МОДУЛЬ 2. СТАНОВЛЕННЯ ГРОШОВОГО ОБІГУ І ФІНАНСІВ УКРАЇНИ ПІД ВПЛИВОМ КРАЇН-ЗАГАРБНИКІВ ТА ПІСЛЯ ОДЕРЖАННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

ТЕМА 6. ОСОБЛИВОСТІ ГРОШЕЙ ТА ФІНАНСІВ У ПЕРІОД ІСНУВАННЯ ПОЛЬСЬКО-ЛИТОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

6.1.Основні риси грошового обігу в Україні у XIV – першій половині XVII ст.

6.2.Розвиток кредитних операцій на території Речі Посполитої.

6.3.Податки Польсько-Литовської держави.

Господарство України, на відміну від країн Західної Європи, на початку XVI ст. розвивалося в умовах недержавності. Українські землі належали Великому князівству Литовському, Польському і Угорському королівствам, Молдавському князівству.

Внаслідок об'єднання Великого князівства Литовського і Польського королівства (Люблінська унія 1569 p.) утворилася держава — Річ Посполита. Чернігово-Сіверські землі, що в 1503 p. належали Московській державі, у 1618 p. були приєднані до Речі Посполитої. Адміністративний поділ, площа і населення українських земель у складі Речі Посполитої в першій половині XVII ст. характеризувалися даними, наведеними в табл. 2.1:

Таблиця 2.1.

Адміністративний поділ, площа і населення українських земель у складі Речі Посполитої в першій половині XVII ст.

	Воєводства	Площа,	Населення,	Кількість
		тис. км	тис. осіб	поселень
	Руське і Волзьке	64,4	1140	3910
	Волинське	42,6	650	2200
	Подільське	24,1	280	760
	Брацлавське	26,7	550	500
	Київське і Чернігівське	153,7	1750	3900

6.1.Основні риси грошового обігу

вУкраїні в XIV – першій половині XVII ст.

Татаро-монгольська навала XІІІ ст. значною мірою зруйнувала політичний та економічний потенціал князівств Східної Європи. Гостра нестача розмінної монети, яка почала відчуватися ще з XІІ ст., значно по-

64

силилася в XІІІ–XІV ст. У “безмонетний період” XІІ–XІV ст. засобами розмінного платежу та обміну часто є різноманітні товаро-гроші. Гривні – зливки срібла – обслуговують найбільші сфери грошових операцій, стають основним засобом виплати данини – ”татарського виходу”. Не випадково вже в другій половині XІІІ ст. ще кочова монголо-татарська держава стала спроможною карбувати власні монети – срібні дирхеми. Це, як вважають дослідники, стало можливим завдяки величезній кількості срібла-данини, яке потрапляло з різних регіонів Східної Європи у зливках.

У “безмонетний період” відбуваються зміни гривень-зликів: вони зменшуються в масі, набувають дещо інших форм.

Протягом ХІV–ХV ст. українські землі входили до кількох державних утворень зі своїми сформованими і такими, що формуються, монетногрошовими системами.

В результаті походу короля Казиміра ІІІ в 1349 р. Галицька Русь увійшла до складу Польщі, але як окреме автономне утворення з правом карбування власної монети. Галицькі срібні монети, карбовані з початку 50-х років XІV ст. і до 1414–1415 років, дослідники пов’язують зі згадуваними в тогочасних писемних джерелах “загальновживаними грошами” (“grossі usualі”), “грошами руської лічби (grossі numerі Ruthelіalіs), “монетами, що курсують у Руській землі“ (moneta іn terra Russіe).

Оскільки за метрологічними показниками галицькі срібні монети відповідають напівгрошеві, а не грошеві, в історіографії вони називаються квартниками, або напівгрошами. Остаточно не з’ясовано, від якої метричної одиниці карбувалися галицькі напівгроші, але більшість дослідників пов’язує їх карбування з краківською гривнею (лат. маркою). Нe виключено також, що галицькі монети карбувалися згідно зі своєю лічильною галицько-руською гривнею, яка через економічні та політичні фактори не знайшла свого продовження в наступних грошово-монетних системах. Галицькі документи другої половини XІV ст. називають “гривні руської лічби” (marca Ruthenіalіs pagament), ”гривні львівської лічби” (marca lemburgensіs pagament), “польські гривні” (marca polonіcalіs).

Краківська гривня ділилася на 4 лічильні вярдунки (1 вярдунок дорівнював 12 грошам) і 24 лічильних шкойці (шкойц дорівнював 2 грошам). Але протягом значного часу Польща карбувала лише 2 основні номінали – квартники-напівгроші (quarteness дорівнював 1/4 шкойця, дорівнював 1/2 гроша) та денарії (1/8 гроша). З денарієвим номіналом пов'язуються і мідні, кредитні галицькі монети XІV ст., хоча їх назва не зафіксована в джерелах (або не виділена).

За винятком дуже обмеженної емісії за Казиміра ІІІ (1333–1370 рр.), до 1526 р. в Польщі не карбувалися монети номіналом у гріш – основної монетно-грошової одиниці європейских країн XІІІ–XV ст. Натомість у

65

Польщі, як і на інших землях Центральної та Східної Європи, значного поширення набув чесько-празький гріш, карбований згідно з празькою гривнею. У Польщі на лічильну гривню йшло 48 грошів, у Чехії – 60.

Високоякісні празькі гроші користувалися значним попитом і в Україні. Вже в першій половині XІV ст. вони расповсюджуются в Західній Україні, а з кінця XІV – початку XV ст. празькі гроші – найбільш уживані монети на абсолютній більшості українських земель. У писемних джерелах празькі гроші відомі як широкі гроші (gross latі).

Утвердження терміну ”гріш” на українських землях часто пов'язуєтся з Польщею та її засобами. Але сама назва ”гріш” мала загальноєвропейске походження, а в Україні первинно пов'язувалася, напевно, з празькими (чеськими), а не польськими грошами. Назва «гріш» (лат. grossus– великий) використувалася в загальноєвропейському масштабі, дала назву цілому періоду –»періоду гроша» в європейському монетному карбуванні. Нові, більші срібні монети-гроші прийшли на зміну знеціненим дрібним денаріям XІ–XІІІ ст., поступово перейняли на себе основне навантаження як лічильні одиниці. З появою талярів на початку XVІ ст. гріш та його фракції перетворилися на розмінні монети, стали синонімами дрібних номіналів з появою грошів.

Але на початку свого існування, в XІV–XV ст., усі «нові-великі» монети пов’язувалися з грошами. Щоб розрізняти різні позначення до основного номіналу додатково було введено такі: «широкі гроші» (празькі-реальні гроші), «загальновживані гроші», «гроші руської лічби» (галицькі, руські напівгроші), «малі гроші» (grossі panvі) польські напівгроші (?) (мал. 6.1).

Першими реальними «грошовими монетами», з якими ознайомилося населення західноукраїнських земель у першій половині XІV ст., були празькі гроші Вацлава ІІ (1300–1305 рр.) та Яна Люксембурзького (1310–1346 рр.). Карбовані згідно з празькою гривнею, ці повноцінні монети швидко пристосовувалися і до місцевої лічби. Ще задовго до реального находження польських монет чи карбування галицьких, у 1320 р. володимирський князь Андрій знижує норму сплати для краківських купців з 3 до 1 гроша. Напевно, вже в цей час на Правобережній Україні гріш починає використовуватися як лічильна одиниця та реальна монета

– празький грош.

Входження значної частини українських земель до складу Великого князівства Литовського і Руського мало своїм наслідком визволення від ординського іга, сприяло пожвавленню економічного та політичного життя. В наймогутніших князівствах Південної Русі-України-Київському та Новгород-Сіверському карбуються власні монети за Володимира Ольгердовича (1362–1394 рр.) та Дмитра-Корибута Ольгердовича (1380–

66

1392 рр.). Писемні джерела не зберегли назви цих монет, але, напевно, вони карбувалися відповідно до місцевих гривнєвих систем.

Мал. 6.1. Польська монета

Заходи литовської великокнязівської адміністрації в подальшій централізації Литовсько-Руської держави, здійснювані за великого князя Вітовта (1392–1430 рр.) та наступних володарів, сприяють утвердженню загальнодержавної литовсько-руської грошової системи на українських землях. Розповсюдження набувають лічильні литовський рубль та копа, а розмінними номіналами виступать гріш і денарій (у джерелах згадується як пенязь – від німецької назви денарієвої монети “pfennіg”). Вже з кінця XІV ст. литовський рубль згадується на українських землях у джерелах. Так, у 1399 р. кияни відкупилися від татарської облоги 3000 “рублевu литовських”, або в іншому літописі:”Кияни, видячи, же зле, трома тисячами рублей сребних грошей окупилися татаром”. З другого десятиліття XV ст. литовський рубль відповідав 100 грошам та 1000 пенязям (денаріям). З другої половини XV ст. литовські рублі регулярно згадуються в джерелах у грошовій лічбі в Україні.

Широкого вжитку на українських землях набула грошово-лічильна одиниця копа (лат. – sexagena), що дорівнювала 60 грошам (для Чехії була еквівалентом гривні).

Таким чином, абсолютна більшість монет з грошового обігу України XІV–XVст. відносилися до номіналів грошового порядку: гріш, напівгріш та денарій.

З початку XVІ ст. грошове господарство України переорієнтовується на національні засоби обігу країн, до складу яких входила абсолютна більшість українських земель, насамперед Великого князівства Литовського і Руського та Польського королівства.

Період з початку XVІ ст. характеризується постійними, але безуспішними спробами польського та литовського урядів уніфікувати грошові системи обох держав. І хоча польські королі з династії Ягеолів були одночасно і Великими князями Литовськими і Руськими, Польща і Велике

67

князівство Литовське і Руське становили окремі держави з усіма відповідними політичними та економічними інститутами, в тому числі і грошовими системами. Основні номінали литовського карбування були вищі за якістю від польських, 8 грошів литовських за кількістю монетарного срібла (в розмінних номіналах) відповідали 10 польським (мал. 6.1).

Мал. 6.1. Срібний грош Великого князівства Литовського

У 1526–1528 рр. в Польщі проводилася грошова реформа, спрямована на перехід до більш сучасної, прогресивної системи лічби та уніфікацію різноманітних грошових систем, які існували на землях, підвладних Сигізмунду І. В результаті реформи в Польщі була введена злотова грошова система, але номінали, виражені в польских злотих, ще не карбувалися. Сам термін лічби – “золотий (злотий)” виник ще в XV ст., коли золоті дукати та флорини, постійно збільшуючи свою вартість, стали коштувати 30 грошів в срібній монеті. Ціни на золоті монети і далі продовжували зростати у сріблі, але золотий як одиниця у 30 грошів закріпився в монетній лічбі, став основою польскої національної грошової системи, що й було зафіксовано реформою 1526–1528 рр. Але разом із злотим у монетній лічбі використвується і “гривня лічби краківської“ та її фракції, які поступово протягом XVІ–XVІІ ст. поступаються злотовим номіналам.

До 1564 р., коли було випущено реальний срібний злотий (польский еквівалент таляра), він залишався лише грошово-лічильної одиницею. Монетами ж цієї системи були 6 грошів, 3 гроші, гріш, напівгріш, солід

– 1/3 гроша і денарій – 1/8 гроша. Реформа 1526 – 1528 рр. не змогла реально об’єднати грошове господарство Польського королівства і Великого князівства Литовського, чиї монети карбувалися за власною стопою. Тут основною лічильною одиницею залишалася копа. Лиш піс-

68