6.4. Країни Південної Азії

Регіон "Південна Азія", як і всі інші частини Азій­ського материка, є територією гострих внутрішніх і зовнішніх суперечностей та конфліктів. Тут химерно уживаються поруч учорашній, сьогоднішній і зав­трашній день. Регіональним лідером, "країною XXI ст." цього регіону безперечно є Індія.

6.4.1. Індія

Загальні відомості. Офіційна назва — Республіка Індія. Столиця — Делі (понад 10 млн осіб). Площа — 3,3 млн км²(7-ме місце у світі). Населення — понад 1 млрд осіб (2-ге місце). Державні мови — гінді та анг­лійська. Грошова одиниця — індійська рупія.

Географічне положення. Індія займає півострів Індо­стан і більшу частину Індо-Ганзької низовини. Із за­ходу її омивають води Аравійського моря, зі сходу — Бенгальської затоки. Вони належать до басейну Індій­ського океану. Індія володіє трьома групами островів — Лаккадівськими, Андаманськими та Нікобарськими. Кордон із Пакистаном пролягає на заході та північно­му заході, на півночі Індія межує з Афганістаном, на північному сході — з Китаєм і Непалом, на сході — з Бу­таном, М'янмою та Бангладеш. Протяжність суходіль­них кордонів (15 тис. км) не набагато перевищує про­тяжність кордонів морських. У цілому розміщення Індії на важливих морських і повітряних шляхах, які зв'язу­ють Східну та Південно-Східну Азію з Європою та Аф­рикою, є вигідним. Однак країна оточена нестабільни­ми, кризовими, а то й вороже налаштованими країнами-сусідами, що обмежує її розвиток.

Історія виникнення та розвитку. За однією з кон­цепцій, у II тисячолітті до н. є. з території сучасної України до Індії прийшли арії (орійці). Тут вони зміша­лися з місцевими аборигенами, й власне, започаткува­ли формування сучасного населення Індії. УIV ст. до н. є. виникла перша імперія. УIII ст. до н. є. державною ре­лігією став буддизм. У IV—V ст. н. є. відбувся розквіт індуської культури. З VII ст. н. є. почалася ісламська експансія. Наприкінці XIV ст. відбулася навала мон­голів на чолі з Тимуром. У XVI ст. вони започаткували в Індії династію Великих Моголів. Після відкриття морського шляху до Індії сюди ринула велика кількість європейських торговців, які заснували голландські, французькі, португальські та англійські факторії.

На середину XIX ст. припадає поширення британ­ського панування майже на всю Індію. Почав нароста­ти національно-визвольний рух, який очолив М.К. Ганді. Водночас загострились конфлікти між індусами та мусульманами. У 1947 р. Індія здобула незалежність. У цей самий час британці поділили її на індуську та му­сульманську частини (Індія та Пакистан). Це спричи­нило гострі конфлікти та грандіозні переселення індусів і мусульман. Нині в Індії продовжуються загострення етнічних і релігійних конфліктів, що породжує сепа­ратизм, збройні протистояння та тероризм.

Державний устрій і форма правління. Індія — фе­деративна держава, парламентська республіка. Глава держави — президент. Він обирається на 5 років коле­гією виборників, яка складається із виборчих членів двох палат парламенту, а також членів законодавчих зборів усіх штатів. Законодавча влада належить парламенту та президенту. Парламент складається з двох палат: Ради штатів і Народної палати. Виконавча влада зосереджу­ється у президента та уряду. Останній формується пар­ламентською більшістю та несе відповідальність пе­ред Народною палатою. За політико-адміністративним поділом країна має 25 штатів і 7 союзних територій.

Природні умови та ресурси. Близько 3/4 території Індії становлять рівнини і плоскогір'я. В їх основі уламок давньої платформи, який відколовся від Африки і приєднався до Азії. На півострові Індостан знаходить­ся плато Декан. На північ, північний схід і захід від нього розміщена велика Індо-Ганзька рівнина. На пів­ночі країни здіймаються найвищі у світі гірські систе­ми Каракорум і Гімалаї.

Клімат на більшій частині її території субекваторі­альний, мусонний, лише на півночі — тропічний. Опа­ди випадають переважно у вологий сезон (до 80 %). На сході країни на навітряних схилах Гімалаїв випадає найбільша кількість опадів на Землі (до 12 000 мм на рік), а на північному — опадів лише 100 мм, у центрі Індостану — 300—500 мм. Середні температури станов­лять влітку по всій території країни до +32 °С, взимку від +27 °С на півдні і до +15 °С на півночі.

В Індії протікають повноводні річки Інд, Ганг і Брах­мапутра, що мають снігово-льодовикове і дощове жив­лення. Великих озер у країні взагалі немає.

Ґрунтовий покрив Індії досить різноманітний. Алю­віальні, чорні та червоно-бурі ґрунти відзначаються родючістю. На півдні переважають червоно-жовті ла­теритні ґрунти.

Рослинний і тваринний світ густозаселеної Індії дуже змінений людьми. Мусонні ліси займають лише 10 % території. Все ще трапляються цінні породи дерев — сандал, тик.

Майже повністю винищено левів, леопардів, бу­харських оленів. Більше пощастило тиграм, носорогам, індійським слонам. В Індії багато мавп (гібони та мака­ки) і змій. Серед останніх виділяється знаменита коро­лівська кобра, довжина якої може сягати 5,5 м. Тварин­ний і рослинний світ найкраще зберігся в понад 50 за­повідниках і національних парках.

Індія володіє великими покладами руд металів. Є залізна руда, мідь, боксити, марганцеві руди, уран, ти­тан тощо. Відомими є родовища дорогоцінного камін­ня. Енергоносіями Індія забезпечена недостатньо. Є родовища вугілля та нафти.

У цілому серед природних ресурсів Індія найбагатша на гідроенергетичні та рекреаційні.

Населення. Густота населення нині вже перевищи­ла 320 осіб на 1 км². Природні умови визначають його значну контрастність у розміщенні. Найгустіше засе­лена родюча Індо-Ганзька низовина (понад 500 осіб на 1 км²). У пустельних північно-західних частинах та у високогір'ї постійного населення немає.

Хоча індійський уряд здійснює політику скорочен­ня народжуваності, вона ще дуже висока (25 %о). У се­редині нинішнього століття Індія перетвориться у най­більшу за чисельністю населення державу світу. За про­гнозом ООН у ній житиме до 1,7 млрд осіб.

Індія — слабоурбанізована країна. Хоча міське насе­лення становить близько 30 %, у країні значна кількість дуже великих міст: у Калькутті живе понад 16 млн осіб, у Мумбаї — близько 14 млн, Ченнаї — близько 8 млн осіб.

Національний склад населення країни найстрокатіший у світі. Тут на своїх етнічних територіях живуть понад 500 народів і племен. Найбільші народи — гінду­станці, бенгальці, таміли, пенджабці, біхарці та ін. — налічують десятки мільйонів осіб.

Господарство. Як і в інших сферах життя, економі­ка Індії зіткана з суперечностей. За класифікацією ООН вона належить до країн, що розвиваються. Донині до­мінуючою галуззю господарства залишається сільсько­господарське виробництво. З іншого боку, за обсягом ВНП ця держава випередила Німеччину і вийшла на 4-те місце у світі. Вона розробила ядерну зброю та здій­снила її випробування. Ще у 1980 р. Індія вивела на орбіту власною ракетою штучний супутник Землі.

У сільському господарстві зайнято до 60 % усієї ро­бочої сили. Нині Індія посідає перше місце у світі за виробництвом чаю та поголів'ям великої рогатої худо­би (близько 200 млн голів). Найбільше виробляє вона також зернобобових, джуту та деяких спецій. За обсягами вирощування рису, пшениці, овочів, кави, цукро­вої тростини, арахісу Індії належить друге місце у світі; бавовни і тютюну — третє. Значні обсяги збирання ба­нанів, кокосових горіхів і манго. За поголів'ям овець країна на п'ятому місці у світі. Значна кількість кіз і буйволів.

Сільськогосподарське виробництво все ще малопро­дуктивне. Найбільшою мірою це стосується тваринниц­тва. У зв'язку з релігійною забороною вживання в їжу яловичини, велика кількість рогатої худоби викорис­товується переважно як тяглова сила.

В промисловості Індії відбувається структурна пере­будова в бік зменшення частки легкої та харчової про­мисловості та збільшення енергетики, металургії й ма­шинобудування. На сході країни сформувався потуж­ний район важкої промисловості. Тут біля Калькутти виникли центри металургії (Роукела, Дургапур, Бокаро), важкого машинобудування (Ранчі та ін.), хімічної промисловості (Сіндрі). Великий Бхілайський металур­гійний комбінат знаходиться в центрі країни. У най­більших містах виробляють автомобілі й трактори, об­ладнання для всіх галузей промисловості, телевізори та відеомагнітофони.

Розвиток господарства Індії базується на потужно­му паливно-енергетичному комплексі. Щорічно в країні видобувають понад 300 млн т вугілля. Постійно зрос­тає видобуток нафти, яку переробляють на 14 заводах.

Традиційно розвинена та спеціалізована легка про­мисловість. Вона переважно орієнтована на переробку джуту та виробництво бавовняних тканин. Переважа­ючими темпами розвивається швейна промисловість. Не втратили значення кустарні ремесла.

Велика площа та густота населення визначають роз­виток транспорту Індії. За протяжністю залізничних колій (63 тис. км) і автомобільних доріг (1,8 млн км) країна входить до перших п'яти країн світу. У містах поряд із сучасними видами транспорту використовують мото- та велорикші. Постійно зростає значення авіа­ційного та морського видів транспорту. Найбільші морські порти — Мумбаї та Калькутта.

Культура та соціальний розвиток. Понад 300 млн індійців живуть за офіційно визначеною межею бід­ності, яка становить 100 дол. США річного доходу. З одного боку, в Індії лише 48 % населення вміють чита­ти та писати. З іншого, це країна з найбільшою кіль­кістю людей з вищою освітою. Все більше індійських професорів працюють у США. Хоча кількість офіційно зареєстрованих безробітних порівняно невелика — 15 млн осіб, поширене приховане безробіття.

Індія — країна давньої культури. Тут знаходиться безліч історико-архітектурних і релігійних пам'яток, музеїв і приватних колекцій. Серед них виділяється мавзолей Тадж-Махал, Золотий храм (Амритсар), Зо­лотий храм Шиви у Варанасі тощо.

Республіка Індія визнала Україну 26 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини встановлені 17 січня 1992 р. шляхом підписання протоколу. З травня 1992 р. у Києві працює посольство Республіки Індія. Постійно зростає зовнішньоторговельний оборот між двома країнами.

Запитання та завдання

1. В якому році Індія здобула незалежність?

2. Що вам відомо про природно-ресурсний потенці­ал Індії?

3. Чому, на вашу думку, політика скорочення наро­джуваності в Індії діє не так ефективно, як у Китаї?

4. Які структурні зрушення характерні для ін­дійської промисловості?