Епізоотичний ланцюг.

Епізоотія (від епі... і греч.(грецький) zóon — тварина), широке поширення заразливої (інфекційною або інвазивною) хвороби тварин, що значно перевищує рівень звичайної (спорадичною) захворюваності, характерної для даної території. Вивчення епізоотії входить в завдання епізоотології. Епізоотія характеризує міру напруженості епізоотичного процесу, тобто безперервного процесу поширення інфекційних хвороб і мікробоносійства серед тварин. Виникнення епізоотії можливо лише за наявності комплексу взаємозв'язаних елементів, що є так званим – епізоотичний ланцюг:

джерело збудника інфекції (хвора тварина або жівотноє-мікробоноситель),

чинники передачі збудника інфекції (об'єкти неживої природи) або живі переносники; сприйнятливі тварини. На виникнення і розвиток Е. впливають умови зовнішнього середовища — природні (географічні, кліматичні, грунтові) і економічні (господарські і ін.), а також соціальні потрясіння (війни, економічні кризи).

Характер епізоотії, тривалість її течії залежать від механізму передачі збудника інфекції, тривалості інкубаційного періоду, співвідношення хворих і сприйнятливих тварин, умов вмісту тварин і ефективності протиепізоотичних заходів. Епізоотії при певних хворобах властиві періодичність прояву (через декілька років), сезонність, стадійність розвитку, які особливо яскраво виявляються при стихійному перебігу епізоотії. Активне втручання людини, зокрема проведення планових протиепізоотичних заходів запобігає в значній мірі розвитку епізоотії.

Як за допомогою луски можна розрахувати довжину тіла у попередні роки життя.

На тілі риби луска розташовується в спеціальному шкіряному кишеньці, з якого виступає лише її частину. Ці кишеньки особливо добре помітні на тілі коропа, коли з нього зняти луску.      Якщо розглянути луску ляща або плотви за допомогою збільшувального скла (лупи або мікроскопа), можна помітити лінії, кожна з яких утворює кільце. Ці кільця називаються склеритами.

Їх розміри збільшуються з віддаленням від центру луски, а обриси кожного з кілець практично відповідають контурах краю луски. Кільця розміщуються то рідше, то частіше, тобто між ними є ділянки різної ширини. За рік, як правило, формується одна зона широких склеритів (влітку) і одна зона вузьких (восени і взимку), тому кількість таких подвійних зон відповідає віку риби, вираженому в роках.      

Виявляється, що риби протягом року ростуть нерівномірно. Це і відображається на їх лусці. Вона збільшується не через наросту по краях, а внаслідок виникнення молодих лусок більшого розміру, які наростають під старими. Тому луска з кожним роком стає все товщі. Вона складається з зрощених лусочок, верхня з яких найменша і найстаріша, а нижня найбільша і наймолодша.

У деяких риб річні кільця мають іншу форму. Наприклад, у оселедця кожне річне кільце має вигляд вузької прозорої смужки, яка проходить паралельно краю луски. У них склерити не утворюють замкнутих кілець. Тому визначення віку риби складний процес.

Часто для контролю визначають вік риби, використовуючи її кістки, наприклад зяброві кришки, хребці, промені плавців (отоліти), або слухові камінці (вони знаходяться в середині так званого слухового лабіринту справа і зліва в кісточках задній частині черепа), на яких також утворюються річні кільця. Часто отоліти й кістки використовуються для визначення віку тих риб, які мають дрібну луску, або луску, на якій нечітко виражені річні кільця.