезонного накопичування і дострокового завозу, що пов'язане з сезонністю виробництва і споживання окремих товарів, з умовами їх транспортування в окремі райони країни.

Товарно-матеріальні запаси є найсуттєвішою частиною практично всіх ділових операцій. До них належать:

• сировина;

• незавершене виробництво;

• готова продукція.

Величина товарних запасів і оборотність залежать від багатьох чинників. Одні з цих чинників прискорюють швидкість обігу товарів і завдяки цьому об'єктивно зменшують необхідну величину запасів, інші, навпаки, уповільнюють швидкість товарного обігу і завдяки цьому збільшують розмір запасів. Знаючи це, можна виявити резерви прискорення оборотності запасів корпорації, знизити витрати на утворення і зберігання товарних запасів.

До основних чинників, які впливають на оборотність і величину товарних запасів відносяться наступні.

1. Співвідношення між попитом і пропозицією товарів. В умовах, коли попит споживачів перевищує пропозицію товарів, різко прискорюється їхня оборотність, товарообіг здійснюється з меншими товарними запасами. По мірі збільшення пропозиції товарів, насичення ринку, спостерігається деяке уповільнення швидкості обігу товарів. Вивчення попиту є одне з умов, що сприяють нормалізації товарних запасів.

2. Складність асортименту товарів. Час обігу товарів складного асортименту, як правило, набагато перевищує час обігу товарів простого асортименту.

3. Організація і частота завозу товарів. Чим частіше завозяться товарина склади, тим з меншими товарними запасами можна виконати план товарообігу. В свою чергу частота завозу залежить від місцезнаходження торгових компаній, умов транспортування, розміщення виробничих компаній. Чим ближче розміщені промислові корпорації або оптові бази до районів споживання, тим частіше здійснюється постачання товарів, тим менш часу витрачається на їхню доставку.

4. Споживчі властивості товарів. Вони або обмежують, або подовжують час обороту.

5. Ритмічність надходження товарів протягом кварталу і місяця, порядок завозу товарів.

На обіг товарів впливає і безліч інших чинників: організація реклами і продажу товарів, транспортні умови, стан матеріально-технічної бази, особливості фасування товарів тощо. Важливе значення мають кваліфікація кадрів і рівень керівництва складним торговим процесом, організація праці і тощо.

До систем управління запасами належать:

1. Метод червоної лінії- товари зберігаються на складі в контейнерах, в середині яких червоною лінією позначений рівень, за яким слід робити наступне замовлення.

2. Зберігання в двох контейнерах. Коли один з них опустошається, корпорація робить замовлення, а до його надходження товари беруться з другого.

3. Комп’ютерізовані системи управління запасами. У пам’ять комп’ютера вводять дані про запаси і в процесі їх зменшення всі зміни також вносять в пам’ять. Коли досягнуто момент наступного замовлення, комп’ютер робить його автоматично, а по одержанні товару фіксує відповідні зміни в обсягах запасів.

4. Системи «саме вчасно».Відносно новим підходом до управління запасами, є принцип управління Just-In-Time ("просто вчасно"). Основна ідея полягає в тому, що запаси практичні не створюються, а процес доставки товарів постачальниками жорстко погоджений з технологічним процесом на корпорації. Ця система дозволяє отримати значний економічний ефект за рахунок доведення витрат зберігання до нуля.

Такі системи створюються для найбільш ефективного рішення наступних проблем:

• Реальної оцінки поточного стану запасів;

• Встановлення необхідних термінів розміщення замовлень;

• Визначення доцільного обсягу партії товарів, що замовляється;

• Визначення необхідного обсягу страхових запасів;

• Оцінка витрат управління запасами і засобів їх мінімізації.