3.3. Кордони держави та їхні функції

Державний кордон — це уявна (іноді реальна) лінія на поверхні землі (суходолі та акваторії) та уявна вер­тикальна площина, що проходить через неї в повітря­ному просторі і надрах. Вона визначає межі держави і відділяє одну територію держави від іншої або від відкритих морів.

Кордони між державами або формувалися історич­но, і це був дуже довгий процес порубіжної взаємодії двох або більше кордонів, а іноді й навіть цивілізацій, або ж установлювалися дуже швидко через війну чи внаслідок завершення переговорів і укладання відпо­відних угод. У цьому сенсі сучасна державна територія України може слугувати прикладом. У нас є знамениті "траянові вали", які відокремлювали Римську імперію від причорноморських степів, і відомі "змійові вали", які понад 2500 років тому захищали Київ, у той час ве­лике місто і столицю з півдня від тих же степовиків. Після Другої світової війни і завершення переговорів до України відійшли землі Закарпаття. Так само через переговори вона втратила частину своїх земель, які відійшли до Польщі. У 1954 р. постановою Верховної Ради СРСР до України відійшла Кримська область.

Як відомо, процес становлення кордону будь-якої держави в наш час проходить два етапи: делімітацію і демаркацію. Перший полягає в договірному процесі особливостей проходження кордону на відповідно ство­реній географічній карті. Другий етап — це встановлен­ня кордону між державами на місцевості. І в цьому сенсі Україна може слугувати яскравим прикладом, насам­перед у встановленні державного кордону з Росією. Хоча делімітація кордонів між двома державами вже майже закінчена, Російська Федерація всіляко зволі­кає з другим етапом — демаркацією, а отже, й зриває увесь процес становлення кордонів України. Для Укра­їни це має негативні наслідки, адже офіційно визнані і чітко визначені на місцевості кордони є обов'язковою складовою державного суверенітету. Якщо цього не­має, то не всі складові суверенітету держави діють і це створює неминучі проблеми, які періодично загос­трюються.

У дослідженні кордонів держав найбільше значення має їхня класифікація і визначення функцій, які вони виконують. Так, країнознавець, японіст, економіко-географ Б. Яценко наводить відому класифікацію кор­донів. У ній він виділяє групу морфологічних кордонів (геометричні, астрономічні, звивисті таін.), природно-географічну групу (орографічні, гідрографічні тощо), генетичну групу (антецедентні, реліктові, накладені й т. ін.). Виділяється також функціональна група кор­донів за історичними умовами та послідовністю виник­нення (колоніальні, післявоєнні тощо).

Потрібно зазначити, що "чистих" груп кордонів май­же немає. Так, проведені по паралелях і меридіанах так звані астрономічні кордони (візьмемо для прикладу деякі ділянки кордону між США та Канадою або кор­дони в Арктиці) є варіантом геометричних кордонів, які проходять як лінії розмежування між двома точками з чітко визначеними географічними координатами. І ті, й інші кордони, як правило, з'явилися або у слабоос-воєних районах (на час їх виникнення), або ж під час "нарізання" колоній. У наш час такий підхід виявився надзвичайно ефективним під час договірного визначен­ня меж виключних економічних зон, зокрема у Пів­нічному морі з його запасами нафти та газу. Так само звивисті або ламані кордони є різновидом геометрич­них кордонів. При цьому методика їх проведення може бути різною: можуть одночасно накластися декілька чинників. Зрештою часто сходяться на тому, що кор­доном може служити більш-менш велика річка, яка тече "як їй заманеться". Звідси за меандруючою річкою виникає і звивистий кордон. Так само звивистими бу­дуть і кордони, проведені в горах.

Виникають проблеми за необхідності встановлення кордонів між двома чи декількома державами, якщо вони відділяються акваторіями великих озер чи вну­трішніх морів. Загальновизнаною методикою делімі­тації кордону є сполучення по прямій лінії точок вихо­ду сухопутного кордону на береги відповідної водойми. Якщо остання висихає чи осушується, ця пряма лінія автоматично стає сухопутним кордоном. Складність конфігурації акваторії ускладнює і процес делімітації кордонів.

У горах кордон переважно проводять по максималь­них висотах, які розділяють дві країни. Такий же прин­цип застосовують і для делімітації та демаркації кор­донів на рівнинах. У більшості випадків рівнини не є абсолютно рівними. І тут виділяються певні форми рельєфу, зокрема пасма горбів, моренних гряд, лесових останців, виходів на денну поверхню кристалічних порід тощо. Вони можуть слугувати опорними точка­ми кордону, які не зникнуть із земної поверхні і не змінять власних географічних координат.

Кордони також класифікують за генезою їх формування.

Антецедентні, або піонерні, кордони. Виникали в безлюдних та слабко освоєних частинах світу. Найпо­ширеніші вони в Північній Америці (СІЛА і Канаді), у пустельних районах Сахари та Аравійського півостро­ва, в Росії та в Амазонії. За конфігурацією вони зде­більшого є так званими астрономічними, або геометрич­ними, кордонами.

Субсектні, або наступні, кордони характерні для країн Європи. Вони найдавніші за часом виникнення й ґрунтуються на реальному мовно-культурному розме­жуванні. Етнічне розмежування в XX ст. набуло ви­значального характеру. Багато великих країн націй осно­ві створює внутрішній поділ території на штати, області, провінції тощо. Такий самий принцип здійснювався і в колишньому Радянському Союзі, що значно пом'як­шило наслідки його неминучого розпаду. У наш час його використовують Індія, Пакистан, Нігерія, Китай та ін.

Накладені кордони встановлюються насильно, через війни, захоплення, соціально-економічні потрясіння, коли якась країна чи нація "по-живому" розділяється між державами-агресорами відповідно до реалій завер­шення воєних дій або на основі відповідних угод. Після різних воєн такі кордони виникали в Європі внаслідок поділу, скажімо, Польщі або Німеччини (Берліна після Другої світової війни). Особливо поширені такі кордо­ни в Африці, де колонізатори ділили як їм заманеться окремі народи між двома і навіть декількома країнами шляхом "накладання" кордонів.

Суто історичне значення мають так звані реліктові кордони. Це спадок минулих епох, але хоча нині цих рубежів ніби вже й немає, вони залишилися не лише в ментальності людей чи особливостях забудови колись суміжних територій, а й іноді навіть збереглися у ви­гляді стін, валів, прикордонних замків і фортець тощо. Донині значні відмінності спостерігаються при перетині колишніх кордонів між іспанською та англосаксон­ською частинами південних штатів США (колишній кордон між Мексикою та США), чітко в Іспанії виріз­няється колишній мавританський південь тощо. Є такі невидимі розмежування і в Україні, яка віками була розшматована між сусідніми державами.

Державні кордони виконують кілька функцій. їх можна об'єднати в три групи: бар'єрні, контактні та фільтруючі.

Бар'єрна функція полягає в достатньому відокрем­ленні однієї країни від іншої. При цьому таке відокрем­лення може бути близьким до абсолютного, скажімо в колишньому Радянському Союзі, де кордон був "на зам­ку", а сусідні країни відділялися контрольно-слідовою смугою, колючим дротом і прикордонниками з автоматами по всьому периметру. Максимізована бар'єрна фун­кція кордону і між Південною та Північною Кореєю з суцільною п'ятиметровою стіною, струмом високої на­пруги тощо. Для більшості нинішніх держав характер­на так звана м'яка бар'єрна функція відкритих кордонів.

Контактна функція кордону полягає у створенні на межі двох держав спільних природних заповідників, єврорегіонів, відкритих економічних зон наприклад між Україною, Польщею та Білоруссю виник євроре-гіон "Буг" тощо. Таким чином прикордонні райони двох або кількох держав стають контактною зоною, яка дає змогу постійно поглиблювати двостороннє чи багато­стороннє співробітництво.

Фільтруюча функція кордону полягає в тому, що він має виконувати роль своєрідної мембрани або фільтра, який пропускає все корисне та потрібне для певної дер­жави з інших країн і затримує все вороже, шкідливе, негативне тощо.

Запитання та завдання

1. Що таке державний кордон?

2. Як встановлювалися кордони між державами в минулому?

3. Що таке делімітація та демаркація кордонів?

4. Які є класифікації кордонів?

5. На яких засадах ґрунтується проведення кор­донів?

6. Як поділяються кордони за генезою їх формування?

7. Які функції виконують кордони?