8. Зміст основних принципів сучасного міжнародного права

Основні принципи утворюють ядро сучасного міжнародного права. Будучи критерієм законності всіх інших норм сучасного міжнародного права, вони визначають якісні особливості всієї системи норм сучасного міжнародного права, розкривають його сутність як права спокою і мирного співіснування. Основні принципи носять історичний характер. Деякі з них з’явилися давно, в період феодалізму, інші – зовсім недавно. Але навіть одного історичного типу, не зважаючи на однакові найменування, за своєю сутністю і цілеспрямованістю вони відрізняються від однойменних принципів міжнародного права іншого історичного типу. В даний час діє багато принципів, але немає жодного міжнародно-правового акту, в якому б були закріплені всі принципи. Принципи міжнародного права різні, але всі вони взаємозв’язані і кожний з них повинен розглядатися в контексті всіх інших принципів. Так, принцип суверенної рівності держав несумісний з політикою гегемонії в міжнародних відносинах. Принцип незастосування сили або загрози силою з’явився після Жовтневої революції. Становлення цього принципу почалося із заборони агресивних воєн. Це отримало подальший розвиток в Статутах і вироках міжнародних військових трибуналів Нюрнберга і Токійського. Статут ООН зобов’язав держави утримуватися від загрози силою або її застосування. Принцип мирного розв’язання суперечок закріплений в Статуті ООН. Стаття 33 Статуту вказує тільки на мирні засоби. Принцип невтручання у внутрішні справи держав тісно пов’язаний з принципом суверенної рівності держав. Поняття «внутрішні справи держави» або «справи, по суті що входять у внутрішню компетенцію будь-якої держави», не є територіальним поняттями. Не все, що відбувається на території даної держави, відноситься до її внутрішніх справ, наприклад, напад на іноземне посольство, статус якого визначається міжнародним правом. Принципи територіальної цілісності держав і непорушності кордонів тісно пов’язані з принципом незастосування сили або загрози силою і з принципом суверенної рівності держав. Але за взаємною згодою держави можуть змінити свої кордони. Існування колоніальної системи, а також деяких європейських багатонаціональних імперій довгий час знаходилося в розбіжності з принципом самовизначення народів і націй. Визнання свободи вибору за народом – невід’ємне право кожної нації і кожного народу. Принцип співпраці держав пронизує Статут ООН від початку до кінця. Декламація про принципи міжнародного права 1970г. визначає, що держави зобов’язані співпрацювати одна з одною в різних областях міжнародних відносин з метою підтримки міжнародного спокою і безпеки, розвитку міжнародної співпраці і прогресу, незалежно від відмінностей їх політичних, економічних і соціальних систем. Вміст принципу дотримання прав і свобод людини в міжнародному праві зводиться до наступного: всі держави зобов’язані поважати основні права і свободи всіх осіб, що знаходяться на їх територіях, не допускати дискримінації по ознаках статі, раси, мови і релігії і сприяти дотриманню прав людини і основних свобод. Принцип добросовісного виконання міжнародних зобов’язань розповсюджується на всі міжнародні зобов’язання, що витікають з міжнародних договорів і зі звичайних норм, а також з обов’язкових рішень міжнародних органів і організацій і включає заборону довільної односторонньої відмови або перегляду міжнародних зобов’язань. Принцип роззброєння – це один з нових принципів сучасного міжнародного права. Становлення його відбувалося разом із затвердженням принципу незастосування сили або загрози силою. В сучасному міжнародному праві поки що немає норми, яка наказувала б державам відмовитися від озброєнь. Але Статут ООН ставить задачу перед державами і головними органами ООН розробити заходи щодо практичного здійснення роззброєння.